Міністерство охорони здоров’я України
Комунальний заклад
«Бериславське медичне училище»
Херсонської обласної ради
Лекція № 23
«Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів сечостатевої системи»
з дисципліни : « Медсестринство в хірургії»
Викладач : Гайдамака В.К.
м. Берислав
План
Особливості обстеження урологічних хворих (мануальні, інструментальні, лабораторні), участь в них медичної сестри. Основні методи та синдроми в урології.
Травми нирок. Класифікація, етіологія. Особливості надання першої медичної допомоги. Методи лікування.
Травми сечового міхура. Класифікація, етіологія. Принципи надання першої медичної допомоги. Методи лікування.
Сечо – кам’яна хвороба. Тактика медичної сестри при нирковій кольці.
Аденома передміхурової залози. Техніка медичної сестри при гострій сечі.
Мета:
- знати особливості обстеження хворих із захворюваннями сечових і статевих
органів; вивчити можливі ушкодження органів сечової і статевої систем, навчитись діагностувати їх та надавати першу допомогу;
- оволодіти методами першої допомоги у випадку ушкодження нирок, статевих органів і при ниркових кольках.
Хворі з ушкодженнями і захворюваннями органів сечовидільної системи скаржаться на біль у поперековій ділянці, який може бути гострим, у вигляді кольок, тупим, постійним. Він може іррадіювати в промежину, пахову ділянку, зовнішні статеві органи. Також виникають розлади сечовипускання (дизурія), які проявляються частим сечовипусканням або його затримкою.
При обстеженні хворих із захворюваннями сечової і статевої систем застосовують спеціальні методи дослідження, які дають змогу уточнити локалізацію і характер патологічного процесу. Нижче описані ці методи.
1. Цистоскопія — проводиться за допомогою цистоскопа – оптичного приладу, який дає змогу оглянути слизову оболонку сечового міхура, вічко сечоводу.
2. Хромоцистоскопія— дослідження функції нирок за допомогою внутрішньовенного введення 4 мл 0,4 % розчину індигокарміну (забарвлює сечу у синій колір).
3. Катетеризація сечоводів — проводиться за допомогою спеціального катетеризаційного цистоскопа, який дає змогу ввести еластичний сечовідний катетер у ниркову миску, дослідити сечу з ураженої нирки і провести контрастне рентгенологічне дослідження.
4. Радіоізотопні методи дослідження:
- рентгенографія;
- сканування.
5. Лабораторні методи дослідження:
- загальний аналіз крові;
- біохімія крові — включає визначення залишкового азоту (норма 3-7 ммоль), сечовини (норма 2,5—6 ммоль), креатиніну (норма 100-180 мкмоль);
- аналіз сечі загальний;
- добовий діурез.
6. Висхідна пієлографія — проводиться за допомогою контрастного розчину, який уводять через сечовідний катетер у ниркову миску.
7. Внутрішньовенна урографія — полягає в повторних рентгенівських знімках нирок через 10 і 20 хв після введення 20 мл розчину сергозину.
8. Цистографія — контрастне рентгенологічне дослідження сечового міхура.
9. Уретерографія.
Ушкодження нирок
Усі травми нирок можна поділити на п'ять груп:
1) ушкодження капсули нирки;
2) розрив ниркової паренхіми;
3) розрив паренхіми і чашечок;
4) повне руйнування нирки, розриви на окремі фрагменти;
5) ушкодження воріт нирки, відрив її від сечоводу.
Клінічна картина і діагностика
У хворих виникає біль у поперековій ділянці з іррадіацією в сечоводи, гематурія різної інтенсивності. Сеча кольору м'ясних помиїв. При огляді в ділянці попереку виявляють гематому.
Для встановлення діагнозу роблять: загальний аналіз сечі, хромоцистоскопію, екскреторну урографію, за необхідності — ретроградну пієлографію.
Перша допомога
1. Транспортування в стаціонар.
2. Хворий має лежати на спині з піднесеною верхньою частиною тіла.
3. До поперекової ділянки прикладають холод.
4. Виключити введення знеболювальних препаратів і наркотиків!
Лікування
І. Консервативне:
• спокій;
• місцево холод на поперек;
• антибіотики і уросептики;
• хлорид кальцію, вікасол, є-амінокапронова кислота.
П. Оперативне: проводиться в разі профузної гематурії і наростання ознак крововтрати; показана люмботомія і ревізія нирки. Операція завершується дренуванням.
Ушкодження сечоводів
Розрізняють частковий і повний розрив сечоводів.
Клінічна картина і діагностика
У хворого виникає біль в ділянці ушкодженого сечоводу. Біль пов'язаний із затіканням сечі в заочеревинний простір і формуванням сечових набряків і флегмони. Порушене сечовипускання.
При часткових розривах сеча може виділятися з домішкою крові. При повних розривах сечоводів настає анурія.
Для підтвердження діагнозу необхідно провести хромоцистоскопію, екскреторну і ретроградну урографію.
Лікування
Полягає в проведенні пластичних операцій.
Ушкодження сечового міхура
Найбільш часто зустрічаються розриви сечового міхура. Розрізняють внутрішньочеревні, позаочеревинні та змішані розриви, а також часткові та повні.
Клінічна картина і діагностика
Внутрішньочеревні розриви характеризуються попаданням сечі в черевну порожнину, це супроводжується болем в животі і подразненням очеревини. М’язи живота напружені, у бічних відділах черевної порожнини визначається притуплення перкуторного звуку, спостерігаються позитивний симптом Боткіна - Блюмберга, здуття живота.
При позаочеревинному розриві сеча потрапляє в передміхурову клітковину. Спостерігається біль унизу живота, сечовипускання порушене, через уретру виділяються краплі крові (кривава анурія). На 2—3-й день з'являються симптоми сечових набряків на промежині, у малому тазі, надалі розвивається уросепсис.
Для уточнення діагнозу проводиться цистографія.
Лікування
Показане оперативне втручання. При внутрішньочеревних розривах роблять
лапаротомію та встановлюють у сечовий міхур катетер.
При позаочеревинних ушкодженнях проводять ушивання рани, дренування
передміхурової клітковини і накладання надлобкового дренажу сечового міхура.