Міністерство освіти і науки України

Черкаський політехнічний технікум

Семінар

На тему: « Небезпечні вірусні хвороби людини та їх профілактика»

Виконав: студент групи РА 1-1

Фасоля Артем Богданович

Перевірив:викладач біології Колібабчук С.С

Черкаси 2015р.

План

1)Шляхи поширення вірусних інфекцій.

2)Вірусні захворювання людини:

1.Грип;

2.Віспа;

3.Сказ;

4. Поліомієліт;

5.Вітряна віспа;

6.Герпес;

7.Кір;

8.Краснуха;

9.Паротит;

10.СНІД.

3) Профілактика ВІЛ інфекцій та інших вірусних захворювань.

1)Шляхи поширення вірусних інфекцій.

Виділяють такі механізми передачі:

• фекально-оральний;

• повітряно-крапельний;

• трасмісивний;

• контактний;

• вертикальний;

• гемоконтактний;

Вони реалізуються за допомогою різних факторів — шляхів передачи.

Фекально-оральний механізм

Реалізується:

• харчовим шляхом (коли збудник передається через заражені харчові продукти);

• водним;

• контактно-побутовим (коли збудник передається безпосередньо при контакті (рукостискання тощо) або через предмети, що оточують хворого (дверні ручки, посуд, полотенця тощо й потрапляє у стравохід з подальшим просуванням по травній системі аж до місця первинної локалізації);

Повітряно-крапельний механізм

Реалізується:

• однойменним шляхом (коли збудник передається через крапельки респіраторного слизу чи слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі);

• повітряно-пиловим шляхом (коли до сприйнятливої людини збудник потрапляє внаслідок підняття у повітря пилу, що вже містить збудника або його спори);

• контактно-побутовим шляхом (коли збудник через контаміновані руки, посуд тощо потрапляє у ротоглотку, а далі вдихається до респіраторного тракту);

Трансмісивний механізм

Реалізується:

• шляхом укусів кровосисних комах (комарів, блощиць, вошей, кліщів тощо);

Контактний механізм

Реалізується:

• рановим шляхом (коли є клінічна виразна рана — сказ, правець, содоку, стрептобацильоз, хвороба котячих подряпин тощо);

• шляхом через мікропошкодження шкіри, рідко слизових оболонок (коли клінічно виразних ран немає, але збудники здатні потрапляти безпосередньо з зовнішнього середовища, з предметів побуту, технічних або будівельних поверхней через мікропошкодження шкіри, наприклад, при геморагічній гарячці з нирковим синдромом)

• аліментарним шляхом (коли збудник, що знаходиться на поверхні харчових продуктів, через мікропошкодження слизової ротової порожнини, ясен потрапляє до внутрішнього середовища макроорганізма. Таке може відбуватися при лептоспірозі, бруцельозі тощо);

• водним шляхом (коли збудник, що знаходиться у воді, через мікропошкодження шкіри, слизової ротової порожнини, ясен потрапляє до внутрішнього середовища макроорганізма. Таке може відбуватися при лептоспірозі, стрептобацильозі);

• статевим шляхом.

Вертикальний механізм

Реалізується від матері до дитини:

• внутрішньоутробним шляхом (трансплацентарний) — група TORCH —інфекцій;

• шляхом передачі у період пологів;

• шляхом передачі у післяпологовому періоді при грудному годуванні дитини;

Гемоконтактний механізм

Є артифіціальним. Реалізується:

• шляхом передачі через медичні засоби (ін'єкції, будь-які операції, будь-які інструментальні діагностичні маніпуляції тощо);

• шляхом передачі через немедичні засоби (ін'єкції наркотичних речовин немедичного призанчення, татуювання, пірсинг тощо).

2) Вірусні захворювання людини:

1.Грип

Грип — гостра вірусна інфекційна хвороба з періодичним епідемічним поширенням, що характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів з переважанням трахеобронхіту та вираженою інтоксикацією з гарячкою.Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу стає пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.

Вірусологія

Типи вірусу

За класифікацією вірусів, вірус грипу відноситься до РНК-вірусів родини ортоміксовірусів (лат. Orthomyxoviridae) та включає три серотипи А, В, С.

Вірус грипу A

Цей рід має лише один вид, вірус грипу A. Дикі водоплавні птахи є природними носіями великої різноманітності грипу А. Іноді віруси передаються на інші види, що може викликати спалахи грипу серед домашньої птиці або спричинити пандемію грипу серед людей. Тип вірусу є найбільш вірулентний та патогенний для людини серед трьох типів грипу і може призвести до серйозніших захворювань. Є декілька різновидностей вірусу грипу А розділених на різні серотипи на основі антитіл до цих вірусів.

Вірус грипу B

Цей рід має лише один вид, вірус грипу B. Цей вірус майже виключно вражає людей і є менш поширений, ніж вірус грипу A. Тільки деякі тварини, як відомо, уразливі до вірусу грипу B, Ластоногі та Фретки. Цей тип грипу мутує в 2-3 рази повільніше, ніж вірус тип A і, отже, менш генетично різноманітний, тільки з одним серотипом. Як результат, це відсутність антигенної відмінності, ступінь імунітету до грипу B, як правило, набутий в ранньому віці. Тим не менш, грип B мутує таким чином, що є не під силу стійкому імунітету. Це призвело до зниження швидкості антигенних змін, в поєднанні з обмеженим колом потенційних носіїв вірусу, гарантує, що пандемії грипу В не відбудеться.

Вірус грипу C

Цей рід має лише один вид, вірус грипу C, який заражає людей, собак і свиней, іноді викликаючи важкі захворювання і локальні епідемії. Проте, грип C зустрічається рідше, ніж інші види, і зазвичай викликає тільки легке захворювання у дітей.

Епідеміологія

Віруси паразитують в епітелії слизових оболонок носоглотки та верхніх дихальних шляхів, володіють сильним токсином, що вражає кровоносні судини та капіляри. Джерелом інфекції є тільки хвора людина (з останніх годин інкубаційного періоду по 4-5-й день хвороби). Механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих впродовж усього періоду прояву симптомів, що в середньому становить 7 діб.

Імунітет після перенесеного грипу дуже нестійкий, можливі повторні захворювання навіть упродовж одного року; цьому сприяє те, що різні типи та підтипи, а також серологічні варіанти збудника не утворюють один проти одного пересічного імунітету та значно змінюють імуногенні властивості, що робить щеплення проти грипу досить неефективними.

Захворювання протікають у вигляді епідемій, що виникають кожні 2-3 роки. Характерна виражена сезонність грипу — зима, початок весни. У 20 сторіччі людство пережило три пандемії грипу. Внаслідок найгіршої з них — епідемії іспанського грипу — 1918-го року загинули від 50 до 100 мільйонів людей. Внаслідок пандемій 1957 і 1968 рр. загинули від одного до двох мільйонів людей. Сьогодні ситуація є такою, що звичайний вірус сезонного грипу спричиняє до 500 тисяч смертей щороку, лише в Сполучених Штатах близько 36 тисяч смертей.

Патогенез

Проникнувши у верхні дихальні шляхи, вірус грипу вражає слизову оболонку, розмножуючись в епітеліальних клітинах. Виникає дистрофія клітин циліндричного епітелію, знижується бар'єрна функція слизової оболонки. Вірус грипу та його токсин потрапляють у кров, що спричиняє розвиток загального токсикозу. В органах та тканинах організму токсин вірусу вражає капіляри та дрібні кровоносні судини, а також різні відділиЦНС та вегетативної нервової системи. Катаральні прояви у дихальних шляхах, ураження нервової системи, розлад циркуляції крові у багатьох органах (головний мозок, легені, серце, наднирники тощо) зумовлюють загальні клінічні симптоми хвороби.

2.Віспа

Ві́спа — вірусне захворювання, збудник віспи — складний вірус, він має власну ДНК, розмножується в цитоплазмі клітин. В 1979 році Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно повідомила, що віспа людини ліквідована за допомогою вакцинації^[1], попри це, все ще існує можливість внутрішньолабораторного зараження при проведенні наукових досліджень з подальшим розповсюдженням хвороби.

Епідеміологія

Роль джерела інфекції грають хворі, які у перші дні захворювання виділяють збудника у зовнішнє середовище з частинками слизу з носоглотки (повітряно-краплинний шлях передачі інфекції), а пізніше — при відпаданні кірочок, що містять вірус, зі шкіри та слизових оболонок (контактним шляхом).

Патогенез

Проникнувши через шкіру або слизові, вірус починає циркулювати у крові; при вкоріненні його у клітини шкіри або слизових оболонок на них утворюються характерні висипання. Вірус викликає глибокі порушення діяльності серцево-судинної системи.

3.Сказ

Сказ (водобоязнь, гідрофобія) — гостре вірусне інфекційне захворювання людини і теплокровних тварин, яке виявляється в специфічному ураженні центральної нервової системи, що у людей та більшості вищих тварин закінчується смертельно.

Зараження

Зараження відбувається через слину хворої на сказ тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри.Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці — 41,4%) чи домашніх тварин (коти — 21,8%, собаки — 15,3%), а також сільськогосподарських тварин (20,2%).

Перебіг хвороби

Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1—3 місяці (хоча може тривати й до року), і перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), що робить лікування практично неможливим (зафіксовано лише три науково підтверджені випадки одужання після прояву симптомів).

Хвороба має три періоди:

Продромальний (період провісників)

Триває 1-3 дні. Супроводжується підвищенням температури до 37,2-37,3°С, пригніченим станом, поганим сном, безсонням, занепокоєнням хворого. Біль у місці укусу відчувається, навіть якщо рана зарубцювалась.

Стадія порушення

Триває від 4 до 8 днів. Виражається в різко підвищеній чутливості до найменших подразнень органів чуття: яскраве світло, різні звуки, шум викликають судоми м'язів кінцівок. Хворі стають агресивними, буйними, з'являються галюцинації, марення, відчуття страху.

Стадія паралічів

Настає параліч очних м'язів, нижніх кінцівок. Важкі паралітичні розлади дихання викликають смерть. Загальна тривалість хвороби 5-8 днів, зрідка 10-12 днів.

4. Поліомієліт

Поліомієлі́т (застаріле — дитячий спинномозковий параліч) — гостре вірусне захворювання, яке зумовлене поліовірусом та характеризується переважним ураженням ЦНС з виникненням парезів і паралічів.Поліомієліт – це гостра інфекційна хвороба, яка вражає нервову систему, призводить до паралічу та смерті. Вірус поліомієліту розповсюджується від людини до людини через фекалії та слину, особливо через заражену їжу та воду. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п’яти років. Поліомієліт невиліковний, але його можна попередити шляхом вакцинації. Вакцина від поліомієліту вводиться декілька разів і захищає дитину на все життя.

Епідеміологія

Джерело інфекції — людина (хвора або носій, що переносить зараження безсимптомно); збудник виділяється через рот (декілька діб), а потім із випорожненнями (декілька тижнів, а іноді й місяців). Зараження може відбутися повітряно-крапельним шляхом, але частіше — при потраплянні до рота активного вірусу (через забруднені руки, їжу). Механічним переносчиком вірусу можуть бути мухи.Захворюваність поліомієлітом переважає у літньо-осінні місяці. Частіше хворіють діти від 6 місяців до 5 років. Більшість захворювань пов'язано з вірусом типу I.Перенесене захворювання залишає після себе стійкий, типоспецифічний імунітет.

Патогенез

На мікрофотознімку зображена гістологічна картина денервації тканини скелетного м'яза внаслідок дії вірусу поліомієліту, що може призвести до параліча

Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка носоглотки або кишечника. Під час інкубаційного періоду вірус розмножується у лімфатичному глотковому кільці (мигдалики) та кишечнику, регіонарних лімфатичних вузлах, проникає у кров та досягає нервових клітин в центральній нервовій системі, викликаючи її ураження (особливо рухових клітин передніх рогів спинного мозку та ядер черепно-мозкових нервів). Нервові клітини зазнають дистрофічно-некротичних змін, розпадаються та гинуть. Менш виражених змін зазнають клітини мозкового стовбуру, підкоркових ядер мозочка та ще в меншій мірі — клітини рухових ділянок кори головного мозку та задніх рогів спинного мозку. Часто відмічаєтьсягіперемія та клітинна інфільтрація м'якої мозкової оболонки. Загибель 1/4—1/3 нервових клітин в потовщеннях спинного мозку веде до розвитку пареза. Повні паралічі виникають при загибелі не менше 1/4 клітинного складу.

Після закінчення гострих явищ, загиблі клітини заміщуються гліозною тканиною з виходом у рубцювання. Розміри спинного мозку (особливо передніх рогів) зменшуються: при однобічному ураженні відмічається асиметрія. У м'язах, іннервація яких постраждала, розвивається атрофія. Зміни внутрішніх органів незначні — у перший тиждень відмічається картина інтерстиціального міокардиту.