Тема 3. Соціально-трудові відносини як система

3.1. Суб'єкти і типи соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини як система існують у двох формах: як фактичні трудові відносини і як соціально-трудові правовідносини. Фактично соціально-трудові відносини діють на об'єктивному і суб'єктивному рівні, тобто передбачають взаємодію конкретних суб'єктів цих відносин щодо вирішення певних проблем, що виникають в соціально-трудовій сфері. Соціально-трудові правовідносини є проекцією фактичних соціально-трудових відносин на законодавчому і нормативному рівні.

Система соціально-трудових відносин включає такі взаємозв'язані елементи:

- суб'єкти і рівні соціально-трудових відносин;

- предмет соціально-трудових відносин;

- принципи і типи соціально-трудових відносин.

Суб'єкти трудових відносин – це носії трудових відносин.

Найняті робітники – учасники трудового процесу, що не мають власних засобів виробництва, що працюють за наймом на підприємствах і в організаціях різних форм власності і одержують винагороду за наслідками живої праці. Суб'єктом, що представляє права й інтереси найнятих робітників на ринку праці, є професійні організації найнятих робітників (профспілки, страйккоми, органи робочого самоврядування, ради трудових колективів тощо).

Основними проблемами профспілкового руху в Україні в сучасних умовах є постійне зниження рівня довіри до профспілок взагалі; незацікавленість або нездатність профспілок організувати працівників в приватних фірмах; недостатня підтримка профспілками тих, хто втратив роботу. Підприємці – це учасники трудових відносин, що вносять фізичний, інтелектуальний або матеріальний внесок в процес праці і одержують дохід.

Працедавці – суб'єкти трудових відносин, що наймають для виконання роботи працівників і займаються організаційно-адміністративною діяльністю в трудовому процесі. Працедавець може бути власником засобів виробництва або його представником. Зокрема, працедавцем є керівник державного підприємства, який, у свою чергу, є найнятим робітником по відношенню до держави.

Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки виступає як законодавець, захисник прав громадян і організацій, працедавець, посередник і арбітр при трудових суперечках та ін.

Трудовий колектив – спільність людей, пов'язаних єдиним трудовим процесом, загальною трудовою діяльністю з виконання тих, що стоять перед підприємством (установою, організацією), господарських і соціально-культурних завдань. У його основі лежать правові зв'язки кожного робітника або службовця з підприємством, установою.

Партнерство слід розглядати як особливий тип соціально-трудових відносин, властивих ринковій економіці, що забезпечує на основі рівноправної співпраці найнятих робітників, працедавців і держави баланс і реалізацію їх основних інтересів.

Конфлікт – випадок загострення суперечностей в трудових відносинах. Конфлікт може виявлятися в наступних формах: мовчазна незадоволеність; відкрита незадоволеність; скандали; страйки тощо.

Дискримінація – це обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин, яке є перешкодою для їх доступу до рівних можливостей на ринку праці. Дискримінація може бути класифікована за віком, статтю, національністю, расовими ознаками.

3.2. Чинники формування і оцінка соціально-трудових відносин

Основними чинниками формування і розвитку соціально-трудових відносин є:

- соціальна політика;

- глобалізація економіки;

- розвиток суспільної праці і виробництва.

Під соціальною політикою розуміють стратегічний соціально-економічний напрям, вибраний країною для розвитку громадян, який забезпечує гідний рівень і умови їх життя і праці. Соціальна політика включає: соціальний захист, соціальну підтримку і соціальну допомогу.

Соціальний захист – це система методів, що забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатному населенню.

Соціальна підтримка – система заходів для економічної підтримки населення, яка передбачає створення умов, які дозволяють працівнику забезпечувати свою соціальну захищеність.

Соціальна допомога – це система заходів, яка застосовується для всього населення. Це допомога короткострокового характеру, особам, які опинилися в екстремальній ситуації, і вимагають додаткових витрат.

Глобалізація економіки негативно впливає на розвиток соціально-трудових відносин, оскільки вивільняє вільні сил, які заглиблюють вже існуючу нерівність у сфері продуктивності праці, доходів, матеріального благополуччя, заважаючи зростанню можливостей в соціально-трудових відносинах.

Якість життя – це характеристика рівня і умов життя населення, яке враховує також склад сім'ї, стан здоров'я її членів, їх соціально-трудову задоволеність і т.д.

Існує дев'ять показників, що характеризують основні аспекти життєдіяльності людини: здоров'я; освіта; стан споживчого ринку товарів і послуг; навколишнє середовище; особиста безпека; соціальні можливості та соціальна активність.