Тема 13. Аналіз, звітність, аудит у сфері праці

13.1. Економічний аналіз і аудит у сфері праці

Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, що пов’язана з дослідженням взаємопов’язаних економічних процесів, які складаються під впливом об’єктивних економічних законів та чинників суб’єктивного характеру; з науковим обґрунтуванням бізнес-планів та об’єктивною оцінкою їх виконання; з виявленням позитивних і негативних факторів та кількісним виміром їх дій; з розкриттям тенденцій, пропорцій господарського розвитку, з визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів; із узагальненням передового досвіду, з прийняттям оптимальних управлінських рішень.

Економічний аналіз у сфері праці виконує ряд завдань: забезпечення об’єктивної оцінки використання робочої сили та продуктивності праці; виявлення чинників та кількісного виміру їх впливу на зміну трудових показників; розробка рекомендацій з покращення використання робочої сили в напрямку підвищення продуктивності праці.

Розрізняють такі об’єкти дослідження аналізу трудових показників:

• трудові показники – забезпеченість робочою силою та продуктивність праці;

• фактори та шляхи інтенсифікації й підвищення ефективності використання праці;

• вплив трудових показників на кінцеві результати діяльності.

Перехід до ринкової економіки зумовив появу нової для нас сфери наукових знань та практичної діяльності, з якої раніше не стикалися – аудиту.

Аудит є незалежним контролем, здійснюваним аудиторськими організаціями на комерційній основі. Метою аудиту у сфері праці є виявлення проблем економного та ефективного використання ресурсів праці, дослідження їх причин, надання необхідних рекомендацій з їх усунення. Персонал – головний предмет та об’єкт аудиту у трудовій сфері, а сам аудит виступає як незалежний аналіз системи соціально-трудових показників.

Значення аудиту у трудовій сфері має такі прояви:

• аудит дає змогу впевнитися у відповідності діяльності підприємства з управління персоналом і стратегії його розвитку, а також регламентації соціально-трудових відносин законам, правилам, інструкціям, які визначають цю діяльність;

• за результатами аудиту праці можуть бути визначені напрямки для встановлення, зміни або вдосконалення стандартів;

• аудит сприяє кадровим змінам, які покращують якісний склад персоналу – просуванню перспективних працівників і розвитку творчої активності;

• аудит дає змогу підвищити роль кадрової служби, наблизити її діяльність до цілей і завдань підприємства, загострити її увагу на найактуальніших питаннях.

13.2. Напрями, етапи і методи проведення аудиту у сфері праці. Ефективність аудиту

Для кожного окремого підприємства основні напрямки аудиту конкретизуються відповідно до його цілей, інформації, необхідної ревізорам та керівництву підприємства для прийняття управлінських рішень тощо. Аудит у трудовій сфері здійснюється за трьома основними напрямками: економічним, організаційним, технічним..

Технологічно процес аудиту у сфері праці має складатися з шести кроків: 1) формалізація ідеї проведення аудиторської перевірки, визначення її цілей і гіпотетичної корисності її проведення; 2) підбір персоналу для організації перевірки, його навчання у разі потреби; 3) збір звітних даних щодо роботи з кадрами на різних рівнях управління; 4) попередня підготовка звітів про перевірку та обговорення їх з лінійними керівниками; 5) надання звіту керівнику з персоналу і вироблення разом з ним основних рекомендацій щодо вдосконалення управління кадрами; 6) впровадження коригуючих заходів у процес життєдіяльності підприємства.

Аудит здійснюється за планом та має такі основні етапи: підготовчий, збір інформації, аналіз і обробка інформації, оцінка ефективності аудиторської перевірки.

Підготовчий етап аудиторської перевірки передбачає розробку внутрішньофірмового документа (наказ, розпорядження), а також плану представлення та програм розгляду інформації, що аналізується.

При зборі інформації використовуються такі джерела інформації:

• закони та інструкції;

• показники у сфері праці;

• анкетування й інтерв’ю працівників.

Далі в процесі аудиту здійснюється обробка та аналіз інформації. Після завершення перевірки проводиться аналіз даних та формування рекомендацій щодо вдосконалення організації праці, соціально-трудових відносин на підприємстві, планування і розробка заходів з реалізації рекомендацій.

13.3. Звітність з питань праці

Усі показники у сфері праці оформлюються у вигляді звітів і широко використовуються в роботі як всередині підприємства, так і за його межами – на місцевому, регіональному, галузевому та загальнодержавному рівнях управління. Звітність показників з праці на підприємстві поділяється на статистичну та оперативну, вона може мати різні напрямки використання та періодичність складання.

Державна статистична звітність з питань праці включає такі звіти:

- «Звіт по праці» (форма № 1-ПВ місячна), який подається підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємствами) незалежно від форм власності та господарювання до сьомого числа наступного після звітного періоду місяця;

- «Зведений звіт по праці» (форма № 1-ПВ місячна зведена), який подають підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, що мають декілька видів діяльності, до сьомого числа наступного після звітного періоду місяця;

- «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах» (форма № 1-ПВ (умови праці) річна), який подається промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами та організаціями транспорту і зв’язку, колективними сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від форм власності не пізніше 31 грудня звітного року;

- «Чисельність окремих категорій робітників та підготовка кадрів» (форма № 6-ПВ річна) подається підприємствами та колективними сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від форм власності не пізніше п’ятого січня року, наступного за звітним.

Державна статистична звітність про стан заборгованості щодо виплати заробітної плати включає «Звіт про стан заборгованості щодо виплати заробітної плати» ( форма № 1-ПВ (заборгованість) середньомісячна) подається 11-го числа наступного після звітного періоду місяця підприємствами незалежно від форм власності та господарювання.

Державна статистична звітність про використання робочого часу містить «Звіт про використання робочого часу» (форма № 3-ПВ середньоквартальна) та «Зведений звіт про використання робочого часу» (форма № 3 ПВ зведена), які подаються до сьомого числа наступного після звітного періоду місяця підприємствами незалежно від форм власності та господарювання.

Усі перераховані звіти подають до управління статистики місцевості, де підприємство зареєстроване.

На підприємствах роботу зі складання і своєчасного подання звітів з питань праці здійснює економіст з питань праці.