12.2. Методи визначення чисельності працівників

Основне завдання планування чисельності працівників на підприємстві  визначення потреби у всіх категоріях працівників, необхідних для забезпечення безперебійного виробничого процесу і виконання планового завдання. Чисельність тих, що працюють на підприємстві планується за відповідними групами і категоріями. Для розрахунку чисельності робітників їх підрозділяють на дві групи:

1) робітники на нормованих роботах, чисельність яких залежить від обсягу виробництва на даній ділянці і норм вироблення або норм часу;

2) робітники, пов'язані з обслуговуванням машин і агрегатів, чисельність яких безпосередньо не залежить від обсягу виробництва.

Відповідно до цього використовуються різні методи визначення планової чисельності робітників.

Планова чисельність робітників, зайнятих на нормованих роботах, визначається за трудомісткістю робіт та за нормами виробітки:

а) За трудомісткістю робіт (нормами часу на одиницю продукції) при виконанні різних видів робіт.

Розрахунок здійснюється в такій послідовності: спочатку визначається трудомісткість виробничої програми в цілому за окремими видами робіт (професіями робітників) з урахуванням їх складності в нормо-годинах; визначається плановий ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника за професіями за рік в годинах.

Календарний фонд рівний числу календарних днів в плановому періоді; номінальний  максимально можливе число днів роботи в плановому періоді. Він дорівнює календарному за вирахуванням святкових і вихідних днів у перервних виробництвах, або невиходів за графіком змінності в безперервних виробництвах; ефективний явочний фонд  робочий час, корисно використовуваний в плановому періоді кожним робітником, утворюється з номінального за вирахуванням планованих нез'явлень, що розраховуються на основі чинного законодавства.

Розрахунок планової чисельності робітників, зайнятих на ненормованих роботах. У галузях і виробництвах з апаратурними процесами (у хімічній, металургійній, нафтопереробній тощо) основні робітники-відрядники виконують роботи з управління дією прокатних станів, печей, апаратів, машин та іншого устаткування і контролю за технологічним процесом.

За цим методом визначається так само планова чисельність значної групи допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням технологічного і допоміжного устаткування цехів. До них належать: ремонтні і чергові слюсарі, працівники ВТК, налагоджувальники, оператори, прикріплені до групи устаткування.

Істотно відрізняються методи визначення чисельності керівників, фахівців і службовців. Їх трудові функції і зміст праці розрізняються, перш за все, за такими ознаками, як питома вага творчої праці, ступінь повторюваності окремих елементів роботи, нерівномірність завантаження протягом робочого дня. Так, для керівників і фахівців характерною особливістю трудових процесів є значна питома вага елементів творчої праці, відсутність багаторазової повторюваності робіт і операцій

Для нормування робіт, що повторюються, виконуються службовцями, і розрахунків потреб їх чисельності можуть застосовуватися норми часу і норми виробітки. У тих випадках, коли службовці виконують роботи, не стабільні за обсягом, але з наявністю елементів, що періодично повторюються, для нормування праці і розрахунків чисельності персоналу слід використовувати норми обслуговування. За допомогою норм обслуговування визначається необхідна чисельність табельників, касирів, диспетчерів та ін.

Нормування праці лінійних і функціональних керівників здійснюється за допомогою норми керованості. Для директора заводу, наприклад, нормою керованості є число його заступників, а також число структурних підрозділів, що знаходяться в його безпосередньому підпорядкуванні; для майстра – число робітників або число бригадирів.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначається відповідно до встановлених норм обслуговування (робочих місць, приміщень). Чисельність працівників охорони визначається залежно від числа постів і прийнятого режиму роботи.