11.6. Колективні форми оплати праці

Колективна (бригадна) відрядна система оплати праці є такою системою, за якої заробіток робітників розраховується відповідно до обсягу роботи (кількості продукції), виконаної виробничою бригадою.

Колективна відрядна платня широко застосовується в комплексних бригадах з розвиненим поєднанням професій і взаємозамінюваністю робітників. Вона доцільна також при бригадному обслуговуванні, спостереженні і контролі за крупними агрегатами, апаратами і механізмами в тому випадку, якщо виробничі процеси не жорстко регламентовані й у робітників зберігається можливість впливати на збільшення випуску продукції.

Колективна відрядна оплата праці поширена на потокових лініях в масовому і велико серійному виробництвах.

Колективна (бригадна) відрядна оплата праці має два різновиди: із застосуванням індивідуальних розцінок за кінцеві результати роботи бригади та із застосуванням колективних відрядних розцінок.

Кількість операцій, що виконуються кожним робітником, розмір його заробітку на конвеєрних і потокових лініях залежить від загального обсягу продукції, одержаної з конвеєра. Заробіток визначається шляхом множення індивідуальної відрядної розцінки робіт відповідного розряду на обсяг продукції, знятої з конвеєра і прийнятої ОТК.

Оплата із застосуванням колективних відрядних розцінок використовується в комплексних бригадах, де робочі працюють за принципом взаємозамінності чітко вираженого розподілу праці Колективні відрядні розцінки встановлюються різними методами

Загальний відрядний заробіток бригади в цих випадках визначається множенням колективної відрядної розцінки на кількість продукції виробленої .

Відрядний заробіток розподіляється між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі (КТУ), які встановлюються в кінці кожного місяця бригадиром спільно з активом бригади або на загальних зборах. При визначенні КТУ враховуються продуктивність праці працівника, якість продукції, дотримання трудової і виробничої дисципліни, ставлення до своїх службових обов'язків та ін.

Тема 12. Планування праці

12.1. Структура персоналу підприємства

Всі працівники на підприємстві діляться на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням. До нього відносяться всі працівники основних, допоміжних, підсобних і обслуговуючих цехів; науково-дослідних, конструкторських, технологічних організацій і лабораторій, що знаходяться на балансі підприємства; заводоуправління з усіма відділами і службами, а також служб, зайнятих капітальним ремонтом устаткування і транспортних засобів свого підприємства;

- персонал непромислових організацій. Це працівники торгівлі і громадського харчування, житлово-комунального господарства, культурно-побутових і медико-санітарних установ, дитячих садків і ясел, учбових закладів, що перебувають на балансі підприємства.

Всі задіяні на підприємстві згідно з класифікатором професій і посад підрозділяються на категорії: робітники, керівники, фахівці і службовці, охорона і учні.

Робітники  особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, ремонтом основних засобів, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. У свою чергу робітники підрозділяються на основних і допоміжних.

Керівники  працівники, що обіймають посади керівників підприємства і його структурних підрозділів, а також їх заступники: директори, начальники, що управляють, завідувачки на підприємстві, в структурних підрозділах; головні фахівці (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний технолог, головний економіст та ін.).

Фахівці  працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими аналогічними видами діяльності (інженери, диспетчери, математики, нормувальники, механіки, ревізори, бухгалтери, адміністратори, інспектори, економісти, юрисконсульти та ін.).

Службовці  здійснюють підготовку і оформлення документація, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство (агенти, діловоди, касири, секретарі-друкарки, статистики, стенографісти, контролери, обліковці, креслярі та ін.).

Залежно від характеру трудової діяльності працівники підприємства підрозділяються за професіями, спеціальностями і рівнями кваліфікації.

Професія  особливий вид трудової діяльності, що вимагає певних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, економіст, токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність  вид діяльності в межах професії, який має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок. Наприклад, економісти (професія) підрозділяються на плановиків, маркетологів, фінансистів, трудовиків (спеціальність) тощо. Професія слюсаря підрозділяється за спеціальностями: слюсар-водопровідник, слюсар-ремонтник устаткування.

Працівники кожної професії і спеціальності розрізняються рівнем кваліфікації, тобто ступенем оволодіння тією або іншою професією (наприклад, економіст I і II категорії; слюсар V розряду).

У практиці обліку кадрів розрізняють обліковий склад, середньообліковий і явочний. В обліковий склад працівників підприємства повинні включатися всі працівники, прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу на термін один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. В обліковому складі працівників за кожен календарний день повинні бути враховані як ті, що фактично працюють, так і відсутні на роботі з яких-небудь причин.

Для визначення чисельності працівників за звітний період обчислюється середньооблікова чисельність, яка використовується для розрахунку продуктивності праці, середньої заробітної платні, текучості кадрів та інших показників. Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожен календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Аналогічним чином визначається середньооблікова чисельність працівників за квартал і рік.

Від облікового складу працівників слід відрізняти явочний склад, який показує, скільки чоловік з тих, що є в списку, з'явилося на роботу. Число тих, що фактично працюють показує чисельність персоналу, що не тільки з'явився, але і фактично приступив до роботи. Різниця між явочним числом і числом тих, що фактично працюють показує кількість осіб, що знаходяться в цілоденних простоях (наприклад, через відсутність енергії, матеріалів, через хворобу, відпустку, відрядження тощо).

Структура кадрів підприємства характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їх загальній чисельності. Для аналізу структури кадрів визначається і порівнюється питома вага кожної категорії працівників у загальній середньообліковій чисельності персоналу підприємства.