Тема 11. Політика доходів і оплата праці

11.1. Соціально-економічна суть і функції заробітної плати

Суть поняття «заробітна плата» складна і багатобічна, тому розглядати її необхідно з різних позицій.

По-перше, заробітна плата – це економічна категорія, яка відображає відносини між працедавцем і найнятим робітником з приводу розділення знов створеної вартості. По-друге, заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений в грошовому еквіваленті, який за трудовим договором працедавець виплачує працівнику за виконану їм роботу.

По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна плата – це елемент ринку праці, яка утворюється в результаті взаємодії попиту на працю і його пропозиції, і виражає ринкову вартість використання найманої праці. У цьому розумінні найчастіше використовуються усереднені показники ставок оплати одиниці праці (наприклад, людино-година) певної якості.

По-четверте, для найнятого робітника заробітна плата – це основна частина його трудового доходу, який він одержує за свою працю і який повинен забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

По-п'яте, для підприємця заробітна плата – це елемент витрат виробництва, і одночасно головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Суть заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найбільш важливими з них є такі:

1. Відтворювальна функція. Полягає в забезпеченні працівників і членів їх сімей необхідними життєвими благами, для відтворення робочої сили і подальших поколінь

2. Стимулююча функція. Полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства.

3. Регулююча, або ресурсно-розміщуюча функція. Полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури (попиту і пропозиції).

4. Соціальна функція. Відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найнятими робітниками і власниками засобів виробництва.

5. Функція формування платоспроможного попиту населення

11.2. Тарифна система оплати праці та її елементи

Організація оплати праці на підприємстві  це певний порядок встановлення і виплати працівникам номінальної заробітної платні. Основою організації праці є тарифна система.

Тарифна система оплати праці є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація і регулювання розмірів заробітної платні працівників залежно від їх кваліфікації, відповідальності і умов праці (тяжкості, шкідливості, інтенсивності і непривабливості), а також особливостей і галузевої приналежності підприємства.

Основними елементами тарифної система є наступні.

Тарифна сітка  є основою централізованого регулювання і диференціації рівня заробітної платні робітників залежно від кваліфікації (розряду) і складності виконуваних робіт. Вона є шкалою кваліфікаційних розрядів (від першого до вищого) тарифних коефіцієнтів, що їм відповідають, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної платні робітників від їх кваліфікації. Число кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і виконуваних робіт. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці робітника п-го розряду сітки вища за оплату праці робітника першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки.

Тарифні коефіцієнти та їх співвідношення можуть встановлюватися галузевими угодами.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці різних груп робітників за одиницю часу (година, день, місяць) відповідно до тарифного розряду. Погодинні, денні, місячні тарифні ставки встановлюються залежно від системи обліку вироблення і нормування праці в різних галузях промисловості.

Денні тарифні ставки встановлюються в тих галузях, у яких розраховуються змінні норми вироблення (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників.

У основі побудови тарифної системи використовується тарифна ставка робітника першого розряду. Ставка 1-го розряду  це мінімальна заробітна плата робітника, визначена в колективному договорі підприємства. Вона відображає законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту, некваліфіковану працю, нижче за яку не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи). Встановлення тарифної ставки 1-го розряду залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей, рівня середньої заробітної платні, який склався на підприємстві на кінець поточного року, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної платні.

Тарифні ставки інших розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються не тільки залежно від складності праці і кваліфікації робітника, але і за формами заробітної платні і галузями.

Диференціація тарифних ставок за формами заробітної платні полягає в тому, що тарифні ставки робітників-відрядників приблизно на 7-10 % вище, ніж у робочих-погодинників того ж розряду, що обумовлено необхідністю відшкодування додаткових витрат, пов'язаних з більшою інтенсивністю відрядних робіт.

Основою організації оплати праці службовців є схеми посадових окладів і кваліфікаційні довідники посад керівників, фахівців і службовців, які забезпечують єдині вимоги до рівня кваліфікації та кола обов'язків.

Схема посадових окладів  це перелік посад на підприємстві з вказівкою стосовно кожної з них мінімальної і максимальної величини посадового окладу («вилки») для обліку кваліфікації працівника, його індивідуальних особливостей і фінансових можливостей підприємства. Для розробки схем посадових окладів використовують коефіцієнти співвідношення місячних посадових окладів керівників, фахівців і мінімальної заробітної платні.