Типові структури:

Під системою управління зрбатр розуміється сукупність взаємозалежних органів управління, ПУ, КЗА і засобів зв’язку об’єднаних у єдине ціле для рішення задач управління з метою досягнення максимальної ефективності бойових дій підрозділу.

Для управління підрозділами ППО загальновійськового з’єднання є рухомі пункти розвідки і управління 9С80та пункти управління 9С482.

Рухомий пункт розвідки і управління 9С80 призначений для ведення розвідки повітряних цілей, управління бойовими діями підрозділів ППО загальновійськового зєднання на місці і в русі.

Пункт управління 9С482 призначений для управління бойовими діями підрозділів ПВО загальновійськового зєднання, прийому і передачі даних про повітряні цілі.

Комплекс засобів автоматизації представляє собою комплекс технічних і обчислювальних засобів, що забезпечують автоматизацію рішення задач управління.

На ПУ-12М КЗА містить:

1. апаратуру прийому даних (забезпечує сполучення з РЛС виявлення і вищестоящих командних пунктів;

2. цифрову обчислювальну систему (забезпечує автоматизацію рішення задач управління підрозділами і введення – виведення телекодової інформації).

Система управління зрбатр є складовою частиною СУ військами ППО СВ і займає нижній рівень ієрархічної структури. Її відносять до складних систем, у яких складові частини (елементи) об’єднані загальною метою функціонування. Тому можливості СУ визначаються здатністю її складових частин виконувати свої функції в інтересах всієї системи.

Можливості СУ – її здатність виконати визначені функції або задачі у складі системи ППО при витраті визначених ресурсів за визначений час і в конкретних умовах обстановки.

Можливості органів управління оцінюються часовими витратами на рішення задач управління, якістю їх рішення і своєчасністю доведення до підлеглих. Основним показником робітного часу органів управління є величина циклу управління.

Цикл управління – проміжок часу, протягом якого здійснюється послідовне рішення задач управління до повного їх виконання в рамках даної системи управління.

Можливості пунктів управління визначаються їх здатністю забезпечувати рішення задач управління для досягнення максимальної ефективності бойових дій підрозділу. Можливості пунктів управління можуть бути оцінені наступними характеристиками:

1. часом переводу апаратури у вищі ступені бойової готовності;

2. максимальним числом одночасно оброблюваних цілей;

3. максимальним числом одночасно управляємих вогневих засобів;

4. періодом відображення інформації і знімання координат координат;

5. повнотою, ймовірністю і точністю рішення задач управління;

6. здатністю пересування у складі військ, що прикриваються, як у період підготовки, так і у ході їх ведення.

Можливості КЗА визначаються характеристиками апаратури знімання і передачі даних ЕОМ і автоматизованих робочих місць.

КЗА ПУ-12М забезпечує:

1. Прийом, передачу і відображення інформації про 99 повітряних об’єктів;

2. Одночасну видачу цілевказівок не більш ніж по 5 повітряних цілях;

3. Видачу даних цілевказівки з помилками не більш:

1. по дальності – 3 км;

2. по азимуту – 5 град;

1. по швидкості – 12,5 м\с;

1. по висоті – 0,8 км.

Можливості системи зв’язку визначаються ТТХ засобів дротового і радіозв’язку.

Основними засобами зв’язку є:

1. Радіостанції:

1. Р-407;

2. Р-111;

3. Р-123 - 3.

2. Телефонний апарат ТА-57 і провідні лінії зв’язку з використанням кабелю:П-275;

 П-274;

 П-271;

3. стаціонарні провідні лінії зв’язку.

Електромагнітна сумісність радіостанцій забезпечується рознесенням робочих частот у діапазоні від 20 до 60 МГц.

Основною характеристикою радіостанцій є дальність передачі телекодової інформації, яка складає:

1. для Р-407 не більш 7 км;

2. для Р-111 не більш 25 км;

3. для Р-123 не більш 20 км.

Навчальне питання №3: Організація управління підрозділами ППО СВ при підготовці і у ході бойових дій

Під час організації управління командир підрозділу визначає місце розгортання КП, порядок його інженерного обладнання, маскування, переміщення в ході бою, організує зв'язок та застосування АСУ.

Командир підрозділу управляє підлеглими, перебуваючи на своєму ПУ.

Місце розташування ПУ повинно забезпечити: найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями сусідніх підрозділів та підрозділів, які прикриваються; безперервне управління.

Практична робота командира підрозділу проводиться з метою своєчасної та повної підготовки підлеглих до дій в бойових умовах. Командир перевіряє точність виконання бойових наказів та розпоряджень, які віддані, знання підлеглими противника, що протистоїть, та своїх завдань; визначає відповідність прийнятих підлеглими командирами рішень бойовим завданням, які поставлені, уточнює разом з ними доцільні способи їх виконання, організує та проводить заходи щодо підготовки до бойових дій, контролює виконання заходів щодо організації системи вогню та ведення розвідки, взаємодії, управління та всебічного забезпечення, а також готовність підрозділу приступити до виконання завдань, які поставлені, у встановлений час; надає допомогу в забезпеченні підлеглих усім необхідним, усуває на місті недоліки, які виявлені.

Робота командира підрозділу, штабу в ході бойових дій спрямовується на втілення в життя прийнятого рішення.

Вона включає:

1. постійний збір даних та оцінку обстановки, доведення її до підлеглих, а при зміні обстановки - своєчасне уточнення раніше прийнятого рішення;

1. доведення завдань до підлеглих; організацію розвідки повітряного противника та видачу даних про нього;

1. підготовку стрільби та управління вогнем підлеглих підрозділів; підтримання безперервної взаємодії; своєчасне всебічне забезпечення бойових дій підрозділів; здійснення контролю за виконанням підрозділами завдань та надання допомоги;

1. доповідь старшому начальнику про виконання завдань, які поставлені, та стан підрозділу.

На випадок різкої зміни обстановки, коли немає можливості отримати вказівки, командир зобов'язаний прийняти за власною ініціативою нове рішення в межах загального замислу старшого начальника. При першій можливості він повинен доповісти своє рішення безпосередньому начальнику.

У встановлений час командир підрозділу подає в штаб частини бойове донесення, в якому звичайно вказує: стислу характеристику дій повітряного противника (час, напрямки та висоти нальотів; кількість та типи літаків, вертольотів та інших засобів повітряного нападу; тактичні прийоми; вид та інтенсивність перешкод; відомості про застосування зброї, яка самонаводиться);

результати бойових дій (бойової роботи); витрати ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; втрати та сумарні дози опромінення особового складу;

місцезнаходження та стан підрозділу; рішення на подальші дії, прохання та інші дані.

Управління вогнем зенітних підрозділів має на меті забезпечити найбільш повне використання вогневих можливостей підрозділу під час відбиття нальоту повітряного противника. Воно починається після отримання перших відомостей про повітряного противника або з моменту переходу в готовність № 1 та включає управління бойовою роботою засобів розвідки та усвідомлення вогневого завдання; оцінку повітряної обстановки, вогневих можливостей своїх та сусідніх засобів; прийняття рішення на ведення вогню, постановку вогневих завдань підлеглим та контроль за їх виконанням; регулювання витрат ракет; оцінку результатів стрільб та доповідь старшому начальнику.

Переведення зенітного підрозділу в готовність № 1 здійснюється самостійно з початком активних бойових дій наземних військ або після виявлення початку нальоту повітряного противника, а також за наказом старшого начальника.

Усвідомлення вогневого завдання на розподіл груп цілей полягає у визначенні: відповідального простору, в якому повинні знищуватися цілі в першу чергу; наявності у даному просторі цілей, їх характеристик та можливих об'єктів їх ударів, часу, в ході якого вибір цілей для знищення здійснюється самостійно.

З'ясування вогневого завдання на знищення конкретних цілей полягає: у пошуці вказаних цілей на індикаторних пристроях або планшеті; у визначенні їх характеру, параметрів руху та підлітного часу до рубежу постановки вогневого завдання.

Оцінка повітряної обстановки здійснюється шляхом особистого спостереження за цілями на індикаторних пристроях та планшетах, за доповідями підлеглих, за інформацією старшого начальника, з урахуванням досвіду попередніх бойових дій.

Командир зенітного підрозділу в результаті оцінки повітряної обстановки встановлює небезпечність цілей, відбирає цілі для знищення у першу чергу і визначає: які вогневі одиниці можуть бути використані для обстрілу цілей, що відібрані; яким з них слід змінити вогневі завдання; які цілі повинні бути знищені у першу чергу, бо не можуть бути обстріляні сусідніми підрозділами

При виявленні цілей та відсутності цілевказання від старшого начальника командир зенітного підрозділу приймає рішення на знищення цілей самостійно з доповіддю про це старшому начальнику.

Відсутність цілевказання з вищого командного пункту не знімає відповідальності з командира зенітного підрозділу за виявлення та обстріл цілей у відповідальному секторі в межах бойових можливостей підрозділу

Командир зенітного підрозділу приймає рішення, як правило, на знищення конкретних цілей. В рішенні командир зенітного підрозділу визначає кількість вогневих одиниць для знищення кожної з відібраних цілей та розподіл цілей між вогневими одиницями.

При стрільбі по одній цілі рішення командира зенітного підрозділу полягає у визначенні способу стрільби, способу визначення вихідних даних для стрільби, виду та моменту відкриття вогню.

Своє рішення командир підрозділу доводить до підлеглих шляхом постановки вогневого завдання.

Постановку вогневого завдання командир зенітного підрозділу здійснює цілевказанням або призначенням відповідального сектору. Цілевказанням вогневе завдання, як правило, ставиться на одну стрільбу, після якої можливе визначення цілей, на які вогонь переноситься.

При постановці вогневих завдань командир зенітного підрозділу вказує бойову машину (установку), яка призначається для стрільби, координати цілі, призначає кількість ракет та подає команду на її знищення.

Контроль за виконанням вогневих завдань командир зенітного підрозділу здійснює спостереженням результатів стрільби за індикаторними пристроям, візуальним спостереженням за повітряним простором та по доповідях командирів взводів (бойових машин, установок).

Регулювання витрат ракет (боєприпасів) командир підрозділу здійснює шляхом рівномірного розподілу цілей між взводами (установками), обмеження витрат ракет та боєприпасів за цілями, ведення обліку витрат ракет та боєприпасів та вживання заходів для своєчасного поповнення їх запасу.

порядку видачі донесень по кожній цілі; керівництво використанням апаратури захисту радіо локаційних станцій та засобів зв'язку від перешкод; контроль правильності визначення координат і характеристик цілей, застосування технічних засобів своєчасного їх виявлення ; організацію прийняття даних про повітряного противника від сусідніх радіолокаційних постів; контроль за виконанням завдань та оцінку результатів бойової роботи.

Під час постановки завдань обслугам на ведення розвідки командир роти (батареї, взводу) вказує райони (сектори, квадрати) пошуку повітряних цілей, чергу видачі їх координат та характеристик, порядок нумерації цілей, ключову інформацію радіолокаційного та сигнали візуального розпізнавання своїх літаків.

При одночасному виявленні великої кількості цілей командир роти (батареї, взводу) розподіляє цілі між станціями і вказує порядок їх розпізнавання.

Донесення про повітряні цілі, які низько летять, передаються та оброблюються у першу чергу.

Якщо кількість цілей перевищує можливості обслуг по обробці та передачі даних про них, командир роти (батареї, взводу) змінює дискретність передачі даних і дає вказівки на угрупування цілей.

Під час дії перешкод командир роти (батареї, взводу) уточнює завдання бойовим обслугам на ведення розвідки, на визначення середніх азимутів і секторів активних та розмірів районів пасивних перешкод і встановлює порядок відстройки від них.

Начальник радіолокаційної станції безперервно слідкує за повітряною обстановкою, керує роботою бойової обслуги по виявленню та розпізнаванню повітряних цілей, забезпечує безперервне їх супроводження та видачу донесень з визначеною дискретністю. При виявленні перешкод начальник станції уточнює їх вид, інтенсивність,

Організація управління підрозділом полягає у:

6. визначенні задач управління у майбутніх бойових діях;

6. підготовку особового складу і засобів управління до їх виконання;

6. створення системи управління, підтримання високої бойової готовності при веденні бойових дій і забезпечення її безперебійної роботи.

Організація роботи ОУ включає:

1. розподіл органів управління по пунктах управління;

1. чітке з'ясування обсягу і змісту заходів щодо управління;

1. визначення можливості ОУ;

1. визначення порядку і термінів виконання заходів;

1. контроль виконання.

Організація роботи ПУ:

1. Розподіл ОУ по ПУ;

1. Визначення порядку висування, розгортання, функціонування ПУ;

1. Інженерне обладнання і маскування;

1. Передача управління з одного ПУ на інший.

ЗАКЛЮЧЕННЯ :

Таким чином, у ході лекції були розглянуті основні положення теорії управління підрозділами ППО СВ. Слід зробити висновки:

1. Сутність управління підрозділами ППО СВ полягає в цілеспрямованій діяльності командирів, начальників, штабів і інших органів управління щодо підтримання бойової готовності підрозділів ППО СВ, підготовки їх до бойових дій і керівництва ними під час виконання поставлених завдань.

2. Метою управління є забезпечити постійну високу бойову готовність підлеглих підрозділів, їх всебічну підготовку до бойових дій, максимальну ефективність їх бойового застосування при рішенні поставлених задач

ЛЕКЦІЯ № 16