Основні задачі управління:

1. Безперервне добування, збір, вивчення, узагальнення, відображення й аналіз даних обстановки (до 80-90% часу).

2. Прийняття рішень.

3. Доведення задач до підлеглих.

4. Планування бойових дій.

5. Організація СУ.

6. Організація і проведення заходів щодо підвищення БГ, забезпечення боєздатності.

7. Організація всебічного забезпечення бойових дій і взаємодії.

8. Організація контролю і надання допомоги підлеглим військам.

9. Безпосереднє керівництво підготовкою військ ППО до виконання задач і їх бойовими діями.

Основою управління є рішення загальновійськового командира і рішення командира підрозділу ППО (старшого). Ці рішення визначають проведення заходів з під-готовки бойових дій і керівництва підрозділами ППО у ході виконання бойових завдань.

Безперервне добування, збір, вивчення, відображення й аналіз даних обстановки є однією з найважливіших, а разом з тим найбільш складних і трудоємких задач управління. Від якості її виконання в прямій залежності знаходяться правильність висновків з оцінки обстановки, своєчасність і обґрунтованість прийнятих рішень, якість планування бойових дій і ефективність застосування підрозділів ППО в бою.

Поняття «дані обстановки» включає різні показники: противник, свої війська; сусіди; умови виконання бойового завдання (місцевість, радіаційна обстановка, гідрометеорологічні умови, час, пора року та доби, економічний стан району бойових дій, соціально-політичний склад населення, що характеризують положення і стан противника і своїх військ, а також умови підготовки і ведення ними бойових дій.

Основними вимогами до добування й аналізу даних обстановки є: своєчасність, вірогідність, необхідна повнота.

Організація і підтримання взаємодії є однією з найважливіших задач управління. Основні питання взаємодії визначаються в рішенні на бій.

Принципи управління:

1. Єдиноначальність, особиста відповідальність командирів, начальників за прийняті рішення, застосування підлеглих і результати виконання поставлених завдань.

1. Централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання бойової задачі.

1. Твердість і наполегливість у проведенні прийнятих рішень і планів у життя, оперативне і гнучке реагування на зміни обстановки.

Єдиноначальність полягає в тому, що командир наділяється всією повнотою розпоряджувальної влади по відношенню до підлеглих і несе повну відповідальність за всі сторони життя та діяльності підрозділів. Командир керує підлеглими на основі прав, наданих законами держави; положень військових статутів; настанов, наказів та директив старших начальників.

Складні умови ведення сучасних бойових дій, різкі зміни обстановки, велика руйнівна сила сучасної зброї а також високий динамізм розвитку бойових дій вимагають швидкого, часом миттєвого впливу на хід бойових дій шляхом прийняття підлеглими самостійних рішень. Тому підлеглим повинна бути надана можливість прояву ініціативи і творчості при вирішенні поставлених завдань.

У сучасних умовах в управлінні підрозділами повинні розумно поєднуватись централізація і децентралізація. Характер такого поєднання може залежати від призначення органів управління, завдань, що вирішуються підрозділами та умов обстановки. Децентралізоване управління може застосовуватись при раптовому нападі повітряного противника, порушенні зв'язку з підпорядкованими підрозділами, а також при відсутності своєчасної інформації, необхідної для вирішення завдань управління централізованим способом.

Твердість та наполегливість управління – спроможність командирів усіх рівнів прийняти сміливе рішення, наполегливо провести його в життя, утримати у своїх руках керівництво підлеглими, зберегти організованість та домогтися виконання бойового завдання в будь-яких умовах обстановки. Зважаючи на те, що бойові дії характеризуються частими, швидкими та різкими змінами обстановки, не слід допускати впертого виконання раніше прийнятого рішення, коли це суперечить логіці та здоровому глузду. У таких умовах командиру слід вносити корективи та уточнення в раніше прийняті рішення та плани, а також своєчасно доводити їх до підлеглих. Тому управління повинне бути ще й гнучким.

Гнучкість управління – спроможність командира своєчасно уточнити раніше прийняте рішення, а якщо обстановка різко змінилась, відмовитися від нього і прийняти нове рішення та перебудувати систему управління й методи своєї роботи відповідно до нових умов обстановки.

Гнучкість управління стосується не тільки особисто командира, але й всієї системи управління. Для цього командир та органи управління повинні мати надійний зв'язок з підлеглими, постійно знати обстановку, вчасно реагувати на її зміни, випереджати їх та запобігати можливим ускладненням.

Виконання цього принципу може бути досягнуте:

1. своєчасною та повною укомплектованістю ОУ висококваліфікованими кадрами;

2. правильною організацією роботи штабів;

3. всебічним технічним оснащенням штабів інформаційно-розрахунковими системами;

4. ефективним використанням АСУ спеціального призначення;

5. забезпеченням високої живучості системи зв'язку та її завадостійкості;

6. чіткою організацією бойового чергування; натренованістю органів управління з виконання функціональних обов’язків у складних умовах;

7. швидким відновленням порушеної взаємодії.

Вимоги до управління м.б. загального і часткового характеру. Вимоги загального характеру стосуються управління у цілому. Вони мають відношення до структури і технічної оснащеності системи управління, форм і методів управлінської діяльності.

Часткові вимоги стосуються окремих сторін управління, окремих елементів управління, форм і методів їх функціонування. В них виражаються взаємозв’язок і взаємозалежність окремих сторін чи елементів управління.

Загальними вимогами до управління є:

1. Стійкість.

2. Безперервність.

3. Оперативність.

4. Прихованість

Стійкість управління визначається здатністю командирів і органів управління виконати свої обов'язки в складній, мінливій обстановці в умовах активного впливу противника.

Безперервність - здатність СУ функціонувати в умовах впливу противника без перерв, тобто забезпечити можливість командиру і штабу постійно впливати.

Досягається:

- знанням обстановки, яка склалась;

- своєчасним прийняттям рішення і постановкою задач;

- наявністю зв'язку, забезпечення надійної їх роботи, комплексним застосуванням засобів зв'язку і їх дублюванням;

- проведенням заходів щодо захисту своїх РЕЗ і протидії ТЗРП;

- створенням ЗКП, ретельним маскуванням і інженерним устаткуванням, а також забезпеченням безпосереднього прикриття;

- швидкою передачею управління, при необхідності, з одного пункту на інший, відновленням порушеного управління, високою виучкою, злагодженістю і морально-психологічною підготовкою особового складу бойових розрахунків.

Оперативність – здатність командира і штабу вирішувати задачі управління вчасно, тобто в режимі, що забезпечує випередження противника в діях, швидко реагувати на зміни обстановки.

Основні фактори для забезпечення оперативності:

1. Відповідність кількісних і якісних характеристик системи розвідки повітряного противника необхідним.

2. Раціональність устаткування КП і організація роботи бойових розрахунків щодо прийняття раціональних рішень і доведення їх до підлеглих у мінімально короткий термін.

3. Методи роботи командирів і розрахунків КП (ПУ), їхня виучка і злагодженість.

4. Гнучкість управління і розумне поєднання централізованого управління і самостійних дій.

- часовий відрізок, у який повинна вкластися СУ при рішенні задач (наявний).

- (потрібний/директивний) час, у який здатна вкластися система при рішенні задач, з урахуванням рівня підготовки, боєздатності, забезпеченості, положення стосовно противника, БМ ВППО, стану СУ і методів роботи командного складу:

Для приведення у відповідність з наявним слід проаналізувати всі складові і відшукати шляхи їх скорочення для сприятливого балансу часу.

Для досягнення високої оперативності управління без втрати його якості першочергове значення надається високому професійному рівню підготовки командирів та офіцерів органів управління, їх організаторським здібностям та вмілому використанню ними АСУ спеціального призначення.

Прихованість управління – здатність зберегти в таємниці від противника СУ, заходи, пов'язані з підготовкою підрозділів до бойових дій і управління ними в ході бойових дій.

Чим забезпечується прихованість управління:

1. Суворим виконанням вимог керівних документів по збереження державної таємниці.

1. Особистим спілкуванням при доведенні завдань до підлеглих.

1. Застосуванням засобів закритого зв'язку.

1. Заходами захисту інформації.

1. Проведенням заходів щодо маскування і дезінформації.

Різноманітність засобів порушення СУ, які є у імовірного противника, включаючи засоби ядерної і вогневої поразки, РЕП, диверсійні групи і десанти визначає комплексність системи управління. Тому вимога стійкості поєднує ряд часткових вимог: - живучість; - завадостійкість; технічну надійність.

Живучість системи управління характеризується її здатністю продовжувати функціонування в умовах впливу противника на елементи системи і можливістю швидкого відновлення у разі їх пораження (порушення роботи).

Завадостійкість СУ виражається її здатністю продовжувати функціонування в умовах ЕМ завад, які можуть створюватись не тільки противником, але й своїми ЕМЗ. Тому завадостійкість СУВ ППО реалізується у тісному взаємозв’язку з необхідністю забезпечення ЕМС електронних засобів різних ланок і ПУ.

Технічна надійність характеризується малою імовірністю відмов функціонування її елементів і здатністю до швидкого усунення виникаючих відмов.

Навчальне питання №2: Система управління підрозділу ППО та її можливості

Організаційно-технічну основу управління підрозділами складає система управління, яка створюється на базі стаціонарних і рухомих командних пунктів.

Система управління - впорядкована сукупність взаємозалежних і взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле з метою досягнення у процесі функціонування заданого результату.

ОУ – передбачений штатом колектив посадових осіб, організаційно об'єднаний для виконання визначених функцій управління в різних ланках.

ПУ – спеціально обладнані й оснащені технічними засобами місця з яких командири, начальники через свої штаби здійснюють керівництво підлеглими підрозділами.

Для управління підрозділами розгортаються такі пункти управління:

3. у дивізіоні: КП дивізіону;

3. у батареї (взводі): батарейний (взводний) командирський пункт (БКП, ВКП);

3. у радіолокаційній роті, технічній батареї – ПУ роти, батареї.

Система зв’язку - сукупність взаємозалежних і погоджених за цілями і задачами, місцю і часу радіостанцій, провідних і сигнальних засобів зв’язку. Система зв'язку призначена для забезпечення обміну інформацією між ПУ даної системи й інших взаємодіючих систем управління (мат. основа управління).

КЗА призначений для підвищення ефективності УВ і бойовими засобами з метою більш повного використання бойових можливостей.

Успішне рішення задач управління повинне забезпечувати ефективне використання бойових можливостей сил і засобів ППО й успішне виконання задач у встановлений термін і в будь-яких умовах обстановки. Результат рішення задач управління в значній мірі залежить від стану СУ, що завчасно створюється у всіх ланках. При цьому здійснюється підготовка ОУ, обладнаються й утримуються в постійній готовності стаціонарні пункти, організується несення на них безперервного бойового чергування, підготовляються до своєчасного розгортання ППУ, створюються й удосконалюються системи зв'язку, АСУВ і забезпечується надійна їх робота.

Класифікація систем управління:

1. за характером об'єкта управління - системи управління військами (СУВ) і системи управління бойовими засобами (СУБЗ);

1. за ступенем автоматизації процесу управління - неавтоматизовані (НСУ), автоматизовані (АСУ) і автоматичні системи управління;

1. за мобільністю - стаціонарні та рухомі системи управління.