Форми податкового контролю

Етапи податко­вого контролю	Форми контрольної діяльності
1. Податкове консуль­ту­вання або інфор­маційно-роз'яснювальна робота з платни­ками податків	- податкове консультування (усне, письмове, Інтернет-консульту­вання); - організація семінарів, симпозіумів, лекцій, конкурсів та ін.; - виступи та публікації у ЗМІ.
2. Обліковий етап	- реєстрація платників податків; - отримання податкової звітності; - ведення особистих карток по нарахуванню і сплаті податків
3. Інформаційно-аналі­тичний етап	- листування та зустрічі з платниками податків; - отримання податкової інформації від інших установ; - надання інформації на запит інших установ; - проведення доперевірочного аналізу по виявленню податко­вих ризиків; - планування перевірок.
4. Проведення перевірок	- здійснення камеральних, документальних (планових або по­запланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок; - залучення фахівців, експертів, перекладачів; - самостійне визначення контролюючим органом грошових зобо­в'язань платника податків (податкового агента) перед бюджетами; - притягнення до фінансової відповідальності; - притягнення до адміністративної відповідальності фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб.
5. Оперативно-розшуко­ва діяльність	- пошук місцезнаходження платників податку; - виявлення незареєстрованих платників податків; - припинення нелегальної підприємницької діяльності та ін.
6. Стягнення податкової за­боргованості	- виставлення податкових вимог до платників податків щодо погашення податкового боргу; - оформлення та реалізація податкової застави; - перевірка майна, який перебуває у податковій заставі; - організація реалізації майна боржника; - проведення адміністративного арешту майна; - надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.
7. Апеляція Судові процедури	- розглядання оскаржень рішень податкових органів; - звертання до суду щодо протидіяння посадовим особам подат­кової служби; припинення господарської діяльності платника податків; погашення податкового боргу; порушення справ про банкрутство боржників.

2. Основні види правопорушень податкового законодавства

Відповідно до діючого законодавства України правопорушенням у сфер оподаткування називається протиправна дія, що привела до невиконання суб'єктами податкових правовідносин, установлених законодавчими нормами і положеннями.

У залежності від характеру і протиправної дії правопорушення підрозділяються на наступні види:

- дисциплінарні;

- фінансові;

- адміністративні;

- кримінальні.

За дисциплінарне правопорушення в сфері оподаткування платники несуть відповідальність відповідно до законодавства України про працю.

При фінансовому правопорушенні до платника податку застосовуються санкції у вигляді: штрафів, пені, часткового або повного призупинення бюджетного фінансування, дострокового повернення бюджетних позик.

Пеня - грошове стягнення з платника податку за правопорушення в сфері оподаткування при недотриманні встановлених термінів платежів. Пеня нараховується у вигляді відсотків від сум прострочених зобов'язань по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів за кожний день простроченого виконання зобов'язань.

Фінансові санкції застосовуються органами податкового контролю у наступних випадках порушення існуючого законодавства України:

- при заниженні або прихованні сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- при несвоєчасному виконанні податкових зобов'язань;

- при несвоєчасному представленні або непредставленні бухгалтерських звітностей, податкових декларацій, розрахунків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з розрахунком і сплатою податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- при непредставленні аудиторських висновків;

- при відхиленні від постановки на облік у податкових органах;

- при відхиленні від подання інформації про відкриття банківських рахунків;

- при неправильному веденні (неведенні) податкового і бухгалтерського обліку;

- при порушенні порядку збереження бухгалтерських та інших документів, пов'язаних з оподаткуванням;

- при порушеннях, що спрямовані на неправильний залік або повернення податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- при невиконанні банком рішення податкових служб про припинення операцій платника податку або невиконанні рішення про стягнення податку;

- при невиконанні обов'язків особами, що зобов'язані здійснювати утри­мання і перерахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету;

- при порушенні порядку ведення бухгалтерського і податкового обліку, пов'язаних з розрахунком податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Адміністративні санкції мають персональний характер і накладаються на керівників і посадових осіб підприємства за порушення діючих законодавчих і нормативних актів. Розмір і порядок застосування адміністративних штрафів регламентуються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" зі змінами та доповненнями.

Адміністративні санкції накладаються за наступні порушення в сфері оподаткування:

- порушення терміну постановки на облік в органі державної податкової служби;

- недопущення посадової особи органа податкової служби для здійснення податкової та іншої перевірки виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, використовуваних для одержання доходів;

- невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність;

- здійснення продажу товарів без придбання патентів або здійснення продажу товарів, не відображених у деклараціях.

Способи здійснення правопорушень у сфері оподаткування в Україні.

У практиці розрізняють такі види ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів:

- незаконне приховання доходів, отриманих підприємствами і фізичними особами;

- перекручування або завищення витрат на виробництво;

- оформлення фіктивних документів на покупку продукції;

- оформлення постачання устаткування, продукції, перераховування коштів через фіктивні фірми;

- використання позичкових рахунків комерційних банків для несплати податків;

- незаконне використання пільг, наданих при оподаткуванні;

- перекручування даних при заповненні і наданні звітності про нараху­вання і сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- легальне відхилення від оподаткування шляхом використання невідпо­відностей у правовому законодавстві України.

Приклади.

Приховання доходів, отриманих від підприємницької діяльності, є не тільки одним з розповсюджених способів ухилення від сплати податку, але і злочином у сфері оподаткування. При прихованні доходів платник у податковій звітності (деклараціях, розрахунках, звітах і т.д.) спотворює фактично отриманий дохід (прибуток). При цьому платник податків (зборів) навмисно вносить у податкову звітність невірні дані. Посадові особи, підприємства навмисно, маючи на меті свою користь, вносять невірні дані в звітність і не відображають в бухгалтерському (податковому) обліку фактично отримані доходи.

Одним з видів приховання доходів є не відображення в обліку і звітності виторгу, отриманого готівкою. При даному прихованні доходів керівники підприємств можуть використовувати різні варіанти.

Розглянемо деякі з них більш детально.

Керівники підприємства можуть укладати договори (контракти) не на весь обсяг робіт, а тільки на якусь його частину. Різниця між загальною вартістю робіт (товарів, послуг і т.д.) і частиною, що знаходить відображення в обліку і звітності, залишається в розпорядженні виконавця без обліку оподаткування даної різниці.

При перевірці важливо установити предмет договору (контракту), підставу для розрахунку, порядок розрахунку вартості робіт (товарів, виробів, послуг і т.д.), а також повноту виконання і сплати договорів за готівковим і безготівковим розрахунком. При цьому перевіряється своєчасність оприбуткування наявних коштів і відображення в обліку та звітності.

На практиці зустрічаються випадки, коли виконуються роботи (послуги) без оформлення договорів (контрактів), а розрахунки здійснюються готівкою. При перевірці в цьому випадку перевіряються первинні документи щодо списання товарно-матеріальних цінностей на виконані роботи, а також нарахування заробітної плати. Важливо установити, на які кошти були придбані товарно-матеріальні цінності. При цьому з'ясовується мета їх придбання, правомірність оцінки, а також кількісні та якісні показники.

Зустрічаються випадки приховання доходів підприємства з викорис­танням посередницької організації при покупці і реалізації товарів (робіт, послуг). Підприємство-посередник укладає з підприємством-виготовлювачем продукції договір (контракт) на визначену суму, без відображення кількості одержуваного товару. При цьому вартість одиниці продукції не відображається в договорі. Після цього підприємство-посередник укладає договір з іншими підприємствами, що бажають придбати цю продукцію, на ту ж вартість що й у договорі, але за ціною, більшою, чим було домовлено з підприємством-виробником. Причому, підприємство-посередник перераховує грошові кошти підприємству-виробнику в день одержання коштів на розрахунковий рахунок. Одержаний товар від підприємства-виробника підприємство-посередник надає підприємствам-замовникам шляхом повідомлення листом-дорученням.

Таким чином, підприємства-замовники одержують у підприємства-виробника необхідну кількість товару, а різницю у кількісному вираженні за готівку підприємство-посередник продає підприємству, зацікавленому в цьому товарі. При перевірці необхідно установити не тільки сумові показники договорів (контрактів), але і кількість та якість отриманої продукції. При цьому перевіряються платіжні документи, правомірність посилань на договори, а також, при необхідності, проводиться взаємна перевірка кредитних ставок, що запозичають. Податковий аудитор перевіряє, чи були виписані доручення на одержання товарів (робіт, послуг).

Важливим моментом перевірки є виявлення прихованих доходів при здійсненні бартерних угод. Особлива увага звертається на порядок укладання договорів, види обмінюваних товарів (робіт, послуг), їх кількісну і якісну оцінку, час та умови проведення бартерної угоди і т.д. Перевіркою встановлю­ються терміни проведення бартерних угод і порядок розрахунку. Особливе місце займає перевірка повноти оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих при товарообмінній операції, і відповідність вартісної рівності такої угоди. При аналізі товарообмінних операцій варто звернути увагу на наявність первинних документів (товарно-транспортної накладної, податкової накладної і т.д.), звірити кількісні і вартісні дані, а також зробити перевірку характеру перевезення вантажів, виду транспорту.

Аналізу підлягає вартісна характеристика товарно-матеріальних цінностей. Зустрічаються випадки, коли вони обмінюються за заниженими цінами, а оприбутковуються на підприємстві за більш високими. При необхідності проводиться зустрічна перевірка бартерної угоди.

Мають місце випадки, коли підприємства роблять приховання доходів, отриманих від виробничо-господарської діяльності, шляхом відображення їх у вигляді заборгованості іншим підприємствам. Особа, що перевіряє, зобов'язана перевірити правомірність віднесення отриманих сум, призначених для розрахунку між підприємствами. З цією метою доцільно уточнити джерело заборгованості, перевірити банківські документи за перерахованими сумами.

Одним зі способів приховання доходів від оподаткування є перера­хування сум від реалізованої продукції (робіт, послуг) на особисті рахунки працівників підприємства. Причому, перерахування може здійснюватися як надходження засобів на розрахунковий рахунок, так і за домовленістю з підприємством-замовником, тобто обминаючи перерахування на розра­хунковий рахунок. Деякі підприємства, що мають кілька розрахункових рахунків у різних банках, використовують їх для приховання доходів від оподаткування. З цією метою на одному розрахунковому рахунку показуються суми для оподаткування, на інших проводяться операції, що укриваються від оподаткування. Податкові органи повинні перевірити наявність розрахункових рахунків у підприємства, а також аналізувати договори (контракти), де вказуються умови розрахунку, реквізити банку, а також платіжні документи і документи на відпуск продукції (робіт, послуг). При необхідності працівники податкових служб здійснюють запити до банківської системи про наявність розрахункових рахунків підприємства, що перевіряється.

Одним з варіантів приховання доходів є перерахування повної чи частини суми, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг), фіктивним підприємствам-співвиконавцям. При цьому важливо встановити порядок виконання договорів (контрактів), де вказуються підприємства-співвиконавці, а також порядок виконання робіт і умови оплати за виконаними договорами. Особа, що перевіряє, звертає увагу на підприємства-співвиконавці, яким були сплачені суми, та на профільність підприємств, наявність ліцензій (при необхідності) і повноту виконання умов договору (контракту).

Приховання доходу від оподаткування здійснюється шляхом перера­хування сум у вигляді нарахованої пені і неустойок за невиконання умов договору (контракту). Часто це бувають фіктивні договори (контракти). Особа, що перевіряє, встановлює правомірність виконання договорів (контрактів), правомірність нарахування пені і неустойок. Установлюється порядок виконання договору (контракту), а також причини, що потягнули за собою накладення штрафних санкцій.

2. Найбільш розповсюдженим способом ухилення від сплати податків (зборів) є необгрунтоване збільшення витрат на виробництво продукції (робіт, послуг). Одним зі способів збільшення витрат є фіктивне документальне оформлення товарно-матеріальних цінностей, що нібито витрачені на виробництво продукції (робіт, послуг). Дані витрати компенсуються наявними коштами шляхом одержання з розрахункового рахунка. За такою же схемою можуть оформлятися й основні засоби, що після незначного часу експлуатації списуються фіктивними документами.

3. Відхилення від оподаткування шляхом оформлення постачання основних засобів через фіктивні фірми полягає в тім, що підприємство укладає договір з фіктивним підприємством, що не звітує перед податковими органами за продаж основних засобів за мінімальною вартістю, а воно у свою чергу укладає договір з іншим підприємством за завищеними цінами. У такий спосіб різниця між цінами не обкладається податком і не сплачується до бюджету. За таким же сценарієм відбувається відхилення від оподаткування шляхом оформлення документів на покупку-продаж товарно-матеріальних цінностей через фіктивні підприємства.

Одним зі способів ухилення від сплати податків (зборів) є неподання податкової звітності, а також не повне, або перекручене її складання. Несвоєчасно представлена податкова звітність спричиняє іноді приховання і перекручування даних про обсяги виконаних робіт, заниження доходів оподатковуваного об'єкта. З цією метою представляється звітність без обліку фактичного стану, відбитого в бухгалтерському (податковому) обліку.

Зустрічаються випадки, коли непредставлення звітності спричиняє податкові злочини і кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність згідно ст. 148 Кримінального кодексу України настає у випадку, коли збиток державі, заподіяний внаслідок навмисного ухилення від сплати податків, у 100 і більше разів перевищує встановлений мінімум доходів громадян.

Ухилення від сплати податків здійснюється при постачанні в Україну товарів під виглядом комплектуючих виробів. У цьому випадку суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності через посередника (нерезидента), що користується пільговим оподаткуванням, одержують від іноземного підприємства-виробника товар, що є підакцизним. Посередник поставляє в Україну товар як комплектуючі вироби, при цьому не сплачуючи акцизний податок, тому що комплектуючі вироби не є об'єктом оподаткування. Далі через фіктивні підприємства, що, нібито, здійснюють зборку і налагодження готової продукції, здійснюється продаж уже готової продукції.

Розглянуті варіанти ухилення від сплати податків (зборів) не вичерпують весь "арсенал", що мається в практичній діяльності підприємств.