Лімфатична система.
Функціональна анатомія імунної системи.
1. Актуальність теми.
Лімфатична система є частиною судинної системи. Вона забезпечує всмоктування з тканини води з розчиненими у ній речовинами, а також білків, жирів, чужорідних частинок ( бактерій, продуктів розпаду клітин і ін.), які не всмоктуються в кровоносні капіляри. Крім того, у ній відбувається лімфоноез, що має велике значення для імунологічних реакцій.
Імунна система представляє собою набір складних механізмів основне призначення яких – захистити людину від захворювань попередити їхні рецидиви.
Органи імунної системи виробляють імунокомпоненти клітини, які забезпечують імунітет – несприятність до речовини з антигенами властивостями.
В теперішній час у зв'язку з розповсюдженням СНІДу тема набуває великої актуальності. Вона має велике значення для кращого засвоєння матеріалу на клінічних дисциплінах та майбутньої практичної діяльності.
2. Навчальні цілі заняття:
Розуміти:
- що таке стернальна пункція.
Знати:
лімфатичну систему, будову, відділи;
лімфу-склад, функції;
імунітет-види;
органи імунної системи-центральні і периферичні.
3. Виховні цілі:
Розкрити деонтологічні та етичні моменти у роботі середнього медпрацівника з пацієнтами, які мають хвороби лімфатичної та імунної системи.
План.
Лімфатична система, будова, функції.
Лімфа – склад, утворення, функції.
Імунітет. Функціональна анатомія імунної системи.
1. Лімфатична система, будова, функції.
Лімфатична система є складовою частиною судинної системи. Вона являє собою як би додаткове русло венозної системи.
Функції лімфатичної системи.
Провідна – це проведення лімфи від тканини у венозне русло
Лімфопоез – утворення лімфоідних елементів.
Бар'єрна – знешкодження інородних частинок, бактерій та ін., які потрапляють в організм.
Відповідно цім функціям лімфатична система має у своєму складі шляхи, що проводять лімфу та місця розвитку лімфоідних елементів.
Відміною лімфатичної системи від венозної є наявність лімфовузлів та відсутність сполучення з артеріальними судинами. Лімфатична система являє собою систему трубок, які замкнуті на одному кінці ( периферичному) а другим кінцем ( центральним) відчиняються у венозне русло.
До лімфатичної системи відносять:
Лімфатичні капіляри;
Лімфатичні судини;
Лімфатичні стовбури;
Лімфатичні протоки;
Лімфатичні вузли.
Лімфатичні капіляри – це початкова лапка лімфатичної системи. Вони є в усіх органах і тканинах людини, крім головного і спинного мозку, їх оболонок, хрящів, очного яблука, внутрішнього вуха, кісткового мозку та плаценти, селезінки, кісток, зубів, епітелія шкіри.
Функції капілярів:
Всмоктування, резорбція із тканини колоїдних розчинів білкових речовин, які не всмокталися у кровоносні капіляри.
Здійснюють додатковий до вен дренаж тканин, тобто всмоктування води і розчинених в ній кристалоїдів.
Видалення із тканини в патологічних умовах інородних частинок, бактерій і ін.
Лімфатичні капіляри починаються замкнутими петлями у тканинах. Діаметр лімфо капілярів більше, ніж кровоносних ( до 0,2 мм). Стінках їх складається з 1 шару ендотеліальних клітин. Капіляри, зливаючись між собою, дають початок лімфососудинам.
Лімфатичні сосудини відрізняються від капілярів появою ззовні від ендотеліального шару сполучнотканинної, а потім і м'язової оболонки та глибокі. Їх хід збігається з ходом вен. До поверхневих судин відносять лімфо судини шкіри, підшкірної клітковини, а до глибоких – всі інші. Лімфатичні судини тіла до того, як вони впадають в одну з головних лімфатичних проток обов'язково перериваються в одному або в декількох лімфовузлах. Лімфатичні судини, які виходять з вузлів, утворюють більш крупні судини, які несуть лімфу від певних ділянок. Вони називаються лімфатичними стовбурами. Розрізняють поперекові, кишкові, підключичні, яремні і бронхосередостіні стовбури. Лімфатичні стовбури зливаються у дві лімфатичні протоки, які впадають у вени.
Лімфатичні протоки – лівий (грудний) і правий. Ліва (грудна) протока збирає лімфу 2/3 тіла, яка пройшла через лімфовузли від нижніх кінцівок і таза, черевної стінки і органів черевної порожнини, лівої половини грудної порожнини, шиї, голови, від лівої верхньої кінцівки. На рівні 7 шийного хребця ліва грудна протока впадає в ліву внутрішню яремну вену або в лівий венозний кут (кут, утворений з'єднанням лівої внутрішньої яремної вени з лівою підключичної веною). (Див. таб. 1 ; Мал. 1,2)