Анатомія великих травних залоз. Науково-методичне обґрунтування теми.
Печінка і підшлункова залоза - органи травної системи, які лежать поза травною системою, але свої секрети (жовч, підшлунковий сік) вони виділяють у просвіт травного каналу й беруть активну участь у процесах травлення.
Патологія усіх залоз лежить в основі ряду захворювань. Знання цієї теми необхідне при вивченні клінічних дисциплін, для розуміння морфологічного субстрату клінічної симптоматики захворювань печінки і підшлункової залози.
Навчальна мета.
Знати: розташування і будову печінки та підшлункової залози.
Уміти: визначити проекцію на скелет, топографію травних залоз; знаходити на муляжах та вологих препаратах їх основні анатомічні утворення.
План.
Наружна будова печінки і її структурно-функціональна одиниця.
Кровопостачання печінки.
Жовчний міхур та жовчні протоки.
Підшлункова залоза.
І.Наружна будова печінки.
Печінка (Hераг) - найбільша залоза організму. У дорослої людини її маса становить близько 1,5 - 2 кг. Розташована вона в черевній порожнині, займає праву підреберну ділянку, частково надчеревну та ліву підреберну ділянки. Печінка має 2 поверхні та 2 краї:
діафрагмова поверхня;
вісцеральна поверхня;
нижній край, гострий, який відділяє одну поверхню від другої і спрямований вперед і вниз;
верхньозадній край, тупий.
Діафрагмова поверхня, завдяки серпоподібній зв'язці, поділяється на більшу праву та меншу ліву частки.
На вісцеральній поверхні є дві поздовжні (права та ліва) і одна поперечна борозни, вони поділяють печінку на чотири частки: праву, ліву, хвостату і квадратну. Поперечна борозна має назву воріт печінки. У ворота печінки входять - власна печінкова артерія, ворітна вена, нерви, а виходять - спільна печінкова протока, лімфатичні судини.
Відносно очеревини печінка лежить мезоперитонеально (не покрита лише задня поверхня, яка прилягає до діафрагми). Очеревина, переходячи з діафрагми на печінку утворює вінцеву та серпоподібну зв'язки. Під очеревиною знаходяться тонка фіброзна капсула (гліссонова капсула)
На вісцеральній поверхні печінки у передньому відділі правій поздовжній борозні лежить жовчний міхур, а у задньому відділі - нижня порожниста вена. У передньому відділі лівій поздовжній борозни лежить кругла зв'язка печінки (залишок пупкової вени плода), а ззаду - венозна зв'язка (залишок венозної протоки у плода).
(Дивись схему № 1).
Внутрішня будова печінки.
Структурно-функціональною одиницею печінки є печінкова часточка. Печінкові часточки мають форму шестигранних призм із плоскою основою і опуклою вершиною, з шириною до 1,5 мм і дещо більшою висотою. В центрі лежить центральна вена часточки.
Часточки побудовані клітинами-гепатоцитами, які лежать радіально від центральної вени. Два ряди гепатоцитів утворюють печінкову балку. Між балками розташовані синусоїдні гемокапіляри. У стінці капілярів є численні зірчаті макрофаги (клітини Купфера), завдяки яким печінка здатна знешкоджувати мікроорганізми та інші сторонні часточки.
Між двома рядами гепатоцитів, з яких складається печінкова балка, розташовані жовчні капіляри. Вони не мають власної стінки, їхня стінка утворена поверхнею двох сусідніх клітин печінки (гепатоцитів).
Кровоносні капіляри проходять між балками - кров тече від периферії до центру, а жовчні капіляри розташовані всередині печінкових балок - жовч тече з центра до периферії.
Кожний гепатоцит у печінковій балці має дві робочі поверхні: біліарну, що обернена до просвіту жовчного капіляра, і васкулярну, що обернена до гемокапіляра.
Між часточками печінки знаходяться сполучнотканинні прошарики, в яких містяться кровоносні судини, жовчні протоки і лімфатичні капіляри. Сполучнотканинні прошарики утворені глісоновою капсулою, яка щільно прилягає до паренхіми печінки і ділянці воріт печінки, разом із судинами проникає між печінковими часточками. Із часточок складаються сегменти, із сегментів - частки.