1. гіаліноз судин

2. Мал. Гіаліноз

   Невпорядковано розташовані фібрили

   гіаліноз сполучної тканини.

Зовні гіаліноз буває різним залежно від ступеня процесу. Часто зовнішній вигляд органу при гіалінозі не змінюється і процес вста­новлюється лише при мікроскопичному дослідженні; в інших випадках, коли гіаліноз різко виражений, тканина стає щільною, блідою та напівпрозорою.

Гіаліноз судин

В

Мал.. Гіаліноз судин селезінки. Гематоксилін-еозин

основі розвитку цього виду гіалінозу лежать метаболічні зміни в стінках судин, переважно дрібних артерій та артеріол. Вони можуть мати інволютивний характер і тоді гіаліноз розглядають як процес фізіологічний (гіаліноз судин матки після пологів, гіаліноз судин селезінки, яєчника та ін.). В інших випадках вони супроводжуються підвищенням проникливості судин,

що характеризується інсудацією їх стінок білками плазми, які

адсорбуються на волокнах і в подаль

льшому трансформуються в гіалін.

Г іаліноз сполучної тканини

Г

Мал. Гіаліноз клапана серця. Гематоксилін-еозин

іаліноз власне сполучної тканини розвивається внаслідок різних за походженням процесів: фібриноїдного набряку, некрозу та склерозу. В цих випадках волокниста сполучна тканина поступово перетворюється в однорідну, гомогенну, рожевого кольору, щільної консистенції масу. Прикладами цього процесу може бути гіаліноз рубців, спайок серозних оболонок запального походження, пухлин пере­важно мезен-

хімального походження (фіброми).

У лімфатичних вузлах при атрофії, хронічному запаленні ретику­лінові волокна потовщуються, перетворюються в масивні ущільнені тяжі, клітинні елементи атрофуються. При значно вираженому гіалінозі зовнішній вигляд органів змі­нюється, можлива їхня деформація, зміна розмірів (наприклад, артеріолосклеротичний нефросклероз).

Амілоїдоз

Амілоїдоз — це стромально-судинний диспротеїноз, що характеризується глибокими порушеннями білкового обміну з відкладанням у сполучній тканині і стінках судин складного фібрилярного білка-амілоїду.

Амілоїд є глікопротеїном, тобто справжнім білком з домішкою вуглеводного компоненту. Білковий компонент представлений альбуміном, фібри­ном, комплементом. Фібрилярні та глобулярні білки амілоїду тісно пов'язані з полісахаридами. Як домішки в амілоїді виявлені також ліпіди, ліпопротеїди, солі кальцію. Електронномікроскопічно в амілоїді виявлено два компоненти: фібрилярний та періодичні палички.

речовини.

При амілоїдній дистрофії має місце значне порушення білкового обміну, що супроводжується появою в інтерстиціальній тканині та стінках судин аномального фібрилярного білка з подальшим утворен­ням гетерогенної за своїм складом речовини — амілоїда.

Амілоїд - це глікопротеїд, основним компонентом якого є фібрилярний білок що продукується амілоїдо­бластами.

Зовнішній вигляд органів може бути різним залежно від ступеня процесу. На початкових стадіях органи зовні не змінені, а від­кладання амілоїду спостерігається тільки мікроскопічне. При більш значних ступенях процесу орган збільшується в об'ємі, стає щільні­шим, малокровним, на розрізі набуває восковидного або сального вигляду.

Відкладання амілоїду при поширеній формі відбувається в органах нерівномірно: спочатку переважно в селезінці, нирках, печінці та наднирникових залозах; на другому місці стоїть шлунково-кишковий тракт.