Розрізняють такі види диспротеїнозів:

1. Зерниста дистрофія;

2. Гіаліново-крапельна дистрофія;

3. Гідропічна (водяночна, вакуольна) дистрофія;

4. Рогова дистрофія.

Перші три форми диспротеїнозів можна розглядати як послідовні стадії розвитку пошкодження клітини, що призводять до незворотних змін типу коагуляційного або колікваційного некрозу.

Зерниста дистрофія

У

Мал.. Зерниста дистрофія нирок. Електронограма

перше описана ця дистрофія Р. Вірховим, який на основі макроскопічних змін назвав її тьмяним набуханням внутрішніх органів. Найчастіше вона трапляється в м'язі серця, у нирках та печінці. Зовні органи мають:

• тьмяний відтінок

• збільшені в розмірах та масі

• капсула їх (зокрема, нирок)

• напружена, консистенція в'яла

• на розрізі паренхіма нагадує м'ясо, опущене в окріп.

Мікроскопічне у цитоплазмі клітин спостерігається нагромад­ження різних за розміром зерен білкової природи. Клітини збільшуються в розмірах, цитоплазма їх стає непрозорою. При мікроскопічному дослідженні нирок не всі клітини виявляють характерні зміни.

Найбільше вони виражені в епітелії звивистих канальців:

1. клітини збільшені у розмірах

2. виступають у просвіти канальців, що різко звужені

3. щілиноподібної форми

4. містять гомо­генні або дрібнозернисті маси білка.

Цитоплазма клітин тьмяна, непрозора, в ній з'являються різні за розмірами оксифільні зернятка, як правило, блідо зафарбовані. Електронно-мікроскопічно виявляються набухання мітохондрій, вогнищева деструкція крист з дисоціацією їх мембран, просвітлення матриксу, розширення канальців цитоплазматичної сітки, в просвітах яких нагромаджується аморфний або дрібнозернистий матеріал.

Причиною зернистої дистрофії є :

1. порушення крово- та лімфообігу

2. різноманітні інфекції та

інтоксикації, що супроводжуються розвитком гіпоксії.

Гіаліново-крапельна дистрофія

Ц ей вид дистрофії найчастіше зустрічається в нирках, рідше - в печінці і дуже рідко — в серці.

З

Мал. Гіаліново-крапельна дистрофія печінки ( в цитоплазмі гепатоцитів помітні включення “алкогольного гіаліну” – тільця Мелорі)

овні органи не зазнають змін. При мікроскопічному дослідженні у цитоплазмі клітин виявляються еозинофільні гранули, що розташовані дифузно.

Електронномікроскопічно в цитоплазмі клітини виявляються скупчення гіалінових мас, що тісно пов'язані з лізосомами (нирки), представлені сітчастим, фібрілярним або дрібнозернистим осміофільним матеріалом - тільця Малорі. Вважається, що ці тільця є результатом спотвореного синтезу білка.

Гідропічна дистрофія

Ц

Мал. Гідропічна дістрофія нирок. Гематоксилін - еозин

ей вид дистрофії називається ще водяночною, або вакуольною. Зовні органи не змінюються. При мікроскопічному дослідженні цитоплазма просвітлена, містить вакуолі, виповнені прозорою рідиною. На початку процесу в ній з'являються дрібні крапельки, що в подальшому зливаються у великі краплі.

Інколи цитоплазма повністю виповнена мікровезикулами і нагадує "бджоли­ні соти", в інших — у ній містяться одна або дві-три великі вакуолі різних розмірів або, навпаки, вся вона різко розріджена, а ядро ніби плаває в ній.

Гідропічна дистрофія відображає порушення білково-водно-електролітичного обміну, що супроводжується змінами колоїдно-осмотичного тиску в клітині. Підвищення проникливості мембран, розпад ліпопротеїдних комплексів, активація ферментів лізосомальної системи можуть закінчуватися фокальним або тоталь­ним некрозом клітини.