Національний УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Кафедра піротехнічної та спеціальної підготовки

Дисципліна: „Основи військової, топографічної та інженерної під-готовки”

Тема 3 заняття 1

Модуль І: «Основи інженерної підготовки».

Змістовий модуль 3: «Збереження та транспортування вибухонебезпечних пристроїв та речовин. Заходи безпеки».

Тема 3.1: „Правила перевезення, збереження вибухових речовин і засобів підриву. Правила знищення вибухових речовин і засобів підриву. Порядок очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів.”

Навчальні питання

1. 2. 3. 4.

Збереження вибухонебезпечних пристроїв та речовин. Правила перевезення вибухових речовин і засобів підриву. Заходи безпеки. Правила знищення вибухових речовин і засобів підриву. Порядок очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів.

Література:

1. И.П. Новиченко и др. Пиротехнические работы. М: Воениздат, 1967г.

2. А.В. Тимофеев, В.В. Чалов. Пиротехнические работы. Балашиха, 1987.

3. М.І. Адаменко, О.В. Гелета, Ю.В. Квітковський, В.О.Росоха, І.Б.Федюк. Безпека зберігання вибухових речовин та боєприпасів. Навчальний посіб-ник. - Харків, 2004г.

4. Руководство по подрывным работам. М.: Воениздат, 1969г.

5. А.В. Тимофеев, В.В. Чалов. Пиротехнические работы. Балашиха, 1987г.

6. М.І. Адаменко, О.В. Гелета, Ю.В. Квітковський, В.О.Росоха, І.Б.Федюк. Безпека зберігання вибухових речовин та боєприпасів. Навчальний посібник. - Харків, 2004г.

1. Збереження вибухонебезпечних пристроїв та речовин.

Боєприпаси повинні розміщатися в спеціально обладнаних для цього сховищах, що, у залежності від виду збережених боєприпасів, повинні за- безпечувати штабельне або стелажне збереження. По своєму розташуванню сховища поділяються на наземні (з обвалуванням і без обвалування), за-глиблені (стіни до карниза заглиблені в ґрунт) і підземні (гірські вироблення, печери, потерни). Сховища повинні забезпечувати необхідні режими збе-реження боєприпасів (температуру і вологість) і допускати застосування за-собів механізації для розвантаження, навантаження й укладання боєприпасів.

Сховища постійних і тимчасових складів зводяться неспалимих матеріа-лів (цегли, каменю, бетону, залізобетону і шлакобетону) чи використовую-ться збірно-розбірні (залізобетонні) споруди. Допускається використання ме-талевих збірно-розбірних споруд. При наявності на території складу кар-касно-засипних чи дерев'яних сховищ їхні стіни покриваються вогнеза-хисною сумішшю або штукатуряться з зовнішньої і внутрішньої сторони. У місцевостях із сухим кліматом дозволяється зводити глинобитні сховища, а також сховища із сирцевої чи саманної цегли. Для полегшення навантаження і розвантаження боєприпасів із транспортних засобів вручну і з застосуван-ням засобів механізації в сховищах споруджуються рампи з апарелями і під-логою на рівні платформ транспортних засобів.

Покрівля сховищ виконується з неспалимих матеріалів, дерев'яні кон-струкції повинні фарбуватися вогнезахисною сумішшю. Підлоги в сховищах повинні мати тверде покриття (асфальт, бетон і т.п.), що забезпечує застосу-вання засобів механізації.

Вікна наземних сховищ для зберігання порохів, боєприпасів для стрі-лецької зброї, гранат та вибухових речовин обладнаються з внутрішньої сторони металевою сіткою (ґратами). Скло вікон повинне бути матовими чи покриті білою фарбою. Віконні рами повинні навішуватися у верхній частині на петлі і відкриватися назовні, щоб при провітрюванні сховищ їх можна було використовувати як козирки для захисту від сонця.

Кількість і розміри дверей повинні забезпечувати швидке завантаження і вивантаження боєприпасів із застосуванням засобів механізації. Ширина две-рей сховищ повинна бути не менш 2м, а висота — 2,2м. На військових складах у сховищах малої ємності допускаються двері менших розмірів, але шириною не менш 1м і висотою не менш 1,8м. Двері сховищ повинні бути міцними і надійно защіпатися. Для провітрювання сховища обладнаються внутрішніми ґратчастими дверима і необхідною кількістю віддушин. Вони повинні розташовуватися якнайближче до рівня підлоги й обладнатися сіт-ками, ґратами і дверцятами.

Наземні сховища повинні мати вимощення шириною 1— 1,5м з ухилом, що забезпечує стік води від сховища, і водовідвідні канави.

Навколо сховищ наземного типу влаштовується захисний вал із пластич-них чи сипучих порід, що не мають у своєму складі великих грудок і каменів. Вал повинний бути вище карниза сховища на 1,5м і шириною у верхній частині не менш 1м. Підстава вала повинна бути віддалена на 2 — 3м від сховища. Укоси вала зміцнюються від оповзання. У проміжку між схови-щами і валом улаштовується водовідвідна канава глибиною не менш 0,3м і шириною не менш 0,5м з ухилом для стоку води за межі валу. Проти розриву в захисному валу, залишеному для проходу (проїзду) до сховища, зводиться траверс довжиною на 1—2м більше ширини проходу (рахуючи по гребені валу).

Заглиблені сховища обладнаються витяжними трубами, у верхній части-ні яких повинні бути металеві сітки. У підземних сховищах повинні бути вентиляційні комунікації (щілі, шурфи, штольні), що виходять на поверхню всередині технічної території складу, але не ближче 40м від огородження, і які обладнуються сітками (ґратами) і дверцятами. Для кращого провітрюван-ня підземні сховища обладнаються примусовою вентиляцією.

Стіни, покрівля і підлоги в заглиблених і підземних сховищах повинні мати надійну ізоляцію для захисту від ґрунтових і дощових вод. Ґрунтові во-ди повинні бути відведені від сховищ дренажними пристроями.

Заглиблені і підземні сховища можуть мати один чи більш входів (вихо-дів) з пологими спусками, обладнаними від їхнього опадання і руйнування.

У сховищах для боєприпасів повинні бути:

• паспорт сховища;

• інструкція завідувачу сховищем (складом);

• опис устаткування й інвентарю сховища (у рамці під склом);

• дошка пожежної обслуги, на якій розташовані інструкція з заходів пожеж-ної безпеки та схема евакуації боєприпасів на випадок виникнення пожежі або іншої надзвичайної ситуації;

• акт про просочування занавісок сховища вогнезахисними розчинами;

• інвентар для боротьби з гризунами (якщо необхідно);

• підставка для метрологічних приладів;

• піраміда для зберігання інвентарю;

• стіл для укладання та розбирання штабелю;

• книга технічних оглядів боєприпасів;

• журнал запису відвідування сховища;

• журнал метеорологічних спостережень і провітрювання сховища;

• картки обліку категорійних матеріальних засобів і опис карток (форма 43);

• стелажі чи настили (підкладки) для штабельного збереження;

• прилади для виміру температури і вологості повітря;

• стіл (тумбочка) для роботи і збереження облікових документів;

• табуретка;

• інвентар для підтримки сховища в чистоті (щітки, дерев'яний совок і ін.);

• скриня з інструментом для відкриття закупорки з боєприпасами;

• драбина;

• грати для чищення взуття біля вхідних дверей.

Стелажі повинні бути досить міцними і стійкими. Ширина стелажів при однобічному завантаженні – не більше 1,5м, при двостороннім завантаженні – не більш 3м, а висота – не більше 3м. Нижня полиця стелажа повинна бути на висоті не менш 20см від підлоги. Стелажі не повинні мати виступаючих металевих частин.

Настил для штабельного збереження боєприпасів виготовляється з до-щок товщиною не менш 5см і укладається на підкладки з дерева або залізо-бетону так, щоб під настилом залишався вільний простір висотою не менше 20см. Торці настилу (підкладок), звернені убік проходу, офарблюються в білий колір. Допускається укладання тари з боєприпасами на дерев'яні під-кладки товщиною не менше 20см.

Сховища, навіси і площадки для збереження елементів боєприпасів і інших виробів, що не містять вибухових речовин, розміщаються на сухих, очищених від рослинності ділянках технічної території на відстані не менше 50 м від сховищ з боєприпасами. Підлоги навісів і площадок можуть бути ґрунтовими чи з твердим покриттям. Дерев'яні елементи навісів (площадок) повинні бути просочені протигрибковими і вогнестійкими розчинами. По-крівля навісів виготовляється із шиферу, черепиці або заліза. Навколо схо-вищ і навісів (площадок) повинна бути відрита водовідвідна канава глиби-ною не менше 0,3м і шириною не менше 0,5м на відстані 1м від границі навісу (площадки).

Сховищам, навісам і площадкам привласнюються порядкові номери, що наносяться чорною фарбою в квадраті білого кольору розміром 700х700мм (на рівні 2м від вимощення) так, щоб вони були добре видні при під'їзді до сховищ. Номера навісів (площадок) наносяться на щит і закріплюються на стійці висотою 2м.

Боєприпаси, що знаходяться на збереженні, повинні бути розміщені в сховищах. Допускається тимчасове збереження боєприпасів (крім засобів висадження, остаточно споряджених боєприпасів, боєприпасів з вибивними зарядами і виробів із грифом «таємно») на спеціально обладнаних відкритих площадках і вантажно-розвантажувальних платформах до їхнього відправ-лення чи до завезення в сховища. Допускається постійне збереження під наві-сами баластових плит до протидесантних мін. На окружних і військових складах боєприпаси в сховищах можуть розміщатися у вигляді збільшених вантажних одиниць (платформ, контейнерів, блоків-пакетів) по розмірах ку-зова транспортного засобу або на автомобільних причепах. Завантаження автомобілів боєприпасами і зчіпка завантажених причепів з тягачами повинні здійснюватися поза сховищами на відстані не менше 5м.

На складах боєприпаси зберігаються комплектно в неостаточно споряд-женому стані, за винятком окремих номенклатур, збереження яких в оста-точно спорядженому стані передбачено технічною документацією або умо-вами бойової готовності військової частини. Некомплектне збереження боє-припасів допускається тільки на центральних і окружним (флотських) скла-дах: при одержанні боєприпасів із заводів окремими елементами і при ство-ренні резерву елементів для заміни у виробах.

При надходженні елементів комплектів від заводів промисловості ком-плектація повинна здійснюватися в найкоротший термін. Комплектація боє-припасів виконується відповідно до Збірника комплектів засобів мінування і розмінування і наказам заступника Міністра оборони з озброєння.

Комплектне збереження боєприпасів організується, як правило, у межах відділу збереження. Спеціалізація відділів збереження і розподіл між ними боєприпасів виконується з урахуванням забезпечення рівномірності заван-таження відділів роботою і забезпечення бойової готовності складу в цілому.

Спільне збереження різних номенклатур боєприпасів, а також окремих їхніх елементів організується відповідно до додатку 6.

Завантаження сховищ боєприпасами (у перерахуванні на ВР) не повин-на перевищувати паспортної ємності сховища.

Максимально припустиме завантаження сховищ:

б/п (ВР в оболонках) 100т;

ракети з БЧ (ВР в оболонках) 120т;

вибухові речовини у виробах і в тарно-штучному упакуванні	50 (240)* т
капсульні вироби	3 млн. шт.

• За умови забезпечення зовнішньої і внутрішньої безпеки складу.

Максимально припустиме завантаження МВЗ:

б/п (ВР в оболонках) 240т;

Усі роботи в сховище, а також поточний ремонт усередині і зовні схо-вища виконуються тільки в присутності і під керівництвом начальника (за-відувача) сховища (складу).

По закінченні роботи двері закриваються й опечатуються начальником (завідувачем) особистою печаткою.

Розміщення й укладання боєприпасів

Розміщення боєприпасів на складі по сховищах здійснюється відповідно до плану, що затверджується вищестоящим начальником. До плану додаєть-ся схема розміщення боєприпасів. План повинний уточнюватися і відпові-дати дійсному розміщенню боєприпасів. З метою розосередження запасу од-нотипних боєприпасів необхідно передбачити розміщення їх у декількох (не менше двох) сховищах, розташованих на віддалених друг від друга ділянках території складу.

Розміщення боєприпасів у сховищах повинне забезпечувати:

• раціональне використання ємності сховища;

• вільний доступ для проведення контрольно-технічних оглядів боєприпасів;

• можливість роботи приладів механізації;

• можливість швидкого вивантаження й евакуації.

Боєприпаси непорушного запасу і запасу іншого призначення, а також секретні боєприпаси зберігаються в окремих сховищах. Ділянка сховища, відведена під секретні зразки, відгороджується металевою сіткою з дверима, що закривається на замок і опечатується.

Штабеля з боєприпасами укладаються рівно і стійко, упакування — кришками нагору, маркуванням вбік проходу. Для стійкості штабеля упа-кування в ньому кріпляться прокладками або рейками (брусками). Кріплення повинне забезпечувати як стійкість штабелів, так і можливість застосування засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Прокладки, рейки і бруски при кріпленні штабелів повинні укладатися рівно і щільно з упаку-ваннями. Кріплення прокладок, рейок і брусків до упакування цвяхами забо-роняється.

При укладанні штабеля необхідно враховувати припустиме наванта-ження на підлогу (настил) сховища, при цьому повинна забезпечуватися схо-ронність нижніх упакувань з боєприпасами.

Максимально припустима висота штабеля (стелажа) з урахуванням збережених боєприпасів:

міни і заряди неостаточно споряджені (в упакуванні, у пакетах	4,5 м
міни і заряди остаточно споряджені (в упакуванні, у пакетах)	5 м
елементи боєприпасів, не утримуючі ВР і капсульних виробів	5 м
реактивні двигуни	4,5 м
зривники споряджені до мін серії ТМ-62	4,5 м
інші зривники і вибухові пристрої, капсулі-детонатори, електро-детонатори, запали, вибивні камери	2,5 м
піротехнічні засоби, детонуючі шнури	2,5м
вогнепровідні шнури і вироби з димним порохом	4м

Укладання боєприпасів у штабелі і на стелажі виробляються по номен-клатурам, партіям і рокам виготовлення.

Забороняється зберігати боєприпаси однієї партії в різних сховищах, за винятком випадків, коли це викликано необхідністю забезпечення бойової готовності військової чи частини ємністю сховища.

На кожну партію боєприпасів з боку робочого проходу вивішується шта-бельний (стелажний) ярлик встановленої форми.

У сховищах у залежності від розмірів упакування і застосовуваних пристроїв механізації проти кожних дверей улаштовуються робочі проходи шириною 1,5 — 2м, в середині сховища або вздовж однієї зі стін — робочі проходи шириною 1,25 — 1,5м, уздовж стін — оглядові проходи шириною 0,8 м. Обмежувальні лінії проходів варто наносити на підлоги фарбою.

Дозволяється з метою зручності застосування засобів механізації ван-тажно-розвантажувальних робіт укладати штабеля з боєприпасами без ро-бочих проходів уздовж сховища, залишаючи робочі проходи шириною до 3м тільки проти дверей і оглядові проходи уздовж стін шириною 0,8м.

Для забезпечення вентиляції в сховищах між верхнім рядом штабеля (верхнім рядом упакувань на стелажах) і стелею (дахом) залишається вільний простір не менш 0,5 м.

Режими збереження боєприпасів

При збереженні боєприпасів необхідно дотримувати режими збережен-ня, що обумовлюються температурою і вологістю повітря. У сховищах не допускаються різкі коливання температури і довільний нерегульований обмін повітря.

Контроль за температурою і вологістю здійснюється за допомогою ме-теорологічних приладів (термометр, психрометр, термограф, гігрограф), що встановлюються усередині сховищ і на спеціально обладнаному метеомай-данчику на технічній території або поза нею.

Прилади, встановлені на метеомайданчику, повинні бути захищені від потрапляння на них сонячних променів і опадів, для чого вони містяться в психрометричній будці.

У сховищі метеорологічні прилади встановлюються на висоті 1,5 — 2м від підлоги. Крім того, у сховищах з бетонними й асфальтовими підлогами повинний бути мінімальний термометр, що розміщається на підлозі, а в сховищах з боєприпасами, чуттєвими до підвищеної температури, — макси-мальний термометр, розташовуваний на верхній шухляді штабелю (верхній полиці стелажа).

Метеорологічні прилади повинні мати паспорта і регулярно звірятися з приладами найближчих державних метеорологічних станцій чи на місці по контрольним приладам (психрометр, термометр).

Керівництво метеорологічною службою на центральних складах, скла-дах оперативного командування, ВМС та ВПС здійснюється особою, призна-ченою командиром частини, на військовому складі — начальником інже-нерної служби (начальником технічної частини).

Підтримка необхідного режиму збереження боєприпасів здійснюється регулярним провітрюванням, особливо в літній період року. Для цього на визначений час відкривають двері, вікна, віддушини, витяжні труби. Відпо-відальним за своєчасне і правильне провітрювання сховищ є начальник (завідувач) сховища (складу). Начальник відділу (відділення) зобов'язаний постійно стежити за дотриманням встановлених правил провітрювання.

У літню пору провітрювання сховищ варто проводити протягом усього робочого дня, якщо дозволяють метеорологічні умови. З метою охолодження сховищ, особливо в жарких районах, провітрювання їх виробляється в ран-кові години.

У холодний час щоб уникнути небажаного охолодження боєприпасів провітрювання сховищ при температурі зовнішнього повітря нижче тем-ператури повітря в сховищах не рекомендується. В окремих випадках допус-кається провітрювання узимку для видалення зі сховища більш вологого повітря, для цього відкривають двері на 5 —10 хвилин не частіше одного-двох разів на місяць. У цьому випадку не слід допускати значного охолод-ження сховища і боєприпасів, що знаходяться в ньому.

Провітрювання сховищ не допускається:

• під час тумана, дощу, снігопаду і коли зовнішнє повітря гранично насичене водяними парами (95 — 100% відносної вологості);

• під час грози, ураганів і при сильному вітрі;

• коли абсолютна вологість зовнішнього повітря вище абсолютної воло-гості повітря в сховище, за винятком випадків провітрювання з метою підви-щення вологості.

Можливість провітрювання сховищ визначається шляхом розрахунку і порівняння метеоданих зовнішнього повітря і повітря всередині сховища.

Провітрювання проводиться в тих випадках, коли температура зовніш-нього повітря вище температури повітря усередині сховища, а точка роси зовнішнього повітря нижче мінімальної температури підлоги в сховище на 1—2°С.

Показання метеорологічних приладів, розрахункові дані і висновок на провітрювання сховищ заносяться в журнал метеорологічних спостережень.

Особливості збереження окремих видів боєприпасів

Боєприпаси з електричними (електронними) схемами і годинниковими механізмами, а також електромережі, пультова апаратура, оптичні прилади, що входять у комплект боєприпасів, повинні зберігатися в заводському упакуванні в сухих опалювальних приміщеннях з температурою повітря в них від 5 до 25°С и відносною вологістю не вище 70%. Елементи комплекту цих боєприпасів зберігаються в заводському упакуванні відповідно до правил спільного збереження.

Заряди розмінування з реактивними двигунами на центральних і окруж-них складах зберігаються роздільно по елементах (блоки, що детонує кабель, реактивні двигуни, вибухові пристрої, зривники, запали) відповідно до пра-вил спільного збереження боєприпасів. Реактивні двигуни повинні розміща-тися в обсипних сховищах зі збірних залізобетонних блоків аркової чи іншої конструкції. Тимчасове збереження реактивних двигунів допускається в ти-повим наземним, обвалованим захисним валом сховищах, розташованих у першому ряді, у дротового огородження з укладанням їхніми головними частинами в найбільш безпечному напрямку, але не убік сховищ з боєпри-пасами, населених пунктів і залізничних магістралей.

Міни, що прилипають, зберігаються при замкнутому магнітному ланцю-зі; замикання магнітного ланцюга досягається за рахунок постановки на магніти спеціальних сталевих пластин або попарного з'єднання мін різной-менними полюсами магнітів.

Електрохімічні зривники і сухі гальванічні джерела живлення зберігаю-ться в сухих прохолодних сховищах при температурі від -10 до +20°С. Найбільш сприятливою температурою є температура від 0 до -5°С, при якій забезпечується краща схоронність електрохімічних елементів і джерел жив-лення.

Пластичні вибухові речовини (ПВР) і вироби з них повинні зберігатися при температурі від -15 до +30°С.

Аміачно-селітрові вибухові речовини повинні зберігатися в сухих, добре провітрюваних сховищах при температурі від -14 до +30°С. Цукрові запобіжники протидесантних і річкових мін необхідно зберігати тільки в гер-метичному упакуванні.

При наявності різкого запаху в сховищі, де зберігаються боєприпаси, споряджені рідкими, пастоподібними вибуховими речовинами і рідкими па-льними компонентами сумішей, що об'ємно-детонують, сховище необхідно провітрити і зробити огляд боєприпасів.

При виявленні боєприпасів з протіканням ВР вилучити їх зі сховища і знищити у встановленому порядку.

Боєприпаси, заборонені до бойового застосування і видачі у війська, але не небезпечні для збереження, до реалізації (відправлення, знищення) необ-хідно зберігати окремо під навісами чи на відкритих площадках. При не-великих кількостях ці боєприпаси можуть зберігатися в одному сховищі з іншими боєприпасами, але окремим штабелем. У стелажних (штабельних) ярликах робиться напис «Непридатні».

Бойові елементи практичних боєприпасів (реактивні двигуни, патрони відчеплення, роз'єднувальні пристрої і т.п.) повинні зберігатися з боєприпас-сами бойового спорядження з урахуванням правил спільного збереження. Комплектуючі елементи практичних боєприпасів, що містять капсулі-запаль-ники, капсулі-детонатори, вибивні порохові заряди та інші, повинні мати відмітну червону смугу (на упакуванні і на самих виробах).

У стелажних (штабельних) ярликах робиться добре видимий напис «Практичні».

Навчальні боєприпаси повинні зберігатися окремо від бойових засобів або у сховищах з елементами боєприпасів, не утримуючих вибухових речо-вин і засобів висадження, і мати помітне маркування на виробах і упакуванні — смугу білого кольору.

На стелажних (штабельних) ярликах робиться напис «Навчальні». До-пускається зберігати навчальні боєприпаси з практичними в одному сховищі, але в окремих штабелях (стелажах).

Збереження упакування, вільного від боєприпасів, організується за ме-жами технічної території.