Лекція 1.

1.1. Поняття та сутність господарського обліку, види обліку та вимірники, що застосовуються в господарському обліку

1.2. Господарські засоби, джерела утворення та їх класифікація

1.3. Поняття та сутність бухгалтерського обліку

1.4. Мета, завдання, значення та функції бухгалтерського обліку

1.5. Базові принципи та вимоги до бухгалтерського обліку

1.6. Основні нормативно-правові акти, що регламентують організацію бухгалтерського обліку в Україні

1.7. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

1.1. Поняття та сутність господарського обліку, види обліку та вимірники, що застосовуються в господарському обліку

Для прийняття управлінських рішень необхідно володіти інформацією про фінансово-майновий стан підприємства, яка досягається за допомогою господарського обліку.

Господарський облік є кількісним відображенням та якісною характеристикою господарської діяльності з метою контролю та управління нею.

Господарський облік складається з таких видів:

-статистичний;

-оперативно-технічного;

-бухгалтерського;

-податкового.

Кожен з них має свої конкретні об”єкти та завдання, але які тісно пов”язані між собою та доповнюють один одного.

Статистичний облік вивчає загальні питання змін та аналізу масових, кількісних явищ, відносин та взаємозв”язків. З його допомогою держава регулює відносини між окремими секторами економіки, встановлює динаміку і тенденції різних змін(національного багатства і т.д.)

Оперативно-технічний облік є системою спостереження за окремими господарськими операціями і процесами з метою управління ними безпосередьно в ході їх здійснення( табельний облік,щоденний облік випуску продукції, складський облік і т.д.).

Податковий облік призначений для відображення валових доходів та витрат підприємства з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню. Податковий облік введено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” в 1997р., який до 1.01.2000р. співпадав з записами на бухгалтерських рахунках до оподаткування прибутку підприємств, а з набранням чинності національних Положень(стандартів) став докорінно відрізнятися віл оподаткованого прибутку підприємств. Починаючи з 01.04.2011р. при визначенні доходів та витрат в податковому обліку керуються Податковим кодексом України.

Бухгалтерський облік-головний вид господарського обліку, який зобов”язані вести всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від організаційно-правовоих форм і форм власності, а також представництва іноземних суб”єктів господарської діяльності.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішні користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік ведеться на всіх підприємствах у нату­ральному i трудовому вимірниках i обов’язково узагальнюється в гро­шовому вираженні.

Натуральні вимірники – це різні одиниці вимірювання (ваги, обсягу тощо), застосовувані в народному господарстві, за допомогою яких обліковується кількість наявних у господарстві матеріальних цін­ностей і виконаних робіт. Такими вимірниками є міри довжини (метр, сантиметр), маси (кілограм, тонна), об’єму (метр, кубічний метр) тощо.

Застосування того чи іншого вимірника залежить від фізичних властивостей предмета або процесу, що обліковується. Так, наприклад, кількість деревини вимірюється в одиницях об’єму – кубічних метрах, а кількість твердого палива – в одиницях ваги – центнерах або тоннах, обсяг продукції машинобудівних заводів – верстатів, агрегатів, машин – у штуках тощо.

Використання в обліку натуральних вимірників дає змогу під­вищувати точність урахування наявності та руху матеріальних цін­ностей і виконаних робіт, посилює контроль за їх зберіганням. Окрім того, за допомогою цих вимірників можна наочніше відображувати обсяг матеріальних цінностей і виконаних робіт. Проте сфера застосу­вання натуральних вимірників є обмеженою, оскільки кожний з них призначений лише для обліку певного виду матеріальних цінностей і не може бути використаний для всіх матеріальних засобів госпо­дарства.

Отже, серед цих вимірників немає узагальнюючого, тобто та­кого, яким можна було б виразити всі згадані засоби будь-якого під­приємства, галузі, усього народного господарства. Цим натуральні ви­мірники відрізняються від будь-яких інших.

Трудовий вимірник – це виражена в часі одиниця вимірю­вання людської праці – година або робочий день певної тривалості. Цей вимірник відбиває кількість праці (у політекономічному розумінні слова), затраченої на виконання певних робіт. Трудовий вимірник має велике значення в економічному житті країни. Користуючись ним, ви­значають продуктивність та інтенсивність праці, обліковують кількість праці, затраченої на виконані роботи. За цим самим вимірником обраховують і трудові ресурси міст, населених пунктів, економічних районів і країни в цілому. Тому трудовий вимірник широко використову­ють в обліку, плануванні та різних економічних дослідженнях. Він є різновидом натурального.

Грошовий вимірник – це одиниця вимірювання вартості. Гро­шовий вимірник, на відміну від натуральних, є загальним (спільним для всіх) вимірником. У ньому можна виразити всі ресурси госпо­дарства: матеріальні засоби (основні засоби, сировина, матеріали, про­дукти), затрати на виробництво продукції, виконані роботи і послуги (затрати праці і витрати матеріальних засобів), кошти в розрахунках.

У бухгалтерському обліку поряд з натуральним вимірником застосовують і грошовий, причому останній є основним, оскільки з його допомогою в бухгалтерському балансі можна узагальнити весь обсяг засобів господарства і виконаних робіт. За цим вимірником можна визначити й виміряти затрати на виробництво продукції, вартість робіт і послуг, собівартість продукції; розподілити суспільний продукт і ре­зультати діяльності господарства, а також характеризувати низку інших економічних явищ і процесів.

Універсальність грошового вимірника зумовлено існуванням грошей і товарно-грошових відносин.

Усі три вимірники використовуються як самостійно, так і по одному.