До водорозчинних належать:

Акварель- походить від латинського слова ,,аква" що означає вода. Це розтерта на природньому прозорому клею фарба, яка легко розводиться водою. Легкість, прозорість, чистота - основні ознаки акварельних фарб. Найбільш якісні акварельні набори - „Ленінград", „Нева", „Акварель художня" та інші. Для збереження основних властивостей акварельних барвників не треба змішувати більше 2-3 кольорів, не користуватись білилами, не захоплюватися чорною фарбою.

ГУАШ Виникнення назви «гуаш» пов'язують з Францією кінця XVIII століття, хоча техніка створення цієї фарби значно старше — вона використовувалася вже в XVI столітті в Європі.

Водорозчинні фарби відомі з Середньовіччя. Ще тоді їх використовували для створення мініатюр в рукописах. В добу Відродження художники застосовували техніку гуаші для ескізів, картонів та інших підготовчих робіт, а також дляпортретних мініатюр.Гуашшю можна працювати не тільки на папері, але і на ґрунтованому полотні, на тканині, картоні, фанері. Гуаш широко застосовується в декораційному живописі, при виконанні різних ескізів. Дуже часто використовують його для кольорових начерків.

Гуаші виготовляють з суміші кольорових пігментів і клею з додаванням білил. Гуаш зручний в роботі і, що важливо, дає можливість вносити виправлення в процесі роботи. Шар фарби середньої товщини сохне від 30 хвилин до 3 годин в залежності від вологості повітря. Домішки білил надають гуаші матову бархатистість, але при висиханні кольору дещо вибілюється (висвітлюється), що повинен враховувати художник у процесі малювання. За допомогою гуашевих фарб можна перекривати темні тони світлими. Висохле зображення, зроблене гуашшю, злегка світліше вологого, що робить складним підбір кольору. Основа також може бути чутливою до утворення тріщин, якщо накладена занадто товсто. Ця проблема може бути певною мірою ослаблена використанням товстої основи, наприклад, aquapasto. Гуашшю можна працювати не тільки на папері, але і на ґрунтованому полотні, на тканині, картоні, фанері. Гуаш широко застосовується в декораційному живописі, при виконанні різних ескізів. Дуже часто використовують його для кольорових начерків.Гуаші виготовляють з суміші кольорових пігментів і клею з додаванням білил. Гуаш зручна в роботі і, що важливо, дає можливість вносити виправлення в процесі роботи. Шар фарби середньої товщини сохне від 30 хвилин до 3 годин в залежності від вологості повітря. Домішки білил надають гуаші матову бархатистість, але при висиханні кольору дещо вибілюється (висвітлюється), що повинен враховувати художник у процесі малювання. За допомогою гуашевих фарб можна перекривати темні тони світлими. Висохле зображення, зроблене гуашшю, злегка світліше вологого, що робить складним підбір кольору. Основа також може бути чутливою до утворення тріщин, якщо накладена занадто товсто. Ця проблема може бути певною мірою ослаблена використанням товстої основи.

Різновиди гуашевих фарб

• Художня гуаш має в якості домішок цинкові білила, тому має менші криючі властивості і не така яскрава після висихання.

• Плакатна

Плакатна гуаш відрізняється від художньої більшою покриваючою здатністю і колірною насиченістю, що досягається заміною цинкових білил каоліном, менше розбілюють фарбу, і роблять її щільнішою, насиченою і звучною.

• Флуоресцентна

Для декоративних робіт і оформлення вистав випускаються флуоресціюючі гуашеві фарби. Ці фарби мають здатність флуоресцувати під дією ультрафіолетових і видимих фіолетових, синіх і зелених променів. Флуоресцентна гуаш має властивість при опроміненні посилювати свою яскравість, що використовується при декораційних ефекти в темряві. Гуашеві флуоресцентні фарби розбавляють водою. Ці фарби мають низьку криючу здатність, тому рекомендується наносити їх на білу підкладку — білий ґрунт, папір тощо, що робить їх яскравішими, при цьому фарби слід наносити тонким шаром. Флуоресцентна гуаш не водостійкі, тому застосовувати її поза приміщеннями не рекомендується.

• Художня гуаш має в якості домішок цинкові білила, тому має менші криючі Акр́илові фáрби — водорозчинні фарби на основі акрилової смоли (виникли в 1950-х роках). Мають зв'язуючий елемент воду, що швидко випаровується, що в свою чергу прискорює висихання. Акрилові фарби не жовтіють від часу. Після висихання акрилові картини можна згортати, зберігати і знову натягувати через роки без остраху, що фарба потріскається. Інша перевага: всі кольори сохнуть однаково швидко. Акрилові фарби випускаються в тубах і банках.

Акрилові фарби, які були розроблені на початку 50-х років і з тих пір постійно удосконалюються, є значним доповненням групи світлостійких живописних матеріалів. Можна сказати, що їх поява на ринку художніх матеріалів стала такою ж важливою подією, яким був свого часу триваліший перехід від яєчної темпери до олійного живопису протягом XV століття.

Найбільш важливий аспект акрилових фарб полягає в їх величезній різноманітності: їх можна використовувати для створення дуже блідих заливок або лесувань, а також в густій пастозній техніці з безліччю фактурних ефектів. Сучасні акрилові емульсії не схильні до поступових хімічних змін, які властиві плівці олійних фарб. Кращі акрилові емульсії не жовтіють і не тверднуть з часом. У роботі акриловими фарбами для накладення шарів не потрібно ніякої спеціальної техніки — висохла плівка залишатиметься міцною і не утворюватиме тріщин. З цієї точки зору акрилові фарби набагато простіші у використанні, ніж олійні.

Оскільки фарба висихає за дуже короткий період часу, ними можна користуватися знов (накладати на основу і шар на шар) швидше в порівнянні з олійними. Проте при цьому у художника залишається менше часу для маніпуляцій з фарбою на основі, і в цьому відношенні олійні фарби дають перевагу акриловим. Також слід обмовитися, що, порівнюючи олійний і акриловий живопис в пастозній техніці, перша свіжіша і динамічніша, ніж друга. Та акрилові фарби міцні і еластичні; крім того, порівняно з більш традиційними прозорими, непрозорими і комбінованими видами техніки акрилові фарби можна вишкрібати, тиснути, кидати, розпилювати, змішувати з наповнювачами для створення фактурних ефектів, навіть плести.

Перламутрові акрилові фарби

Серед щодо нових засобів в гаммі акрилової продукції слід виділити перламутрові або флуоресцентні фарби, що включають діапазон «металік» від золотої до бронзової. Вони проводяться із застосуванням пластівців слюди, покритих шаром фарб — діоксидом титану або оксиду заліза. Вони володіють високою світлостійкістю і мерехтливим блиском при належному світлі. Їх якості виявляються щонайкраще на відповідних забарвлених ґрунтовках.