Сухі фарби ( пігменти)

Сухі фарби або пігменти являють собою тонкомолотий порошок, який розводять сполучними матеріалами для отримання готової до вживання фарби.

Вони бувають штучними і природними (мінеральними).

Більшість пігментів можна використовувати у водних фарбувальних складах, але не всі в масляних і емалевих.

Вапно і крейда — тільки у водних.

Всі види пігментів повинні бути помелені таким чином, щоб при просіванні через дрібне сито вони проходили повністю, без залишку. Чим тонше помелені пігменти, тим вище їх якість, і навпаки.

Сухі фарби не змінюють свій колір під дією сонячного світла, при багаторазовому зволоження і висиханні, а також при впливі на них лугів. Вони мають гарну уривистість, яка виражається кількісним вмістом пігменту (у грамах), необхідним для покриття 1 м.кв. поверхні так, щоб нижлежачий шар не просвічувався. Для отримання лакофарбового складу (кольора) того чи іншого кольору або відтінку доводиться застосовувати один або кілька пігментів. При цьому необхідно пам’ятати, що всипати сухі пігменти фарбувальні склади не рекомендується, так як практично неможливо добре розмішати їх, внаслідок чого вони будуть залишати смуги на поверхні, що офарблюється. Тому пігменти попередньо замочують у воді, перемішують і проціджують через часте сито. Потім вливають у склад тонкою цівкою, ретельно перемішуючи.

Пігменти

У фарбах і емалях є важливою складовою частиною. Це порошкоподібні речовини мінерального або органічного походження, які не розчиняються в оліях, воді і розчинниках. Пігменти надають лакофарбовим матеріалам кольору, непрозорості, міцності та антикорозійних властивостей. Деякі пігменти мають специфічні властивості: відбивати світло або світитися, змінювати колір при нагріванні, захищати виріб від бактеріального руйнування тощо. Залежно від виду пігменту висихання фарби може прискорюватися або уповільнюватись. Так, свинцеві пігменти (білило, сурик), марганцеві (умбра), кобальт прискорюють висихання, тобто діють як сикатив, а сажа дуже уповільнює висихання.

Основні властивості пігментів такі: світло-, луго-, атмосферостій- кість, покривність та оліємісткість.

Пігменти мінеральні. Ця група пігментів найбільш вживана, бо включає кольорові мінерали, широко розповсюджені в природі, а також хімічні мінеральні сполуки, виготовлені штучно.

Фарба, виготовлена на літопонних білилах, на сонці та при нагріванні жовтіє, але в темноті та після охолодження знову стає білою. Крон цинковий, крім основного призначення у фарбах, широко використовується для грунтування легких металів.

Сурик свинцевий застосовують переважно для грунтування чорних металів та фарбування підводних частин кораблів.

Алюмінієва пудра є міцним пігментом, бо її частинки мають листову форму і при фарбуванні плоскою частиною прилягають до поверхні, перекриваючись як луска на рибі. Крім того, алюміній відбиває світло, тому ця фарба світлостійка. Щоб вона з часом не тьмяніла, доцільно алюмінієву фарбу зверху вкрити прозорим ла-ком.

Пігменти органічні. Ця група пігментів для приготування лакофарбових матеріалів застосовується менше, ніж природного походження.

Назва органічного пігмента походить від його кольору (3 — зелений, Ж — жовтий), а якщо стоїть цифра перед буквою, то це вказує на підсилення відтінку вдвічі або вчетверо (2Ж, 4К). Пігмент жовтий 12(3) — має красивий зеленувато-жовтий колір, світлостійкий. Це найбільш універсальний пігмент, що використовується у фарбах.

Крім вищенаведених органічних пігментів, у лакофарбових матерілах застосовують й інші барвники: аурамін жовтий, саркозин, малиновий та синій, малахітовий (зелений), метиленовий (синька), алізарин, червоний індигокармін, метил-віолет (фіолетовий), рода- мін (пурпуровий), еозин (яскраво- червоний) та інші.

Виготовлення деяких пігментів. Вохру та інші пігменти природного походження можна виготовити відмулюванням. Для цього накопану забруднену вохру (жовту глину) висипають у бак, який зверху має стік в один або в кілька розміщених нижче баків (рис. 46).

У вохру доливають воду і добре перемішують, поки не утвориться суспензія, яка стікає через жолоб в нижній бак чи послідовно в систему баків. У верхньому баці залишаються всі великі домішки, а в нижньому після осідання одержують високоякісну охру. Її відфільтровують, висушують і розмелюють. Лише після цього вохру можна розтирати з оліфою для одержання фарби. Прожарюючи в муфельній печі при температурі 600—800 °С, можна одержати палену вохру червоного кольору.

Для приготування виноградного або персикового чорного пігменту беруть виноградну лозу або виноградну макуху чи кісточки персиків, закладають в бляшану банку з кришкою і пересипають сухим піском, щоб якнайменше надходило повітря, а зовні кришку обмазують глиною. Посередині в дні або кришці мусить бути невеликий отвір (2—3 мм). Банку кладуть у піч і нагрівають до темно-червоного кольору доти, поки з отвору припиниться виділення газів. Потім поступово охолоджують. Обвуглену лозу чи кісточки перетирають на порошок.

Англійський червоний пігмент одержують із залізного купоросу, який спочатку поступово нагрівають для зневоднення, а потім прожарюють при температурі 750°. Пігмент розтирають, відмочують, фільтрують, сушать і знову перетирають.

Фіолетовий кобальт можна одержати, якщо змішати концентровані розчини сірчанокислого кобальту з фосфорнокислим амонієм. Осад добре промивають і сушать.