2.2 Розробка первинного креслення деталей базової конструкції

Багато століть тому люди не вміли шити та не мали жодного уявлення щодо конструювання одягу. Першим одягом слугували шкури тварин, що виконували функцію пов’язок на стегна.

На початку ХІХ століття французький кравець Мішель за допомогою розра-хунків вперше створив конструкцію креслення одягу. При побудові викройки в основу було покладено обхват грудей. За одиницю розрахунку Мішель брав ⅓ півокружності грудей.

Через декілька років кравець Компеін винайшов сантиметрову стрічку. За основу він брав ½ окружності грудей - 48 розмір, а решта розмірів збільшував або зменшував.

В процесі історичної еволюції на сьогодні всі відомі методи конструювання поділяються за певною ієрархією.

Методи 1 класу. Базуються на вимірах фігури типової або не типової тіло-будови, прибавках, даних про типове членування деталей і способах їх формо-утворення.

Методи 2 класу. Це інженерні методи з вільним алгоритмом, що засновані на прямих вимірах оболонки поверхні одягу, що розгортається. До таких методів на-лежать метод триангуляції, геодезичних ліній, ліній розгортання тощо.

Розглянемо детальніше методи 1 класу. До них належить методи перера-ховані нижче.

Муляжний метод, або метод наколки. Даний метод полягає в тому, що на манекен або фігуру людини відповідно до форми і ліній моделей одягу наколюють матеріал, окреслюючи контури деталей. Цей метод використовується при ство-ренні нової форми одягу і конструювання виробу вцілому, а також для отримання окремих деталей одягу у поєднанні з іншими методиками. Застосування даного методу потребує практичних навичок і перевірки отриманих результатів.

Метод типового проектування, при якому первинні лекала нової моделі отримано вже на основі існуючої конструкції, або моделі, яка має аналогічні конс-труктивні рішення. Зараз даний метод широко використовується при індиві-дуальному і промисловому виготовленні одягу.

Жилетно – макетний метод. Метод, при якому особливості конкретної фігури враховуються під час примірки спец жилету. Жилет складається з частин, які трансформуються та фіксуються за допомогою текстильної застібки. Жилети розроблені на типову фігуру всіх розмірів. Використання жилетно-макетного методу потребує практичного досвіду.

Розрахунково – графічний метод. Описує послідовсті побудови кресленика деталі конструкції одягу в текстовій або табличній формі, розрахунок форми для визначення величини конструктивних відрізків, опис графічних прийомів, що зас-тосовується при побудові кресленика, а також схеми у зменшеному масштабі.

Для проектування одягу необхідно знати тілобудову людини та розмірні ознаки. Необхідні дані здобуваються внаслідок проведенням масових антропо-метричних вимірів населення і групування фігур на типові по розмірах і формі. Слово «антропометрія» походить від грецького «антропоз» - людина і «метрео» - виміряю. Антропометричні виміри людей за останні роки проводили декілька разів. При проведенні антропометричних досліджень використовували такі інстру-менти: сантиметрову стрічку, антропометричний метр (для вимірювання повз-довжніх розмірів), циркуль (для вимірювання прямих діаметрів), лінійки, медичні ваги. Всі виміри проводяться на людині, яка одягнена в білизну, або тонкий прилягаючий одяг.

Розрахунково-графічний метод – це найбільш поширений метод отримання креслеників конструкцій деталей одягу.

У середині 50-х років минулого століття було створено першу в СРСР мето-дику конструювання одягу. В основу методики було покладено дані масових обмірів населення і науково обґрунтованої типізації статур людей. До 1980 року було розроблено вдосконалену методику конструювання одягу, а також докумен-тацію на серію базових конструкцій одягу і надано рекомендації щодо технічного розмноження лекал. При побудові креслеників конструкцій одягу за методиками конструювання визначення конструктивних відрізків здійснюється в основному за формулами першого і другого виду.

Єдина методика конструювання одягу, розроблена Центральним науково-дос-лідним інститутом швейної промисловості (ЄМКО ЦНДІШП). Методика констру-ювання чоловічого, жіночого і дитячого одягу, розроблена ЦНДІШП, починала створюватися в 1959 р. В її основу покладено метод, згідно якому кресленик конструкції будують шляхом геометричних розгорток згладженого контура типо-вої фігури людини з прибавками на вільне облягання і декоративне оформлення. У 1979 р. розроблена методика конструювання чоловічого одягу. У 1980 р. – мето-дика конструювання жіночого одягу.

Особливості і переваги ЄМКО ЦНДІШП:

-для розрахунку і побудови креслеників застосовують максимальну кількість стандартизованих розмірних ознак, отриманих в результаті антропометричних ви-мірів. Кресленик конструкції розраховують і будують за даними про розмірні оз-наки типових фігур при відмові від пропорційних розрахунків :

-розрахунки базуються на найбільш достовірних зв'язках між окремими розмі-рами тіла людиниі ділянками кресленика деталей конструкції;

-розроблена система прибавок забезпечує їх незалежність від зміни напряму моди;

-методика містить попередній розрахунок для визначення розмірів основних елементів кресленика і взаємозв'язку пройми з окатом рукава;

-при розрахунку і побудові кресленика деталей конструкції враховуються влас-тивості матеріалів;

-розраховується баланс виробу, що забезпечує гарну посадку на фігурі людини;

-застосовуються єдині схеми розрахунків і побудов для фігур різних типів бу-дови тіла.

Єдиний метод конструювання одягу країн членів Ради економічної взаємодопо-моги (ЄМКО РЕВ). Розробка ЄМКО РЕВ в первинному варіанті була здійснена в 1962 р. У 1980 р. ЄМКО РЕВ було розроблено в остаточному варіанті і адаптовано для автоматизації розробки кресленика конструкції одягу із застосуванням САПР.

Особливістю ЄМКО РЕВ є єдиний метод побудови креслеників конструкцій одягу для дорослого і дитячого населення. Іншою відмінною рисою ЄМКО РЕВ є універсальність, оскільки в розробці конструкцій будь-яких видів і силуетів за основу приймаються базові конструкції, які є єдиними як для масового виробництва, так і для виробів, які виготовляють за індивідуальним замовленням. Основними елементами ЄМКО РЕВ є конструктивні відрізки, розміри яких відповідають розмірам окремих ділянок тіла типових фігур.

Універсальність методу побудови креслень-розгорток деталей одягу забезпе-чується класифікацією одягу за конструктивними ознаками. Всі види одягу по-ділені на одяг для верхньої і нижньої частин тіла, а інші види існуючого одягу є комбінацією різних базових видів одягу або частин.

Методика має свою систему позначень розмірних ознак, ліній базисної сітки та конструктивних точок, єдину систему і єдиний спосіб розрахунку основних конс-труктивних відрізків для різних статево-вікових груп. Кожній розрахунковій формулі в системі відрізків належить порядковий номер і розроблено єдину послідовність конструювання для всіх видів одягу. Побудова плечової точки пілочки і побудова нагрудної виточки переду (пілочки) відрізняється від інших методик. Наприклад, нагрудну виточку будують від лінії середини пілочки.

Методика ЄМКО РЕВ містить кореляційні залежності між розмірними озна-ками, величинами прибавок і іншими параметрами, що робить їїпристосованої для використання при автоматизованому конструюванні одягу в САПР. Авторами методики було проведено уніфікацію розрахунків, деталізацію і класифікацію прибавок, запропоновано нові методи графічної побудови окремих вузлів.

Єдиний метод конструювання одягу, розроблений Центральною дослідно-технічною швейною лабораторією (ЄМКО ЦДТШЛ). Для розробки креслеників конструкції деталей одягу за індивідуальним замовленням населення ЦДТШЛ. Мінпобута Росії у 1966-1967 рр. було розроблено ЄМКО ЦДТШЛ. Для методу ЦДТШЛ характерним є використання розмірних ознак, що вимірюються безпосередньо на фігурі людини і характеризують будову тіла замовника. Метод розроблено на основі методики ЦНДІШП і полегшує окремі прийоми констру-ювання за рахунок використання цих вимірів. Ширина базисної сітки визначається за обхватом грудей третім (ОгІІІ), а положення лінії талії за довжиною спини до талії другою (ДтсІІ).

Система крою «Мюллер і син» розроблена в Німеччині і призначена для проектування одягу для індивідуальних фігур. Розмірна ознака «обхват грудей» за методикою «Мюллер і син» відповідає обхвату грудей другому (ОгІІ) згідно стандартів, що прийнято в Україні. Характерним для цієї методики є використання спеціальних вимірів фігури, які не використовуються в інших методиках конструювання одягу, наприклад, висота стегон (Вб) і довжина горловини спинки (Дгс). Ширина базисної сітки плечового виробу визначається згідно з обхватом грудей, а більшість допоміжних розмірних ознак за методикою Мюллера розраховуються залежно від обхвату грудей, наприклад: глибина пройми; висота грудей друга; довжина талії спереду друга; ширина спини; ширина пройми; ширина грудей. Характерною особливістю методики є графічні способи побудови

плечових точок спинки і пілочки, нагрудної виточки. Актуальність системи крою «Мюллер і син» пояснюється тим, що фахівці фірми кожного року про-понують методики конструювання моделей одягу різного асортименту з ураху-ванням напряму моди, використовуючи величини.

Для представленого курсового проекту було обрано методику, яка подана у методичних вказівках до КВ4, яка розроблена викладачами КНУТД.

На підставі аналізу базової моделі було визначено базову конструкцію (БК), на

основі якої отримані деталі базової моделі. Виконано розрахунок лінійних вимірів БК, який надано у формі таблиці 2.1. За величинами лінійних вимірів таблиці 2.1 виконаний технічний рисунок БК у масштабі 1:10 (рисунок 2.1).

Рисунок 2.2– Технічний рисунок базової конструкції сукні жіночої (з позначеними місцями лінійних вимірів)

Опис БК: сукня жіноча, малої об'ємної форми, напівприлеглого силуету, довжиною до середени колін, з суцільнокроеним рукавом. Розмір 164-92-100.

Таблиця 2.1 − Розмірні ознаки типової фігури жінки р. 164-92-100.

Шифр ознаки ОСТ 17-325-86	Умовні позначення розмірних ознак	Назва розмірної ознаки	Значення розмірних ознак
1	Р	Зріст	167
13	Сш	Напівобхват шиї	18,1
14	Сг1	Напівобхват грудей перший	44,4
15	Сг2	Напівобхват грудей другий	48,4
16	Сг3	Напівобхват грудей третій	46,0
18	Ст	Напівобхват талії	35,9
19	Сст	Напівобхват стегон	50,0
28	Оп	Обхват плеча	28,9
29	Озап	Обхват зап’ястка	13,55
31	Шп	Ширина плеча	13,0
35	Вгр	Висота грудей	26,5
36	Дтп	Довжина талії переду	43,5
39	Впр з	Висота пройми ззаду	18,0
40	Дтс	Довжина талії спинки	42,8
41	Впк	Висота плеча коса.	42,9
43	Дтс1	Довжина талії спинки перша	41,8
45	Шг	Ширина грудей	17,2
46	Цг	Відстань між центрами грудей	9,9
47	Шсп	Ширина спинки	17,8
61	Дтп1	Довжина талії переду перша	43,5
62	Др лок	Довжина руки до ліктя	30,0
68	Др зап	Довжина руки до зап’ястку	56
71	Дтк	Відстань від талії до коліна	57

Таблиця 2.2– Характеристика прибавок для трикотажних виробів

Найменування прибавки	Умовне позначення	Величина, см
1	2	3
Прибавка до напівобхвату грудей	Псг	2,0
Прибавка до напівобхвату стегон	Псб	-1,0
Прибавка до довжини руки до запястка	Пд.р.зап	2,5

Продовження таблиці 2.2

1	2	3
Прибавка до ширини спинки	Псп	1,5
Прибавка до ширини переду	Пг	0,5
Прибавка до обхвату запястка	Позап	-1

Таблиця 2.3 – Розрахунок лінійних вимірів конструкції БК сукні жіночої у готовому вигляді. Розмір 164-92-100.

Позначення виміру на рис/	Найменування та умовне gозначення вимірe	Формула, розрахунок, см	Примітки
1	2	3	4
1	Довжина (Д)	Д = Дтс + Дтк ± Пдтк = 42,8+57,0-2,5=97	97
2	Ширина по лінії грудей (Шл.г) або на рівні лінії глибини пройми	Шл.г = СгІІІ + Пг =48,4+2,0=50, 0	50,0
3	Ширина по лінії талії (Шл.т)	Шл.т = Ст + Пт =35.9+3,0=38,9	38,9
4	Ширина по лінії стегон (Шл.ст)	Шл.ст = Сб + Пб =50,0-1,0=49,0	49,0
5	Довжина лінії плеча (Дл.пл)	Дл.пл = Шп ± Пшп =13,2+0,4=13,6	13,6
6	Довжина рукава (Друк)	Друк=Др.зап± Пд.рзап =30,0+2,5=32,5	32,5
7	Ширина рукава (Шрук)	Шрук=(Оп+ Поп)/2 =(27,1+4,9)|2=16,0	16,0
8	Ширини спинки в найвужчому місці (Шсп)	Шсп = Шс + Пс =17,8+1,5=19,3	19,3
9	Ширини переду в найвужчому місці (Шпер)	Шпер = Шг + Пп =16,9+0,5=17,4	17,4
10	Ширина рукава по лінії низу(Шрук.н)	Шрук.н=(Озап+Позап)/2= (23-1)/2=11,0	11,0

Рисунок 2.3- Схема кресленика базової конструкції в масштабi 1:10

Розрахунки до побудови креслення деталей БК ( табл. 2.1-2.3) та креслення деталей БК, виконане у масштабі 1:1 з врахуванням правил технічного креслення, надано у додатках до курсового проекту.