91.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.

Прогалина у законодавстві — це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі. Причини прогалин:

1) невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання (первісна прогалинність); 2) невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії (подальша прогалинність); 3) технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийомів юридичної техніки.

Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них «знищує» іншу.

Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконаліших юридичних актів.

Оперативні засоби подолання прогалин з метою вирішення конкретної юридичної справи: аналогія закону, аналогія права, субсидіарне застосування правових норм.

Аналогія закону — це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм, які регулюють відносини, подібні тим, що потребують урегулювання в межах даної галузі права за найсуттєвішими ознаками.

Аналогія права — це застосування до конкретних відносин загальних засад і смислу законодавства в разі відсутності норм, що регулюють подібні з найсуттєвіших ознак відносини на основі справедливості, гуманізму, юридична рівність, відповідальність за вину та інших. Застосування аналогії права до конкретної справи не має обов'язкової сили при вирішенні інших, подібних справ.

Субсидіарне застосування (міжгалузева аналогія) є застосуванням до конкретних відносин нормативного припису, який регулює подібні за суттєвими ознаками відносини в суміжних, споріднених галузях. При цьому запозичення можливе тільки в галузях, що мають схожість у засобі правового регулювання, наприклад застосування приписів про терміни в цивільному праві до регулювання трудових правовідносин.

Прогалини в праві слід відрізняти від поняття юридичних колізій. На відміну від прогалин юридичні колізії — це «надлишок» нормативно-правових актів, які суперечать один одному.

92.Правові обмеження, стимули та заохочення.

Правове обмеження – це правове стримування протизаконного діяння, що створює умови для задоволення інтересів контрсуб'екта і суспільних інтересів в охороні та захисті; це встановлені в праві межі, в межах яких особи повинні діяти, це виключення певних можливостей у їх діяльності.

Види правових обмежень (в залежності від) : елементу структури норми права - обмеження (гіпотеза), юридичний обов'язок, заборона, призупинення та пр.(диспозиція), покарання (санкція); предмета правового регулювання – конституційні, цивільні, екологічні і т.п.; обсягу – повні (обмеження дієздатності дітей) і часткові (обмеження дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років); часу дії – постійні (встановлені законом виборчі обмеження) і тимчасові (зазначені в акті про надзвичайний стан); змісту – матеріально-правові (позбавлення премії) і морально-правові (догана).

Правовий стимул – це правове спонукання до законослухняному поведінки, що створює для задоволення власних інтересів суб'єкта режим сприяння. Види правових стимулів (в залежності від): елементу структури норми права – стимул (гіпотеза), суб'єктивне право, законний інтерес, пільгу (диспозиція), заохочення (санкція); предмета правового регулювання – конституційні, цивільні, екологічні і т.п.; об'єму – основні (суб'єктивне право), часткові (законний інтерес) і додаткові (пільга); часу дії – постійні (право на власність) і тимчасові (разова премія); змісту – матеріально-правові (зарплата) і морально-правові (подяку).

У правових нормах різного рівня встановлена система стимулювання праці: види заохочень, підстави для заохочення і порядок їх застосування. Заохочення за видами поділяються на моральні й мате­ріальні, на індивідуальні та колективні. До моральних відно­сяться такі заохочення, які не пов'язані з виплатою грошей, наданням послуг, продукції, подарунків. У відповідності до ст. 143 КЗпП до працівників підпри­ємств, установ, організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, які містяться в затверджених трудовими колек­тивами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Тобто питання заохочення цілком віднесені до сфери локального правового регулювання.