- •1.Предмет і методологія теорії держави та права.
- •2.Функції теорії держави та права
- •3.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави та права
- •4.Значення вивчення теорії держави та права для підготовки фахівців права
- •5.Основні теорії походження держави і права
- •6.Загальні закономірності виникнення держави і права
- •7.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи
- •8.Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства.
- •9.Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини.
- •10.Поняття та ознаки держави.
- •11.Право і держава: аспекти співвідношення
- •12.Сутність і соціальне призначення держави.
- •13.Шляхи виникнення держави (східний, західний)
- •14.Поняття та класифікація функції держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18. Політична і державна влада: поняття та аспекти співвідношення.
- •19. Політична система суспільства: поняття, структура, функції.
- •20. Місце і роль держав в політичній системі.
- •21. Поняття та елементи форми держави.
- •22. Поняття та види форми правління.
- •23. Поняття та види форми державного устрою.
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •25. Механізм держави: поняття, ознаки та принципи функціонування.
- •26. Поняття та структура державного апарату.
- •27. Принципи організації та функціонування апарату держави.
- •28. Поняття та ознаки органів держави.
- •29. Види органів держави.
- •30. Основні напрями удосконалення державного апарату України.
- •31. Основні положення концепції правової держави.
- •32. Громадське суспільство: поняття, ознаки, структура.
- •33. Основні ідеї марксистського вчення про державу.
- •34. Доктрина держави загального добробуту.
- •35. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- •36. Теорія еліт та елітарної демократії.
- •37. Поняття та види державної дисципліни.
- •38. Сучасні концепції право розуміння.
- •39. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні.
- •40. Принципи права їх види та характеристика.
- •41. Поняття та види функцій права.
- •42. Аксіологічне право розуміння.
- •44. Поняття і види форм (джерел) права.
- •45. Поняття, ознаки та види соціальних норм.
- •46. Поняття та ознаки норми права.
- •47. Структура норми права.
- •48. Види норм права.
- •49. Норма права і стаття нормативно-правового акта.
- •50. Співвідношення норм права та норм моралі.
- •51. Право, економіка, політика: взаємозв’язок і взаємодія.
- •52. Поняття, ознаки та структура системи права
- •53. Характеристика елементів системи права.
- •54. Поняття, ознаки та структура системи законодавства.
- •55. Співвідношення системи права та системи законодавства.
- •56. Правотворчість: поняття, функції, принципи.
- •57. Стадії правотворчого процесу.
- •58. Поняття та ознаки нормативно-правового акта. Види нпа.
- •60. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •61. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •62. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.
- •63. Нормотворча техніка(нт): поняття, елементи, види.
- •64. Поняття систематизації нпа.
- •65. Види (форми) систематизації нпа.
- •66. Поняття та класифікація юридичних колізій. Колізії в законодавстві.
- •67.Способи зменшення колізій в законодавстві.
- •68.Поняття та ознаки правовідносин.
- •69.Види правовідносин.
- •70.Суб’єкти правовідносин, їх види. Правосуб’єктність.
- •71.Поняття і види об’єктів правовідносин
- •72.Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів права, їх структура.
- •73.Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •74.Правова поведінка: поняття, ознаки.
- •75.Види правової поведінки.
- •76.Правомірна поведінка: поняття та ознаки.
- •77.Види правомірної поведінки.
- •78.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •79.Причини правопорушень та шляхи їх подолання в Україні.
- •80.Юридичний склад правопорушення
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82.Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •83.Звільнення від юридичної відповідальності та обставини, що її виключають.
- •84.Види юридичної відповідальності.
- •85.Цілі, функції та принципи юридичної відповідальності.
- •86.Поняття і форми реалізації права.
- •87.Застосування норм права як особлива форма їх реалізації
- •88.Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •90.Поняття та види правозастосовчих актів.
- •91.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •92.Правові обмеження, стимули та заохочення.
- •93. Поняття тлумачення норм права.
42. Аксіологічне право розуміння.
Аксіологічне вивчення права має важливе наукове, практичне та моральне значення.
Аксіологічне відношення дозволяє вирішити, чи варто пізнавати світ і змінювати його, чи варто взагалі жити, що людина може одержувати від світу і на що вона може сподіватися.
Теорія цінностей (аксіологія) застосовується і у сфері права. У будь-якому суспільстві система правового регулювання містить у собі різноманітні цінності, оцінки, оцінні критерії, норми, соціальні інститути. Загальновизнано, що правові цінності і оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення.
Кожна історична епоха виробляла своє розуміння права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та призначення права, створених за тисячоліття. Ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий: вихідна форма буття права — громадська свідомість; право — не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові норми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.
43. Правоутворення: поняття та етапи.
Правоутворення — це відносно тривалий процес формування юридичних норм, що починається з визнання державою певних суспільних відносин, усвідомлення необхідності їх правового регулювання, формального закріплення і державного захисту юридичних приписів. Формування права — це складний, багатоаспектний соціальний процес, зумовлений взаємодією об'єктивних умов і суб'єктивних чинників, що визначають і забезпечують утворення нових норм права. Цей процес складається з кількох етапів. На першому етапі цього процесу відбувається формування певних суспільних відносин, які в результаті багаторазового повторення набувають нормативного характеру. На другому етапі (правозакріплення) відбувається державне санкціонування суспільної та державної (в історичному аспекті передусім судової) практики, її розгорнуте законодавче закріплення. Шляхом правозакріплення складаються основи правового регулювання суспільних відносин. На третьому етапі держава з метою конкретизації та деталізації основ правового регулювання самостійно створює широке коло правових приписів. Саме цей етап і називається правотворчістю. Отже, правоутворення не зводиться до правотворчості, яка є лише останнім етапом цього процесу.
44. Поняття і види форм (джерел) права.
Юридичні джерела (форми) права — вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов'язкового значення.
Загальносоціальні джерела права – економічні, соціальні, політичні, морально-культурні та інші — породжують або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм. Юридичні (спеціально-соціальні) джерела права (нормативно-правовий акт НПА, правовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародний-правовий акт) виступають як офіційна форма вираження і закріплення правових норм.
НПА – офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, забезпечувані державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.). Є основним юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-германського типу (сім'ї) правових систем — Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін.
Правовий прецедент – акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якій надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому. Є одним із провідних джерел права англо-американського типу правових систем — Англія, США, Індія та ін.
Нормативно-правовий договір – спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або багатосторонньої угоди) із метою врегулювання певної життєвої ситуації, і забезпечується державою. Він має суттєве значення у сфері комерційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб'єктами федерації.
Правовий звичай – акт-документ, що містить норми-звичаї (правила поведінки, які склалися в результаті багаторазового повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечуються нею. Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а лише ті, що мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають історичному етапу його розвитку.
Правова доктрина – акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою як обов'язкові.
Релігійно-правова норма:
- акт-документ, що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується нею. Релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових системах (наприклад, у мусульманських країнах). У деяких країнах релігійно-правова норма тісно переплелася із правовим звичаєм, традиціями общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки).
Міжнародний-правовий акт:
спільний акт-документ двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними. З санкції держави такий акт поширюється на її територію, стає частиною внутрішньо-національного законодавства. На внутрішньодержавне право впливають джерела міжнародного права: загальновизнані принципи міжнародного права, міжнародні договори (пакти, конвенції).