- •1.Предмет і методологія теорії держави та права.
- •2.Функції теорії держави та права
- •3.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави та права
- •4.Значення вивчення теорії держави та права для підготовки фахівців права
- •5.Основні теорії походження держави і права
- •6.Загальні закономірності виникнення держави і права
- •7.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи
- •8.Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства.
- •9.Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини.
- •10.Поняття та ознаки держави.
- •11.Право і держава: аспекти співвідношення
- •12.Сутність і соціальне призначення держави.
- •13.Шляхи виникнення держави (східний, західний)
- •14.Поняття та класифікація функції держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18. Політична і державна влада: поняття та аспекти співвідношення.
- •19. Політична система суспільства: поняття, структура, функції.
- •20. Місце і роль держав в політичній системі.
- •21. Поняття та елементи форми держави.
- •22. Поняття та види форми правління.
- •23. Поняття та види форми державного устрою.
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •25. Механізм держави: поняття, ознаки та принципи функціонування.
- •26. Поняття та структура державного апарату.
- •27. Принципи організації та функціонування апарату держави.
- •28. Поняття та ознаки органів держави.
- •29. Види органів держави.
- •30. Основні напрями удосконалення державного апарату України.
- •31. Основні положення концепції правової держави.
- •32. Громадське суспільство: поняття, ознаки, структура.
- •33. Основні ідеї марксистського вчення про державу.
- •34. Доктрина держави загального добробуту.
- •35. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- •36. Теорія еліт та елітарної демократії.
- •37. Поняття та види державної дисципліни.
- •38. Сучасні концепції право розуміння.
- •39. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні.
- •40. Принципи права їх види та характеристика.
- •41. Поняття та види функцій права.
- •42. Аксіологічне право розуміння.
- •44. Поняття і види форм (джерел) права.
- •45. Поняття, ознаки та види соціальних норм.
- •46. Поняття та ознаки норми права.
- •47. Структура норми права.
- •48. Види норм права.
- •49. Норма права і стаття нормативно-правового акта.
- •50. Співвідношення норм права та норм моралі.
- •51. Право, економіка, політика: взаємозв’язок і взаємодія.
- •52. Поняття, ознаки та структура системи права
- •53. Характеристика елементів системи права.
- •54. Поняття, ознаки та структура системи законодавства.
- •55. Співвідношення системи права та системи законодавства.
- •56. Правотворчість: поняття, функції, принципи.
- •57. Стадії правотворчого процесу.
- •58. Поняття та ознаки нормативно-правового акта. Види нпа.
- •60. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •61. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •62. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.
- •63. Нормотворча техніка(нт): поняття, елементи, види.
- •64. Поняття систематизації нпа.
- •65. Види (форми) систематизації нпа.
- •66. Поняття та класифікація юридичних колізій. Колізії в законодавстві.
- •67.Способи зменшення колізій в законодавстві.
- •68.Поняття та ознаки правовідносин.
- •69.Види правовідносин.
- •70.Суб’єкти правовідносин, їх види. Правосуб’єктність.
- •71.Поняття і види об’єктів правовідносин
- •72.Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів права, їх структура.
- •73.Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •74.Правова поведінка: поняття, ознаки.
- •75.Види правової поведінки.
- •76.Правомірна поведінка: поняття та ознаки.
- •77.Види правомірної поведінки.
- •78.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •79.Причини правопорушень та шляхи їх подолання в Україні.
- •80.Юридичний склад правопорушення
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82.Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •83.Звільнення від юридичної відповідальності та обставини, що її виключають.
- •84.Види юридичної відповідальності.
- •85.Цілі, функції та принципи юридичної відповідальності.
- •86.Поняття і форми реалізації права.
- •87.Застосування норм права як особлива форма їх реалізації
- •88.Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •90.Поняття та види правозастосовчих актів.
- •91.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •92.Правові обмеження, стимули та заохочення.
- •93. Поняття тлумачення норм права.
77.Види правомірної поведінки.
За особливостями суб'єктивної сторони розрізняють такі види правомірної (законослухняної) поведінки: активну; звичайну (звичну); пасивну (конформістську — її різновид); маргінальну.
Активна правомірна поведінка — це вид правомірної поведінки, який полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, посадових осіб, пов'язаній з реалізацією своїх прав, обов'язків, компетенції в рамках правових норм і пов'язаний з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних коштів.
Звичайна (звична) правомірна поведінка — це вид законослухняної поведінки, що являє собою повсякденну службову, побутову та іншу діяльність людини, яка відповідає розпорядженням правових норм, стала звичкою і не потребує додаткових витрат і зусиль. Необхідність здійснення поведінки лише правомірним чином стала для такої людини звичною, навіть неусвідомленою в усіх аспектах.
Пасивна правомірна поведінка — це вид правомірної поведінки, який виявляється в бездіяльності, умисному невикористанні суб'єктом належних йому прав і обов'язків: неучасті у виборах тощо. Пасивна позиція призводить до конформістської поведінки, тобто пасивно-пристосовницької, яка не відрізняється від поведінки інших (принцип: «роби так, як роблять інші») — до підпорядкування суб'єкта груповим стандартам і вимогам.
Маргінальна поведінка — це вид поведінки, який характеризується «проміжним» (прикордонним) між правомірним і протиправним станом особи. Маргінальна поведінка особи виражається в готовності до протиправних дій у разі зменшення нагляду за її поведінкою, але не стає антисуспільною, не призводить до правопорушення через страх юридичної відповідальності (наприклад, пасажир оплатив проїзд в автобусі лише тому, що в нього зайшов контролер).
78.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
Правопорушення — це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) дієздатної особи, яке тягне за собою юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.
Усяке правопорушення – це діяння, тобто дія чи бездіяльність.
Дія – це активна поведінка (крадіжка, бійка, хабар, пияцтво в робочий час і т. д.). Вона може полягати у проголошенні певних слів (наклеп, образа, заклик до насильницьких дій та інше).
Бездіяльність – визнається діянням, коли по службовому обов’язку чи по ситуації потрібно було щось зробити, але зроблено не було (прогул, недбалість посадової особи, безгосподарність керівника держпідприємства, проїзд без квитка в громадському транспорті, залишення людини в небезпечному стані без допомоги і т. д.).
Ознаки правопорушення:
Це акт поведінки людей, активна дія або навіть і бездіяльність (наприклад, ненадання допомоги, невиконання умов договору тощо). Правопорушення не буде, якщо загибель людей чи втрата майна викликана якими-небудь природними катаклізмами (повінь, землетрус), а не вчинками людей
Це діяння, заборонене саме нормами права. Поведінка, що не відповідає іншим соціальним нормам (моральним, корпоративним або звичаєвим), не буде правопорушенням, якщо вона не заборонена правом
Воно заподіює шкоду охоронюваним правом суспільним відносинам, порушує суб’єктивні права їх учасників. Тобто, це діяння шкідливе (іноді говорять – суспільно небезпечне). Якщо поведінка порушує чиїсь права, не охоронювані правовими нормами, то така дія також не буде правопорушенням
Це винне діяння. Особа повинна усвідомлювати, що вона діє протиправно. Без цієї ознаки (через малолітство, психічну хворобу або інші обставини) діяння не матиме ознак правопорушення
Це діяння особи, здатної нести юридичну відповідальність, дієздатної особи. Наприклад, для того щоб нести відповідальність за вчинений злочин, особа повинна досягти певного віку та бути осудною
За здійснення правопорушення особа зобов’язана нести юридичну відповідальність – терпіти визначені правом несприятливі наслідки особистого чи майнового характеру.
Відсутність зазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення.
Правопорушення зазвичай поділяють на види у залежності від ступеня суспільної небезпеки. За цим критерієм розрізняються злочини і проступки.
Злочин – це винне протиправне діяння, що порушує норми кримінального права і наносить шкоду найбільш важливим суспільним відносинам. Злочини – найтяжчий вид правопорушень, тому їх вчинення тягне застосування заходів кримінального покарання. Оскільки норми кримінального права охороняють найбільш важливі суспільні відносини, вони виділені в спеціальну галузь права.
Проступки – це всі інші правопорушення, не визнані злочинами. Вони характеризуються меншим ступенем суспільної небезпечності.
Залежно від того, у якій сфері життя були вчинені проступки, від виду порушених норм права, від характеру завданої шкоди і застосовуваних до порушника санкцій, виділяють цивільні, адміністративні та дисциплінарні проступки.
Цивільні проступки – це правопорушення, які шкодять врегульованим нормами цивільного права майновим та пов’язаним з ними особистим відносинам, а також відносинам, врегульованим низкою норм трудового, сімейного, аграрного права. Санкції за їхнє здійснення носять в основному правовідновний (компенсаційний) характер.
Адміністративні проступки – це правопорушення, які шкодять суспільним відносинам у сфері державного управління, врегульованій нормами адміністративного, фінансового, екологічного та деяких інших галузей права. Адміністративні проступки перешкоджають нормальній виконавчій та розпорядчій діяльності державних органів, зазіхають на суспільний порядок, права та законні інтереси громадян. Санкції за їх здійснення носять каральний характер.
Дисциплінарні проступки – це правопорушення, які шкодять внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій. Вони підривають службову, військову, виробничу дисципліну і заважають нормальному функціонуванню відповідних організацій. Санкції за їх здійснення також носять каральний характер.