- •1.Предмет і методологія теорії держави та права.
- •2.Функції теорії держави та права
- •3.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави та права
- •4.Значення вивчення теорії держави та права для підготовки фахівців права
- •5.Основні теорії походження держави і права
- •6.Загальні закономірності виникнення держави і права
- •7.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи
- •8.Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства.
- •9.Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини.
- •10.Поняття та ознаки держави.
- •11.Право і держава: аспекти співвідношення
- •12.Сутність і соціальне призначення держави.
- •13.Шляхи виникнення держави (східний, західний)
- •14.Поняття та класифікація функції держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18. Політична і державна влада: поняття та аспекти співвідношення.
- •19. Політична система суспільства: поняття, структура, функції.
- •20. Місце і роль держав в політичній системі.
- •21. Поняття та елементи форми держави.
- •22. Поняття та види форми правління.
- •23. Поняття та види форми державного устрою.
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •25. Механізм держави: поняття, ознаки та принципи функціонування.
- •26. Поняття та структура державного апарату.
- •27. Принципи організації та функціонування апарату держави.
- •28. Поняття та ознаки органів держави.
- •29. Види органів держави.
- •30. Основні напрями удосконалення державного апарату України.
- •31. Основні положення концепції правової держави.
- •32. Громадське суспільство: поняття, ознаки, структура.
- •33. Основні ідеї марксистського вчення про державу.
- •34. Доктрина держави загального добробуту.
- •35. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- •36. Теорія еліт та елітарної демократії.
- •37. Поняття та види державної дисципліни.
- •38. Сучасні концепції право розуміння.
- •39. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні.
- •40. Принципи права їх види та характеристика.
- •41. Поняття та види функцій права.
- •42. Аксіологічне право розуміння.
- •44. Поняття і види форм (джерел) права.
- •45. Поняття, ознаки та види соціальних норм.
- •46. Поняття та ознаки норми права.
- •47. Структура норми права.
- •48. Види норм права.
- •49. Норма права і стаття нормативно-правового акта.
- •50. Співвідношення норм права та норм моралі.
- •51. Право, економіка, політика: взаємозв’язок і взаємодія.
- •52. Поняття, ознаки та структура системи права
- •53. Характеристика елементів системи права.
- •54. Поняття, ознаки та структура системи законодавства.
- •55. Співвідношення системи права та системи законодавства.
- •56. Правотворчість: поняття, функції, принципи.
- •57. Стадії правотворчого процесу.
- •58. Поняття та ознаки нормативно-правового акта. Види нпа.
- •60. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •61. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •62. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.
- •63. Нормотворча техніка(нт): поняття, елементи, види.
- •64. Поняття систематизації нпа.
- •65. Види (форми) систематизації нпа.
- •66. Поняття та класифікація юридичних колізій. Колізії в законодавстві.
- •67.Способи зменшення колізій в законодавстві.
- •68.Поняття та ознаки правовідносин.
- •69.Види правовідносин.
- •70.Суб’єкти правовідносин, їх види. Правосуб’єктність.
- •71.Поняття і види об’єктів правовідносин
- •72.Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів права, їх структура.
- •73.Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •74.Правова поведінка: поняття, ознаки.
- •75.Види правової поведінки.
- •76.Правомірна поведінка: поняття та ознаки.
- •77.Види правомірної поведінки.
- •78.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •79.Причини правопорушень та шляхи їх подолання в Україні.
- •80.Юридичний склад правопорушення
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82.Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •83.Звільнення від юридичної відповідальності та обставини, що її виключають.
- •84.Види юридичної відповідальності.
- •85.Цілі, функції та принципи юридичної відповідальності.
- •86.Поняття і форми реалізації права.
- •87.Застосування норм права як особлива форма їх реалізації
- •88.Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •90.Поняття та види правозастосовчих актів.
- •91.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •92.Правові обмеження, стимули та заохочення.
- •93. Поняття тлумачення норм права.
72.Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів права, їх структура.
Суб'єктивне право — це гарантована правом і законом міра можливої або дозволеної поведінки особи, яка належить суб'єкту незалежно від того, перебуває він у правових відносинах, з іншими суб'єктами чи ні. Саме тому до суб'єктивних прав належать фундаментальні демократичні права і свободи особи.
Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.
Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно: — залежить від волі суб'єкта; — реалізується залежно від його бажання та належить йому.
Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки.
Ознаки суб'єктивного юридичного права:
1) можливість певної поведінки; 2) можливість, яка належить суб'єкту права - правомочному; 3) надається з метою задоволення інтересів правомочного; 4) існує у правовідносинах; 5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом; 6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного обов'язку; 7) встановлюється, юридичними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою.
Істотними елементами суб'єктивного права є такі правомочності.
Правомочність - складова частина змісту суб'єктивного права, що становить конкретну юридичну можливість, яка надається правосуб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.
Правомочність на власні позитивні дії (правовикористання), інакше: право позитивної поведінки правомочного, тобто можливість чинити самим суб'єктом фактично і юридичне значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати чи дарувати своє майно та ін.).
Правомочність на чужі дії (правовиконання), інакше: право вимагання відповідної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто можливість зацікавленої особи жадати від зобов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків (наприклад, вимагати сплату боргу, передавати майно, відшкодовувати податкові недоплати та ін.).
Правомочність домагання (правозахист), інакше: право на захист, тобто можливість звертатися за підтримкою і захистом держави у разі порушення суб'єктивного права з боку правозобов'язаної особи. Це право приводить у дію апарат держави - примус, якщо інша сторона не виконує свої обов'язки (стягувати в примусовому порядку борг, відновлювати незаконно звільненого на роботі). Право-домагання є продовженням права-вимагання і найважливішою гарантією виконання певних обов'язків.
Юридичний обов'язок — міра необхідної поведінки, що є гарантією реалізації суб'єктами наданих їм прав. Це об'єктивно необхідна та можлива поведінка, котра забезпечує реальність можливостей, наданих суспільством та державою окремій особі. У разі позитивного ставлення особи до необхідності виконання покладених на неї обов'язків їх реалізація настає лише за певних умов, що передбачені правовою нормою. Держава у системі обов'язків визначає доцільний, соціально корисний та необхідний варіант поведінки. Hopмами реалізації обов'язку є дотримання певних зобов'язань, які мають форму заборон, та виконання активних обов'язків, що існують як зобов'язання.
Юридичний обов'язок — елемент правового статусу, оскільки права суб'єктів, не підкріплені обов'язками інших осіб, не можуть бути реалізовані.
Юридичний обов'язок є самостійною юридичною категорією, що характеризується низкою особливих ознак:
1. Це міра необхідної поведінки, змістом якої є утримання від порушення заборон та необхідність виконання зобов'язань.
2. Це необхідна поведінка, що покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи.
3. Це необхідна поведінка, яка має юридичний характер, тобто закріплена правовою нормою.
4. Це необхідна поведінка, що покладається як на всіх осіб, що проживають на території держави (обов'язок платити податки та обов'язкові платежі, охороняти природу, поважати державні символи, дотримуватись Конституції та законів України), так і лише на громадян (обов'язок захищати Вітчизну, її незалежність і територію, проходження військової служби).
5. Це необхідна поведінка, яка гарантується державою шляхом встановлення юридичної відповідальності за невиконання обов'язків чи створення перешкод до реалізації необхідної поведінки.
Зміст юридичного обов'язку складають варіанти необхідної поведінки, що слугують гарантією використання наданих суб'єктам можливостей.
Структуру юридичного обов'язку складають чотири елементи:
1. Необхідність зобов'язаного суб'єкта вчиняти певні дії чи утриматися від їх вчинення в інтересах уповноваженої сторони.
2. Необхідність вимагати створення необхідних умов з боку держави та інших суб'єктів для ефективного виконання обов'язку.
3. Необхідність реагувати на законні вимоги уповноваженої особи.
4. Необхідність нести юридичну відповідальність у випадку порушення у процесі виконання обов'язку прав інших суб'єктів чи невиконання покладеного обов'язку зобов'язаним суб'єктом.