1.2. Основні категорії економічного аналізу

Понятійний апарат економічного аналізу включає спе­цифічні категорії: фактори, причини, резерви виробництва.

Фактори – це рушійні сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються па підприємстві.

Причини – це умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів й їхнього складу, а також показників роботи, деталізуючи вилив факторів.

Резерви – це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення викорис­тання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.

Фактори в економічному аналізі класифікуються в такий спосіб:

1. За економічним змістом – виробничо-економічні й соціально-економічні.

2. За ступенем впливу на результати – основні й другорядні. До основних належать фактори, які найбільш помітно впливають на результат. Інші називаються другоряд­ними. Залежно від обставин той самий фактор може бути й ос­новним, і другорядним.

3. За характером дії – інтенсивні й екстен­сивні. Екстенсивні фактори пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результуючого показника. Передбачають досягнення результату за рахунок часу роботи. Інтенсивні за рахунок зросту продуктивності.

4. За якостями явищ – кількісні і якісні. Кількісні фактори, по визначенню, можна виміряти (кількість робітників, устаткування, сировини). Але часто процес виміру або пошуку інформації буває ускладнений, і тоді вплив окремих факторів характеризують якісно (більше - менше, краще - гірше). Крім того, до якісних належать комплексні фактори, що полягають в зіставленні одних економічних показників з іншими, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача.

5. За часом дії – постійні й тимчасові. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно протягом усього досліджуваного періоду (звітного періоду, виробничого циклу, строку життя товару) Вплив же тимчасового фактору - разовий, нерегулярний.

6. За ступенем розповсюдження – узагальнюючі (загальні) і спе­цифічні. Загальні фактори характерні для всіх галузей еко­номіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі або підприємства. Такий розподіл факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств і зробити більш точну оцінку їхньої діяльності.

7. За рівнем залежності – об'єктивні й суб'єктивні. Об'єктивні фактори не залежать від волі й бажань людей. Наприклад, стихійні лиха, несподівана зміна політичного режиму, зрос­тання цін на сировину у зв'язку з інфляційними процесами. Суб'єктивні фактори – залежать від рішень і дій окремих лю­дей й організацій. Наприклад, закупівля сировини в постачальників за більш високою ціною.

8. За місцем виникнення – зовнішні й внутрішні. Внутрішніми назива­ють фактори, на які підприємство може впливати. Однак й зовнішні фактори (кон’юнктура ринку, інфляційні процеси, умови постачань си­ровини, матеріалів, їхня якість, вартість) відобра­жаються на результатах роботи підприємства, їхнє досліджен­ня дозволяє точно визначити ступінь впливу внутрішніх фак­торів і забезпечити більш достовірний прогноз розвитку ви­робництва.

Класифікація основних факторів наведено у табл.1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація факторів у економічному аналізі

Напрями	Зміст
За економічним змістом	-соціально-економічні; -виробничо-економічні
За ступенем впливу на результати	-основні; -другорядні
За рівнем залежності	-об'єктивні; -суб'єктивні
За місцем виникнення	-внутрішні; -зовнішні
За ступенем розповсюдження	-загальні; -специфічні
За часом дії	-постійні; -змінні
За характером дії	-інтенсивні; -екстенсивні
За якостями явищ	-кількісні; -якісні

Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва наведено у табл.1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва

Напрями	Зміст
За факторами процесу праці	- поліпшення використання трудових ресурсів; - поліпшення застосування засобів праці; - поліпшення використання предметів праці.
За ознакою часу	- невикористані; - поточні; - перспективні.
За стадіями процесу відтворення	- у сфері обігу; у сфері виробництва.

Отже, резерви виробництва можна класифікувати в такий спосіб:

1. За факторами процесу праці – поліпшення використання трудових ресурсів, основних й оборотних коштів підприємства. Головним показником раціонального використання ресурсів виробництва є зменшення їхньої част­ки, що припадає на кожну гривню готової продукції, тобто зниження ресурсоємності продукції й відповідно зростання ресурсовіддачі.

2. За ознакою часу – поточні й перспективні. Поточні – це резерви, які можуть бути реалізовані під час ро­ку (місяця, кварталу, півріччя). Перспективні – реалізуються в строк, що перевищує один рік.

3. За характером впливу на результати діяльності розрізняють: резерви екстенсивного типу – це резерви, пов'язані з використанням у виробництві додаткових ре­сурсів (матеріальних, трудових); резерви інтенсивного ти­пу пов'язані з максимальним використанням наявного ви­робничого потенціалу. При цьому темпи зростання резуль­татів виробництва перевищують темпи зростання витрат на нього.

4. За напрямками мобілізації резервів, що відбуваються на базі вдосконалення: якості продукції на стадії проектування й виготовлення, підготовки виробництва; технології вироб­ництва; техніки виробництва; організації виробництва й праці; організації управління.