2. Суднобудування.

Єдиним великим промисловим підприє­мством була казенна Адміралтейська верф, але й вона майже не працювала.

І так тривало до 1860 року, коли Головним командиром Чорноморського флоту і портів та військовим губернатором Миколаєва став адмірал Богдан Олександрович Фон-Глазенап. З цього часу розпочинається нова епоха в історії міста.

Першою важливою подією, яка мала вирі­шальне значення для розвитку міста, було відкрит­тя у 1862 році Миколаївського порту для інозем­них суден і перетворення закритого військового порту у великий відкритий комерційний порт. На кінець XIX ст. це був за кількістю вантажів, які через нього проходили, третій порт в Росії.

Поступово почав відновлюватися флот, і те­пер уже будували не дерев'яні судна, а з метале­вими корпусами та паровими машинами замість парусів.

Одними з перших на миколаївському Адмі­ралтействі були побудовані броненосці берегової оборони конструкції адмірала А.А.Попова, які мали незвичну круглу форму. В народі їх про­звали «поповками». Маючи ряд позитивних якостей, вони разом з тим дуже погано трималися курсу і після вистрілу, на них були вста­новлені гармати, які починали обертатися навколо своєї осі. Це і вирішило їх долю: побудували всього два таких судна.

Після цього почалася перебудова досить по­старілого миколаївського Адміралтейства, після чого на ньому можна було будувати броньовані корабля. Перший броненосець «Катерина II» був побудований у 1880-і роки і прослужив майже ЗО років. Почалася епоха броненосного суднобуду­вання. В 1897 1904рр. велось будівництво могут­нього броненосця «Князь Потьомкін Таврійсь­кий», відомого більше під короткою назвою бро­неносець «Потьомкін» і повстанням, яке на ньому у 1905 році підняли моряки, обурені жахливими умовами життя матросів.

Миколаївське Адміралтейство наприкінці ХІХст. було дуже застарілим та відсталим підприємством. На ньому вже не можна було буду­вати потрібні для флоту кораблі - броньовані та величезні. Потрібний був новіший завод. І такий за­вод був створений у 1897 ропі. Він належав бель­гійським підприємцям Франсуа та Делуа. Цей суд­нобудівний завод одержав назву «Наваль», що в перекладі з французької мови означає - «морський». А ще його називали Французьким заводом, бо хазяї його та інженери розмовляли французькою мовою. Поряд виріс іншіпі приватний завод - Чорноморсь­кий механічний та котельний. Знаходилися заводи на березі Бузького лиману за залізничним вокза­лом. Пізніше вони об'єдналися в одне підприєм­ство. Через рік після створення на заводі «Наваль» працювало вже 3000 робітників. На цьому могут­ньому багатопрофільному підприємстві були побу­довані вітчизняні лінійні кораблі та турбінні міно­носці, тут був створений перший в світі мінний загороджувач «Краб», проект якого був зроблений інженером М.Нальотовим.

В роки І світової війни «Крабом» були встановлені в Чорному морі міни, на яких підірвався німецький підводний човен, що хотів таємно підійти до наших берегів.

В 1911 році на базі технічно відсталого Миколаївського Адмірал­тейства створюється новий завод Ро­сійського акціонерного суднобудівного товариства (Руесуд). Діяльність за­воду почалася з його реконструкції. В 1913 році був спущений на воду первісток заводу «Руссуд» - найбільший лінійний корабель на Чорному морі «Імператриця Марія». Швартові випробування його закінчилися у 1915 році, а наступного року «Імпе­ратриця Марія» загинула на Севастопольському рейді від вибуху порохових погребів, який стався через пожежу.

В 90-х ро­ках XIX ст. в Миколаєві роз­почався масовий робітничий рух. Спочатку його виступи проходили у формі економічних страйків. А у 1897 році був створений «Південноросійський робітничий союз». Члени його вели агітацію серед робітників, брали участь у страйковій боротьбі, над­рукували кілька листівок. Поліції вдалося заареш­тувати керівників Союзу, яких заслали до Сибіру.

Організована боротьба робітників проти капі­талістів особливо посилилася після організації міського комітету робітничої партії у 1901 році. В роки революції 1905-1907 рр. робітничий рух на­був широкого розмаху. В листопаді 1905 року в Миколаєві була створена Рада робітничих депутатів.

Масові виступи миколаївських робітників про­довжувались у 1910-1914 рр., а також у роки І світової війни. Вона лягла на плечі робітників та селян важким тягарем: збільшився робочий день, виросли ціни на найнеобхідніші товари. Учасників страйків відправляли на фронт. В 1916 році за участь у страйку на заводі «Наваль» було звільнено 13,5 тис. робітників, майже половину з них відправили на фронт. Найбільш відомими революціонерами в Миколаєві були Іван Чигрін, Георгій Шкапін, Пав­ло Сафронов, брати Макарови та інші. Активну участь в революційних подіях брав робітник і поет Олексій Гмирьов. їх іменами названі вулиці нашо­го міста, їм встановлено пам'ятники.