4

План-конспект уроку № 9

Тема: «Провідні галузі господарства. Суднобудування.

Миколаївський торговий порт»

Мета: розглянути провідні галузі господарства нашого міста в XVIII – поч. ХІХ ст., історію Миколаївського порту;

розвивати вміння аналізувати інформацію;

виховувати любов до свого міста та до його історії.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка готовності та присутності учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І половина ХІХст. була періодом бурхливого роз­витку суднобудування в Миколаєві. Це був час, коли Головними командирами Чорноморського флоту були О.С.Грейг та М.П.Лазарєв, відомі флотоводці, які ба­гато зробили для розвитку Чорноморського флоту. Все життя міста було підпорядковане потребам моряків.

В 1803 році було створене Чорноморське Гідрог­рафічне Депо Карт з друкарнею, літографією, кабіне­том старожитностей та бібліотекою. Тут друкувалися книги з морскої справи, підручники для штурмансь­кого училища, морські карти, гравюри. Кабінет ста­рожитностей був першим і найстарішим в Україні музеєм, де збиралися не тільки археологічні знахідки, але й інші екзотичні речі. В цьому ж році був затверджений перший герб міста, з зображенням мітри, палиць та кадильниці, що символізували Св. Миколу, на честь якого наше місто одержало свою назву.

IV. Вивчення нового матеріалу.

План.

1. Провідні галузі господарства.

2. Суднобудування.

3. Миколаївський торговий порт.

1. Провідні галузі господарства.

1805 р.

Миколаїв стає центром самостійної адміністративної одиниці – Миколаївського та Севастопольського військового губернаторства.

З 1794 – в Миколаєві знаходилось управління головного командира Чорноморського флоту і портів, очолював адмірал Мордвинов М.С.

Населення : інтенсивне заселення території края продовжується в І половині ХІХ ст.

• Виникло 65 нових поселень, зокрема сучасні районні центри – Доманівка, Єланець, Казанка, Баштанка, Снігурівка

• Населення краю – 1829 р. – 15762 чол.

• Це нащадки запорожців, українські селяни з Полтавської, Чернігівської, Київської губерній

• Російські селяни з Курської, Орловської губерній Росії

• Переселення болгарських колоністів : 1802 – с.Тернівка, с.Інгулка (Болгарка) сучасного Баштанського району

• Масове переселення болгар після російсько-турецької війни 1828-1829 рр

• Німецькі колонії з 1809 р. – Раштадт (с.Поріччя), Рорбах (с.Новосвітлівка), Ландау (с.Широколанівка)

• Колоністів заохочував царський уряд : на 10 р. звільняли від усіх податків, 60 дес. землі у вічне і спадкове володіння

• На Миколаївщині поселення бузьких козаків та військових поселенців : станиць Баловне, Костянтинівна, Себіне тощо. Центр – м.Вознесенськ (розташовано 4 бузьких полки)

• Військові поселення : Арбузинка, Олександрівка, Лиса Гора, Благодатне

• Особлива група населення – адміралтейські поселяни – працювали на Адміралтейство, морське відомство Миколаєва

• Як приклад – с.Богоявленське (сучасний Корабельний район м.Миколаєва)

31% сільського населення Миколаївщини – це були селяни-кріпаки (це особливість), а всі інші селяни – вільнонаймані працівники.

Економічний розвиток Миколаївщини

Криза феодально-кріпосницького господарства. Зародження ринкових відносин. Вигідне географічне розташування (економічні зв’язки з Росією, європейськими країнами по Чорному морю).

20-ті рр. ХІХ ст. – головна галузь с/г виробництва – землеробство (раніше скотарство).

Кріпаки – панщина. 3 – 4 дні на тиждень. Поміщики використовують вільнонайману працю.

Каховка – ринок робочої сили.

Зернове господарство. Городництво. Садівництво. Сади поміщика Скаржинського.

Галузі промисловості :

• 1807 – 1834 – Богоявленськ – суконна фабрика – 450 робітників Адміралтейства. Сукно для мундирів дл ЧФ. Їм сплачували 32 крб 40 коп на рік (для порівняння вільнонаймані заробляли 120 крб на рік). У 1834 фабрика переведена до Херсону, стає канатним виробництвом

• Галузі переробної промисловості: салотопні, кожевенні, борошномельні підприємства

• Центри промислового виробництва – Миколаїв (суднобудівна верф), Очаків, Ольвіополь (сучасний Первомайськ)

• 1816-1833 – головним командиром ЧФ був віце-адмірал О.С.Грейг, він багато зробив для флоту і міста :

• збудовано перший на Чорному морі 120-гарматний корабель «Варшава»

• 1820 – І пароплав «Везувій»

• Миколаїв – основна суднобудівна база ЧФ. Розширено Адміралтейство.

Торгівля розвинута гірше, ніж судобудівництво. Не було залізниць, мало мостів через річки.

1847- 70 ярмарок у Херсонській губернії.

30-ті рр. ХІХ ст. – початок промислового перевороту, виникнення фабрично-заводської промисловості. Переробка продуктів тваринництва. Риболовні промисли – П.Буг, Д-Б лиман (осетр, білуга, стерлядь).

Торгівельні центри – Миколаїв, Вознесенськ, Очаків, Ольвіополь, Федоровське (Н.Одеса).

Після закінчення Кримської війни, з якої Ро­сія вийшла переможеною, заборонено було три­мати на Чорному морі флот і будувати кораблі. Економічне життя міста затихає. В цей час в місті було 150 невеличких приватних підприємств, на яких працювало трохи більше 600 чоловік. Мо­жете собі уявити, що то були за підприємства, на яких в середньому працювало по 4 робітники. Власне, то були не заводи і фабрики, а невеликі майстерні. Єдиним великим промисловим підприє­мством була казенна Адміралтейська верф, але й вона майже не працювала.

В 1873 році була побудована залізнична лінія Знам'янка-Миколаїв, яка відкрила шлях в різні куточки Росії. Пізніше був побудований в порту елеватор для зберігання та просу­шування зерна, який був на той час одним з найбільших в Росії. Із невеликої кузні братів Донських в районі Міщанської (Громадянсь­кої) вулиці виріс завод сільсько­господарських знарядь праці, який тепер називається «Дормашина». Завод випускав плуги, молотарки, косилки для села та металеві схо­ди, ґанки, навіси, садові лави для міста.

У 1897 році в місті з'явився перший громадський міський транспорт - кінно-залізнична дорога, яка простіше називалася «конка». Це був невеличкий вагон, який по рейках тягли запряжені коні. До цього по місту можна було проїхати у власній колясці або най­няти екіпаж. «Конка» з'єднала між собою базар, який знаходився в районі дитячого містечка «Каз­ка», та військовий базар на Слобідці. Потім з'я­вилося це декілька маршрутів. А на початку XX ст. «конку» замінив електричний трамвай, схо­жий на той, що зараз їздить по місту.