1. Початок десталінізації. Хх, ххіі з’їзди кпрс і прискорення реабілітації жертв сталінських репресій.

На початку 50-х рр.. у суспільно-політичному житті УРСР і СРСР відбулися великі зміни.

У жовтні 1952р. відбувся ХІХ партійний з’їзд. Попередній ХVІІІ з’їзд був у 1939р..

ХІХ з’їзд:

• Перейменував ВКП(б) в КПРС;

• Прийняв п’ятий п’ятирічний план ( 1951 – 1955рр.);

• Створив замість «політбюро» «президію» ЦК КПРС, яка була більш чисельнішою за своїм складом;

Це був останній партійний з’їзд, на якому був присутній Сталін.

5 березня 1953р. помер Сталін.

Після його смерті в СРСР тимчасово встановилося «колективне керівництво» - Маленков Г. обійняв посаду Голови Ради Міністрів СРСР, Хрущов М. – Перший секретар ЦК КПРС, Берія Л. – міністр внутрішніх справ і держбезпеки. Та цей компроміс був нестійким і не довготривалим. Соратники не довіряли один одному. Між ними точилася боротьба за владу. Почалася вона з усунення Л.Берія. 26 червня 1953р. його було заарештовано і згодом розстріляно. Було заарештовано і розстріляно міністра внутрішніх справ П. Мешика – ставленика Л.Берія. Міністром внутрішніх справ став Т. Строкач. Першим секретарем ЦК КПУ Олексій Іларіонович Кириченко ( 1953 – 1957рр.).

Після розгрому групи Л. Берія в СРСР розпочався процес десталінізації. Десталінізація – процес ліквідації негативних явищ сталінської епохи.

Для подальшого прогресивного розвитку СРСР необхідно було замінити сталінський політичний режим. Про те, що радянське суспільство не хоче жити в умовах жорстокого тоталітарного режиму свідчили, зокрема, страйки і повстання в таборах ГУЛАГу – у таборах Воркути, у Кенгірському таборі в Казахстані, де значну частину засуджених становили вихідці із Західних областей України. Ці та інші події і підштовхнули керівництво СРСР до початку змін, що дістали назву десталінізації.

Напрями десталінізації:

• Припинення репресій ( було припинено «справу лікарів», боротьбу з космополітизмом);

• Послаблення цензури;

• Створення комісій для перегляду справ репресованих;

• Початок реабілітації репресованих та ін..

У лютому 1956р. відбувся ХХ з’їзд КПРС. Він відіграв важливу роль у суспільно – політичному житті СРСР. З’їзд розглянув важливі питання міжнародної і внутрішньої політики, прийняв шостий п’ятирічний план ( 1956 – 1960рр.). На останньому засіданні з’їзду, яке було закритим, Перший секретар ЦК КПРС М. Хрущов виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки». Хрущов звинуватив Сталіна у всіх негативних явищах, які спостерігалися у 30-х – початку 50-х рр. в СРСР – це , зокрема, репресії, послаблення армії, депортація народів, загострення стосунків з Югославією та ін..

Після ХХ з’їзду КПРС процес десталінізації значно прискорився. Демократичні зміни, що почали відбуватися у суспільстві, дістали назву «відлига». Розширилися повноваження союзних республік в економічній, судовій сферах. Почалася реабілітація депортованих народів. Дозволено повернутися на свою батьківщину чеченцям, інгушам, калмикам. В той же час, не були офіційно реабілітовані німці, кримські татари, турки-месхітинці. Їм не дозволили повернутися на свою землю. Це станеться лише наприкінці 80-х – на поч.. 90-х рр.. Були створені комісії з перегляду справ засуджених у 1934 – 1953рр.. На кінець 1950-х рр.. було переглянуто 5,5 млн. справ . Почалася реабілітація невинно засуджених. З переглянутих судових справ було реабілітовано 3,5 млн. осіб. Значна частина з них – посмертно. Серед них М. Куліш, Л. Курбас, політичні діячі та ін.. На початок весни 1957р. з концтаборів і спец поселень було звільнено 65 тис. в’язнів – колишніх вояків УПА та членів їх сімей.

Процес десталінізації поглибився після ХХІІ з’їзду КПРС ( жовтень 1961р.) У масових репресіях було звинувачено не лише Сталіна, а й В.Молотова, Г. Маленкова, Л. Кагановича та ін.. Відбулося перепоховання тіла Сталіна ( його було винесено з мавзолея на Красній площі і перепоховано біля Кремлівської стіни.). Було зруйновано численні пам’ятні дошки, погруддя, пам’ятники Сталіну. Перейменовано населені пункти, вулиці, установи. Його твори було вилучено з бібліотек.

Процес десталінізації мав велике позитивне значення. Ліквідація негативних рис сталінського режиму сприяла поширенню в СРСР певної гласності, демократії, свободи творчості. В той же час, десталінізація не змінила основ СРСР. Залишалася диктатура КПРС, комуністичної ідеології, не допускалася приватна власність, ринкові відносини.