8. Характеристика книжкової виставки Білорусі

Перша виставка відбулась у 1994 р., взяли участь 315 фірм з 8 країн СНД і Балтії. Зростання учасників заходу почало відбуватись після 10-ї ювілейної ярмарки, у 2003 р. – 428, у 2006 р. – понад 600, а зарубіжні представництва збільшились до 16 країн.

У 2007 р. з 7 по 11 лютого в Мінську пройшла книжкова виставка-ярмарок «Книги Білорусі – 2007».

Традиційно інформаційно-презентаційні заходи проводилися в павільйоні Національного виставкового центру «Белекспо». Серед організаторів було Міністерство інформації Республіки Білорусь. Всього на виставці розмістилося більше ніж 600 учасників з 16 країн. Окремими невеликими стендами були представлені книговидавці Швеції, Китаю, Молдови, Литви, США, Польщі, Франції, Куби, Індії, Великобританії й інших країн. У виставковому залі весь простір від початку до кінця опинився заповнений різноманітними паперовими виданнями. Новітні книги, що здобули перемоги в найрізноманітніших престижних конкурсах, вільно представлялися для ознайомлення. Тематичні розділи буквально нашаровувалися один на одного, дивуючи пишністю ідей. Книги тут можна було знайти на будь-який смак: художні, наукові, учбові, розважальні, дитячі, політологічні, мистецтвознавчі.

У XVI Міжнародній книжковій виставці-ярмарку «Книги Білорусі-2009», що проходив у Мінську, брали участь і українські видавці.

Національний стенд України прикрасили понад 200 нових книжок, випущених українськими видавництвами. Загалом експозиція зібрала понад 600 експонентів із 25 країн. Українська делегація підготувала для показу якісну книжкову продукцію за кількома розділами. Серед них: «Видання для дітей та юнацтва», «Твори класиків української літератури та лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка», «Твори класиків зарубіжної літератури (в перекладі українською мовою)», «Науково-популярні видання», «Довідкові та інформаційні видання (енциклопедії, довідники, словники)», «Видання іноземними мовами та мовами національних меншин».

3. Соціальний захист та трудові відносини видавця.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 33

1. Кодування повідомлень масової інформації.

Будь-яка робота із записами потребує їх кодування. Як правило, повідомлення зберігаються у вигляді кодів. Кодування повідомлень — це подання їх за допомогою деякої послідовності знаків. Кодування — спосіб зберігання і передавання повідомлень, форма подання їх на носієві.

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному.

Однією з систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Однією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення.

Якщо розглянути газетний малюнок через збільшувальне скло, то можна побачити, що він складається із світлих і темних точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді числа. Такі числа можна зберігати в пам'яті комп'ютера та передавати на будь-які відстані.

Для подання та опрацювання повідомлень у комп'ютері використовують двійкові коди, що подаються за допомогою лише двох символів — 0 i l, оскільки пристрої комп'ютера побудовані на елементах, що мають два стійких стани (які позначають через 0 та 1). Це дозволяє технічно реалізувати збереження і опрацювання повідомлень за допомогою комп'ютера.

Біт (англ. bit — двійкова одиниця) — найменша довжина двійкового коду (один двійковий розряд). Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових розрядів у байті дорівнює 28=256. Для кодування різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американський стандартний код для обміну інформацією — ASCII (англ. American Standard Code for Information Interchange), який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

Одне і те саме повідомлення можна закодувати різними способами, тобто виразити різними мовами. За всю історію існування, люди створили багато різних мов кодування:

• розмовні мови;

• мова міміки і жестів;

• мова малюнків та креслень;

• мова науки (математичні, хімічні, біологічні й інші символи та формули);

• мова мистецтва (музики, живопису, скульптури);

• спеціальні мови (есперанто, морський семафор, азбука Морзе, азбука Брайля для незрячих).