2. Редакційно-видавнича справа в сша.

У країні станом 2003 р. було зареєстровано 82 тис. видавництв, що введені в систему «Букс-ін-прінт», з них 63 тис. середні та малі видавництва.

Спостерігається тенденція до постійного зростання малих видавництв. Вони, як правило, є спеціалізованими й фокусуються на нішевих ринках, освоюють нові, нестандартні жанри, передруковують класичні твори, пропонують гнучкі умови роботи з авторами. Великі видавництва зробили спробу відійти від стереотипної видавничої політики й починають позбавлятись орієнтації лише на видання бестселерів, освоюючи видання невеликих тиражів маловідомих авторів.

Основними рисами є комерційний характер книговидання, прагнення до концентрації та монополізації, зв’язок видавництв з промисловим і фінансовим капіталом. Центру, що координує видавничу справу, у США немає. Особливістю книжкової індустрії є використання електронних технологій і комп’ютерних мереж як для маркетингу і просування книг, так і для їх виробництва. Спостерігається зникнення межі між видавництвами й торговельними фірмами, посилилось зацікавлення роздрібних книгорозповсюджувачів до придбання видавничих компаній.

Характерна тенденція до збільшення видання книг на 20%.

Існують 4 типи видавничих підприємств залежно від виду власності: родинні підприємства, акціонерні товариства, компанії-конгломерати, компанії з декількома співвласниками.

Видавнича інфраструктура поділена на комерційний та некомерційний сегменти. Найбільший відсоток некомерційних видавництв займають університетські. Вони звільнені від сплати місцевих і федеральних податків, спеціалізуються на публікуванні наукових досліджень викладачів, навчальної літератури, книжок широкого попиту. Затвердження книг до друку здійснюється вченою радою університету. Практикується залучення позаштатних працівників. Видання рукопису займає 4 місяці. Характерним є обмежене фінансування, малі тиражі, залежність від підтримки організацій. Мета видавництв – випуск літератури для фахівців. Авторами є переважно співробітники університету. Кожне університетське видавництво у своїй діяльності відображає основні напрями досліджень свого закладу. Перше університетське видавництво США було відкрите у 1869 р. при Ієльському університеті, з метою забезпечення університету дешевою літературою. У 1970 р. Асоціація американських університетських видавців об’єднувала вже 70 університетських видавництв.

Перше видання будь-якої книги завжди виходить в оправі, невеликим тиражем, воно розраховане на людей, що стежать за літературними новинками. Одразу в обкладинці видається лише масова література.

Центрами книговидання є Нью-Йорк, Філадельфія, Бостон, Чикаго.

Висока концентрація видавничої справи: 280 видавничих фірм (4,3%) випускають 85% усієї продукції країни (Дабпдей, Макміллан, Мак Гроу-Хілл, Рендом хаус, Бентам букс). Видавництва США рідко спеціалізуються на одній галузі.

Книговидання – дуже поширений вид діяльності, для якого не обов’язкова ліцензія.

Традиційним є виникнення мультинаціональних компаній, що мають представництва у всіх провідних видавничих країнах.

Особливе значення надається створенню й дизайну електронної сторінки організації. Характерна тенденція до збільшення видання книг на 20% у 2003 р. (у 2002 видано 150 тис. назв, у 2001 р. – 175 тис.).

Найбільші видавництва США

Thomson Learning – Томсон – http://www.thomson.com

Penguin – Пінгвін – http://us.penguingroup.com

Houghton Mifflin – Міфлін – http://www.hmco.com

HarperCollins – Харпер Коллінз – http://www.harpercollins.com

John Wiley – Джон Вейлі – http://eu.wiley.com

Thomas Nelson – Томас Нельсон – http://www.thomasnel-son.com

Regnery – Регнері – http://www.reqnery.com

Hyperion – Гіперіон – http://www.hvperionbooks.com

Державні видавництва

United States Government Printing Office – Видавництво уряду США – http://www.qpo.gov

United States Information Agency – Інформаційне агентство США – http://dosfan.lib.uic.edu/usia

Універсальні видавництва

Doubleday – Даблдей – http://www.randomhouse.com/dou-bleday

Penguin – Пінгвін – http://us.penguingroup.com

HarperCollins – Харпер Коллінз – http://www.harpercollins.com

Holtzbrinck – Хольцбрінк – http://www.holtzbrinckus.com

Спеціалізовані видавництва

Houghton Mifflin – Міфлін – http://www.hmco.com

Harry N. Abrams – Гаррі Абрамс – http://www.hnabooks.com

НСІ (The Life Issues Publisher) – http://www.hci-online.com

Harleguin – Арлекін – http://www.eharleauin.com

Pearson Education – Парсон – http://www.pearsoned.com

Thomson Learning – Томсон – http://www.thomson.com

Професійні об’єднання країни

Основними професійними об’єднаннями є:

«Асоціація американських видавців» – Association of American Publishers– (1970 р. заснування) – http://www.pub-lishers.org

«Асоціація американських університетських видавців» – Association of American University Preses – http://aaupnet.org/programs/annualmeeting

«Асоціація американських книготорговців» – American Booksellers Association – http://www.bookweb.org

«Національний книжковий комітет» (1954 p.).

Основним видавничим і книготорговельним журналом є щотижневик «Паблішерс ВІКЛІ» – Publishers Weekly – заснований у 1872 р. –http://www.publishersweekly.cgrn

2. Книгорозповсюдження

Книгорозповсюдження має складну структуру: гуртова і роздрібна торгівля. Основними представниками великих обсягів книгорозповсюдження є дистриб’ютори та оптовики. Інформацію про організації, які працюють на видавничому ринку США, можна дізнатись на сайті American Book Trade Directory (http://www.info-today.com).

Дистриб’ютори працюють з багатьма видавництвами, мають широкий асортимент, не мають вузької спеціалізації, їх універсальність у формуванні запасів дає можливість відповідати запитам різних суб’єктів видавничого ринку. Вони пропонують видавцю зручність роботи з одним продавцем і можливість закуповувати великі обсяги продукції, бо мають складську базу.

Структура роздрібної торгівлі

Великі книжкові мережі – 24,6%

Книжкові клуби – 17,7%

Дрібні книжкові мережі та незалежні книжкові крамниці – 15,2%

Оптові магазини – 6%

Книжкові відділи в універмагах та супермаркетах – 6%

Інтернет-магазини – 5,4%

Книга поштою – 5%

Продуктові магазини й аптеки – 4%

Спеціалізовані магазини (мережа розповсюдження при коледжах, бібліотечна мережа, шкільна мережа) – 3%

Букіністичні магазини – 3%

Інші канали – 10,1%

У США нараховується близько 15 тис. книжкових магазинів, з них лише 8 тис. є власне книжковими крамницями, фахівці вважають, що 55% книг продаються не у книжкових крамницях.

До найбільших книготорговельних мереж США належать:

Barnes&Nobel – hjtp://www.barnesandnobje.com – мережа включає 683 великі крамниці з асортиментом 200 тис. найменувань. Обсяг продажу у 2005 р. – 5.1 млрд. дол.

Borders Group – http://www.bordersqroupinc.com – мережа нараховує 470 магазинів у США, 54 у Великобританії. Обсяг продажу – 4.3 млрд. дол. Частиною сервісу є куточки для читання, ілюзія публічної бібліотеки, кав’ярні.

Books-A-Million – http://www.booksamillioninc.com – заснована у 1917 p., найбільша мережа у південно-східних районах США і третя за рейтингом у США. Базується у Бірмінгемі, штат Алабама. До складу входять понад 200 крамниць, частина яких має формат книжкового супермаркету, площа якого становить 20 тис. фунтів-’, книжкові крамниці – площа становить

3500–4500 фунтів2, кіоски. З 1988 р. з’явився інтернет-магазин компанії. Особливістю книжкової крамниці у США є її право повертати нерозпроданий товар видавництву. Особлива увага приділяється вибору місця розташування, перевага надається густозаселеним районам і площадкам у торговельних центрах.

Інтернет-магазини бувають двох типів: по-перше, це сайт, який є елект-ронною сторінкою роздрібної мережі, по-друге, це окрема торговельна площа, яка функціонує лише в Інтернеті.

Abebooks.com – http://www.abebooks.com

Half.com – http://books.half.ebay.com (заснований у 1999 p. американським підприємцем Джошем Копелманом, з 2000 р. є філіалом компанії eBay)

Alibris.com – http://www.alibris.com

Amazon.com – http://www.amazon.com (перший магазин відкрився у 1995 р. в ньому продавались тільки книги, на сьогодні компанія пропонує 34 категорії товарів, послуги надаються тільки через мережу Інтернет. Офіс знаходиться в Сієтлі. Окремі веб-сайти компанії встановлені в Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Китаї. Прибуток постійно зростає завдяки міжнародній мережі та різноманітності товарів). Інтернет-крамниця – це торговельна організація, яка винаймає віртуальну торговельну площу, сплачує орендодавцю річний членський внесок і відсоток від продажу продукції.

Спостерігається тенденція до скорочення кількості дрібних книготорговельних мереж та незалежних книжкових крамниць (independent bookstores), наприклад, у 1991 p. > 5 132 крамниці, то у 1998 р. > 4 тис. крамниць. Ставка робиться на співробітництво із середніми та малими видавництвами. Вони залучаються до участі в культурному житті регіону. Стають учасниками маркетингової програми «Відчуття книги» (Book Sense), яка має спеціальний каталог видавництв, видає загальну подарункову картку покупцям, яку можна використати в магазині.

A Novel Idea – http://www.anovelideabookstore.com – Нью-Йорк

The Book House of Stuyvesant Plaza – http://www.bhny.com – Нью-Йорк

Paperbacks Plus – http://www.luckydogbooks.com – Нью-Йорк

Books & Books – http://www.booksandbooks.com – Флорида

The Book Shoppe – http://www.thebookshoppe.com – Мічиган

Barjon’s Books – http://www.barjonsbooks.com – Монтана

Набули поширення книжкові клуби, за статистичними даними, станом на 2004 р. працювало 300 клубів для дорослих і 20 для дітей. Більшість видавництв мають свої клуби. До найбільших належать «Літературна гільдія», «Клуб читачів скороченої книги». Книжкові клуби бувають універсальними і спеціалізованими.

Book of the Monht club – http://www.bomcclub.com

Doubleday Book Club – http://www.doubledaybookclub.com

History Book Club – http://www.historybookclub.com

Children’s Book of the Month Club – http://www.bookplanet-bookclub.com

The Literary Guild – http://www.literaryquild.com

Paperback Book Club – http://www.qpb.com

Букіністичнії магазини – торгують букіністичною, антикварною книгою, а також залишками нових видань. Найвідомішим магазином є лавка «Лірі» у Філадельфії, описана в романі К. Марлі «Зачарована книжкова лавка», заснована у 1836 р. Основним принципом роботи з покупцями є правило: «Залиште покупця у спокої – і він піде з вашими книгами».

3. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію.

Однією з гарантій дотримання права на інформацію є встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Зокрема, відповідно до ст.7 Закону України «Про інформацію» суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації, серед іншого, гарантується встановленням юридичної відповідальності за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Законодавець встановлює право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації (ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Так, запитувачами публічної інформації можуть бути оскаржені:

відмова в задоволенні запиту на інформацію;

відстрочка задоволення запиту на інформацію;

ненадання відповіді на запит на інформацію;

надання недостовірної або неповної інформації;

несвоєчасне надання інформації;

невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію;

інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Скарга до суду подається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Водночас, за порушення інформаційного законодавства Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність.

Зокрема, відповідно до ст.2123 КУпАП неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.11 ст.255 КУпАП прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури наділені правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, в т.ч. і про адміністративне правопорушення, передбачене ст.212-3 КУпАП.

Зі скаргами про порушення інформаційного законодавства слід звертатися до органів прокуратури на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури є уповноважений та зобов’язаний проводити перевірки в частині можливих порушень в галузі інформаційного законодавства і законодавства про звернення, за наслідками яких, в разі наявності достатніх підстав, приймати рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до процедури притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП, суд вирішує питання про притягнення до адміністративної відповідальності після отримання відповідного протоколу в порядку ст.257 КУпАП, складеного органами прокуратури.