3. Чинне законодавство про діяльність у видавничій справі. Закон України

“Про видавничу справу”

Дата набуття чинності:

19 Липня 1997 року

За Законом “Про видавничу справу”, видавнича справа складається з:

• видавничої діяльності;

• виготовлення видавничої продукції;

• розповсюдження видавничої продукції.

Суб'єктами видавничої справи є:

• видавці;

• виготовлювачі;

• розповсюджувачі видавничої продукції.

Такими суб'єктами можуть бути:

• громадяни України,

• іноземці;

• особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах;

• юридичні особи України;

• юридичні особи інших держав.

Для обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. За внесення до цього Реєстру сплачується реєстраційний збір.

Закон забороняє створення і діяльність в Україні видавництв, які у статутному фонді мають більше 30% іноземних інвестицій. Також забороняється створення і діяльність організацій, які здійснюють розповсюдження видавничої продукції, якщо у їх статутному фонді понад 30% іноземних інвестицій.

Кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості. Елементи вихідних відомостей визначається цим Законом.

Відповідно до Закону створюється Книжкова палата України. Остання є державною культурно-науковою установою у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності. Їй надається право одержувати безоплатні та платні обов'язкові примірники усіх видань, випуск яких здійснюється суб'єктами видавничої справи в Україні.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 31

1. Теорія інформації та її концепції.

Масова інфо – це субстанція, та пжива, яку споживають члени суспільства. Від її якості, кількості й методу подання отримувачам значною мірою залежить стан самого суспільства.

Теорія інформації К. Шенона базуеться на теорії імовірностей. Ця концепція констатує, що інформація загалом несе будь-яка подія, але не дає змоги виміряти кількість інформації в тому, в чому саме цей факт полягає. Запропонована К. Шеноном у рамках його концепції математична модель є бездоганною для тих випадків, коли йдеться про кодування інформації та передачу каналами зв*язку чи її зберігання на носіях інформації. Проте вона не придатна для визначення кількості інфо. В об*єктах, позначених цими кодами. Видами цієї теорії є те, що вона:

1.Призначена для вимірювання кількості інфо лише в технічних пристроях – каналах зв*язку та носіях інфо; можливості розроблення її концепцій для нетехнічних сфер лише досліджуються;

2.Немає методів, які давали бзмогу виміряти кількість інфо стосовно тих подій, яків же відбулися, оскільки їх імовірність завжди = 1;

3.Немає методів, які давалиб змогу виміряти кількість семантичної інфо в образах і в процесах.

Починаючи з 50-х рр.. 20 ст. була здійснена низка спроб створити інші концепції теорії інфо – семантичну, алгоритмічну, образну тощо. Проте за фактом ці концепції пропонували не нові методи вимірювання, а лише нові методи оцінювання кількості інфо.

Алгоритмічна – передбачає, що відображення кібернетичною системою певних дій також містить певну кількість інфо. Ці дані можуть бути опиані певним алгоритмом і, відповідно, закодовані в певній комп*ютерній програмі. Отже, за алгоритмічним методом оцінка кількості інфо = довжині програми (у бітах), яка перетворює один об*єкт в інший. Вади методу:

1.Залежить від кількості будівельних елементів, щодають змогу перетворити один об*єкт в інший;

2.Не дає змоги виміряти кількості інфо в одному об*єкті, оскільки для вимірювання їх завжди потрібно щонайменше 2;

3.Не враховує, що одна й та сама програма може бути призначена для перетворення не одного об*єкта, а цілого класу однотипних об*єктів.

Семантична – передбачає, що, по-перше, повідомлення мають структуру ланцюжка, кожна ланка якого може розгалужуватися, а, по-друге, кожне наступне випробування залежить від завершення попереднього. Метод дає змогу оцінити кількість структурної інфо в ланцюжку слів тексту. Недоліки:

1.Не дає змоги оцінити кількість семантичної інфо в кожному зтих об*єктів, серед яких роблять вибір;

2.Не дає можливості оцінити кількість семантичної інфо за межами ланцюжка сигналів повідомлення.

Образна – різновид алгоритмічної; базується на такому розділі кібернетики, як теорія розпізнавання образів. Прикладом може служити розпізнавання людиною знайомої мелодії, обличчя батьків чи друзів тощо. При цьому алгоритм, які людина використовує для розпізнавання, часто існують тільки в її підсвідомості йможуть бути зовсім невідомі науці. Метод дає змогу:

3.Оцінити кількість семантичної інфо в значеннях слів, що позначають предмети реального світу;

4.Оцінити кількість семантичної інфо в значеннях слів, що позначають деякі ідеальні об*єкти – певним наближеними методами;

5.Оцінити кількість інфо в одному об*єкті стосовно іншого, як в алгоритмічному методі;

6.Оцінити кількість інфо в ланцюжках в розгалуженнями, як у семантичному методі.