4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 19

1. Майстерність публіциста у роботі над сатиричними жанрами (памфлет, фейлетон).

Процес роботи над фейлетоном.

Фейлетоніст повинен знайти найважливішу сторону явища, відшукати найбільш вразливе місце «героя», направити вістря свого пера на викриття зла, а не кидатися з усім запалом і завзяттям на другорядні, що не мають суспільного значення, дрібниці. Фейлетон, в якому другорядне випинається на перший план, може бути забавним, викликати посмішку, але справжньої користі не принесе. Наступний етап роботи фейлетоніста - вивчення та перевірка фактів. Перевірка фактів - не тільки процес уточнення даних, але і процес подальшої розробки теми майбутнього фейлетону. Ознайомлення з документами, бесіди з людьми допомагають заглибитися у факти, краще зрозуміти рушійні пружини вчинків, характер дійових осіб, їх психологію. У процесі перевірки матеріалу тема нерідко змінюється, іноді досить істотно. Для того, щоб у фейлетоні ніщо не прозвучало фальшиво, дуже важливо знати героя. Необізнаність з героєм нерідко призводить до серйозних прорахунків та невірних висновків, ускладнює публіцистичну розробку теми і, часом, наслідки такої недбалості виявляються плачевними. Обов’язок фейлетоніста - вірно передати зміст і характер фактів, вчинків, і фейлетоніст вправі використовувати різні художні, стилістичні прийоми обробки матеріалу, розкриття задуму, якщо тільки вони не ведуть до спотворення факту, його сутності .Це дозволяє загострити сатиричний образ, показати його крупним планом, розкрити його невідповідність або протилежність нашого ідеалу, нормам нашого життя, нашим переконанням. У ряді випадків фейлетоніст створює умовні діалоги, малює сценки, яких насправді не було. Відібравши факти, уточнивши тему, ідею фейлетону, необхідно визначити його тон. Перш за все, у фейлетоні неприпустима лайка, грубість. Лайливі слова не додають фейлетону виразності: в цьому випадку сатира просто підміняється вигуком. Тон фейлетону визначається в залежності від того, про кого він пишеться. Зброя фейлетоніста - сміх, але в сміху чимало градацій, якісних відтінків - це необхідно мати на увазі при роботі над фейлетоном. Памфлет (від гр. рот і phlego – все палю) – сатиричний, гостровикривальний твір, у якому розвінчуються суспільно небезпечні явища, розрахований на ідейне знищення об'єкту критики. Памфлет –ефективна зброя боротьби проти реакції, шкідливих антинаукових суспільних концепцій, ідеології і практики небажаних елементів.Неоціненний внесок у розвиток жанру зробили Іван Франко, Остап Вишня, Кость Котко, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Федір Маківчук, Тарас Мигаль.У роботі над памфлетом дуже фажливо методологічно правильно висвітлювати події. Сатирично переконливі висновки – необхідний компонент твору. Але часто памфлетист сам висновків не формує, а лише підводить до них читача.

2. Особливості книжкового ринку та його сегментування.

3. Галузеві норми редагування науково-популярної літератури.

Работа редактора над содержанием научно-популярного произведения, составляющего основу издания, имеет двуплановый характер. С одной стороны, перед редактором стоит задача оценить научность содержания, с другой — приемы его отображения, обеспечивающие популяризацию.Фактический материал, на котором строится научно-популярное произведение, должен быть точным, достоверным, обоснованным и опираться на результаты научного исследования. Научность предполагает также соответствие авторской концепции выводам теоретических и экспериментальных исследований, относящихся к соответствующей сфере науки.В научно-популярном произведении используются традиционные способы изложения материала: описательный, повествовательный и проблемно-аналитический. Выбор того или иного из них зависит от особенностей содержания, читательского адреса и целевого назначения научно-популярного издания, но главным образом от творческих возможностей автора. В первом случае анализ проблем и явлений иллюстрируется заранее подобранными схемами. При таком изложении материала книга способствует лишь количественному накоплению информации читателем, который рассматривается как пассивный приемник сведений. Второй способ связан с использованием творческого метода популяризации и рассчитан на активное восприятие читателем. Сущность труда автора как популяризатора заключается в переработке информации, т.е. в выявлении соответствия между принципами максимально эффективного восприятия текста и законами науки. Условием популяризации является доступность изложения. Говоря о доступности научно-популярного произведения, в каждом конкретном случае приходится учитывать подготовленность аудитории, ее возрастные и образовательные особенности.Доступность достигается двумя средствами: последовательностью и конкретностью изложения. Автору научно-популярного произведения следует избегать отвлеченного цифрового материала. Вводимое в популярное изложение понятие конкретизируется разными средствами: уточняется время, место действия, источник сообщения. Абстрактные рассуждения должны подтверждаться при помощи фактических данных — цифр, таблиц, графиков, рисунков, формул, схем. В соответствии с требованием конкретности изложения цепочка доказательств должна включать слова, обозначающие образы (представления).Эффективным приемом популяризации является описание фактов науки при помощи сравнения с известными читателю явлениями, а также интерпретация цифрового материала. Использование средств конкретизации облегчает восприятие текста произведения. Для редактора важно помнить и учитывать в работе над научно-популярным изданием, что между содержанием и формой существуют неразрывные связи. В научно-популярном произведении понятие, факт, образ в зависимости от целевого назначения, тематики и проблематики книги могут выступать и как объект популяризации, и как прием изложения, способ передачи авторской мысли. Такие требования к популярному сочинению, как конкретность и последовательность изложения, вообще могут быть реализованы только в непосредственном, неразрывном единстве содержания и формы.Ярким отличительным признаком научно-популярной книги является занимательность, которая находит проявление как в содержании, так и в средствах популяризации. Ее способы и приемы разнообразны и требуют от редактора сосредоточенности и внимательного подхода к их анализу и оценке.Редактору научно-популярного издания необходимо следить, чтобы приемы занимательности были органически связаны с темой произведения и соответствовали характеру содержащейся в нем информации. Использование приемов занимательности должно быть подчинено основной идее произведения и служить наиболее глубокому и образному раскрытию его содержания.