2. Робота з авторами; співпраця з персоналом видавництва, видавничої організації, змі.

У процесі узгодження виправлень між редактором та автором часто виникають розбіжності та конфліктні ситуації. Редактор повинен уміти швидко й коректно нейтралізувати такі конфліктні ситуації, не порушуючи норм спілкування й ділової етики. Існує ціла низка методів усунення конфліктних ситуацій: – продемонструвати авторові можливість подвійного тлумачення фрагмента тексту; – запропонувати авторові вдалий варіант виправлення; – сказати авторові, ща на перше місце треба ставити інтереси реципієнта; – вказати, що помилки в повідомленні легко зможуть зауважити всі реципієнти; – показати авторові, що відхилення від точності в редакційному варіанті виправлення незначні; – пояснити, що зрозумілість повідомлення значно важливіша від точності. Для проектування редактор передає художньому редакторові основні відомості про майбутнє видання (читацьке призначення, вид літератури, обсяг, ілюстрації, наявність таблиць, формул, апарату тощо). Редактор, художній редактор і технічний редактор повинні враховувати, що в деяких видав. системах є вже готові макети і стилі оформлення книжкових видань. Після завершення проектування редактор повинен передати видавничий оригінал та проект конструкції видання верстальникові. У процесі конструювання видання, як правило, виникають так звані конфлікти між макетом верстки та видавничим оригіналом. Оскільки видавничий оригінал уже узгоджено автором і редактором, його намагаються або не виправляти взагалі, або виправляти мінімально. Співпраця редактора з верстальником на цьому етапі полягає в контролі за дотриманням норм верстання і виправленні помилок. В інших видах ЗМІ – на радіо або телебаченні, редакторові доводиться працювати пліч-о-пліч з журналістами, спеціалістами з аудіо- й відео монтажу, художниками з декорацій, освітлювачами тощо.

3. Юридичні норми редагування.

Законодавство України у сфері інформаційних ресурсів та регулювання інформаійних потоків найперше враховує норми міжнародних конвенцій та угод, а саме: Всесвітньої конвенції про авторське право (1952 р.) та Європейської угоди про захист телерадіо- мовлення (1960 p., з двома протоколами). Ці міжнародні норми закладені в окремих статтях Конституції України. Крім того, в ній закладені й такі конституційні норми, що відтворюють специфіку лише нашої держави. Конституційні норми деталізовані в низці законів, які регулюють нормативну базу інформаційних ресурсів та інформаційних потоків в Україні: "Про інформацію" - Цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", - Цей Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів. "Про телебачення і радіомовлення", - регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань. "Про інформаційні агентства","Про видавничу справу", - Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціо-нування суб'єктів видавничої справи.Відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції."Про авторське право і суміжні права", - Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові праваавторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. "Про державну таємницю", - Виходячи з інформаційного суверенітету України та загальновизнаних принципів міжнародного порядку у сфері інформації цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, її засекречуванням та охороною з метою захисту життєво важливих інтересів України у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку. "Про рекламу"- Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).