2. Укладання видавничих угод.

У час існування СРСР на території України в усіх книжкових ЗМІ для публікування авторського твору використовували одну типову угоду.

У наш час в умовах ринкового суспільства кожен ЗМІ використовує свій варіант видавничої угоди, спираючись при цьому лише на авторське право, що діє на території України, та особливості свого функціонування. Так само різними й не регламентованими державою є ставки авторської винагороди (гонорару), які ЗМІ пропонують авторам.

У видавничій угоді найчастіше фіксують:

— назву повідомлення;

—дані про авторство повідомлення: кількість авторів та їх прізвища; вид авторства (безпосередній автор, перекладач, укладач, упорядник тощо);

— мову повідомлення;

— термін подання авторського оригіналу в ЗМІ;

— вид літератури, жанр, реципієнтське призначення;

— відповідність твору заявці, плану-проспекту, або навчальній програмі;

— обсяг твору (в авторських аркушах: тексту й ілюстрацій);

— спосіб оформлення твору (наприклад, згідно зі стандартом у двох примірниках);

— форму подання авторського оригіналу (на папері, на комп’ютерному диску, формат подання тексту й ілюстрацій).

—терміни виконання окремих юридичних та виробничих дій (приймання,

рецензування, редагування, підписання в набір, друкування, випуск у світ тощо) та їх тривалість;

— наклад і кількість примірників, які автор може отримати на безоплатній основі;

— розмір авторської винагороди (гонорару) та її розподіл у випадку, якщо авторів кілька;

— обсяг та умови внесення авторських виправлень у верстку видання;

— умови та особливості перевидання твору;

— дозвіл на перевидання твору за кордоном;

—термін чинності угоди та умови її припинення або розірвання;

— санкції за невиконання умов угоди та методи розгляду конфліктних ситуацій

(наприклад, у судовому порядку);

— інші специфічні умови;

— юридичні адреси сторін.

Видавничу угоду в двох примірниках підписує керівник ЗМІ та автор (автори). Один примірник угоди зберігається у ЗМІ, а другий — в автора (авторів).

Для порівняння вкажемо, що авторські угоди, які укладають, наприклад у США,складаються з таких типових розділів: передача прав, передача оригіналу, редагування й коректура, відсутність конкуренції, право вибору, збережені права, загальні положення2. У ФРН до числа таких типових розділів входять: предмет угоди, угода про передачу прав, зобов’язання ЗМІ, гонорар від збуту продукції, реалізація додаткових прав, подача рукопису, авторські примірники, набирання й коректура, наявність книжки на складі й перероблені нові видання, продаж за збитковими цінами й списання на макулатуру, рецензії, вказівка на власника авторських прав і знак Соругі§Ь(, зміни власнісних та програмних структур, додаткові умови1.

Свою специфіку мають також угоди про переклад та про публікування видання за кордоном. Зразки таких типових угод подано в літературі2.

У газетно-журнальних ЗМІ спеціальних угод на публікування — у зв’язку зі

стислістю строків готування видань—не укладають. Проте факт публікування кожного повідомлення служить основою для виплати його авторові гонорару.

В електронних ЗМІ укладання письмових угод здійснюють, як правило, для великих за обсягом повідомлень (при цьому частину гонорару виплачують авансом, а частину — після передачі повідомлення в ефір). Для повідомлень малого обсягу виплату гонорару здійснюють за фактом передачі повідомлення в ефір. Форма розрахунку залежить від конкретної домовленості між ЗМІ та автором повідомлення.