2. Формування “портфеля” повідомлень, планування видань і передач, добір повідомлень для збірників.

Портфель ЗМІ формують із чотирьох джерел:

– з авторських заявок на готування повідомлень;

– з ініціативних (авторських) повідомлень, створених авторами з власної волі;

– з ініціативних (видавничих) повідомлень, які ЗМІ замовляє написати конкретним аторам;

– із замовних повідомлень, які різні організації замовляють підготувати в ЗМІ.

Під час формування портфеля ЗМІ повинен враховувати:

– новизну повідомлення, адже реципієнтів цікавить лише нова інформація;

– актуальність повідомлення, пов’язаність із потребами конкретного суспільства, тематикою й видавничою політикою ЗМІ;

– доцільність опублікування повідомлення у формі, запропонованій автором;

– трудомісткість підготовки повідомлення, що суттєво залежить від кваліфікації автора.

На основі портфеля повідомлень ЗМІ укладають внутрішні плани підготовки видань і передач. Виокремлюють плани довготермінові (перспективні), середньо термінові й короткотермінові. На основі довготривалих планів видавництва укладають зовнішні, так звані тематичні плани видань, призначені для розсилання книготоргівельним організаціям і реципієнтам. Для книжкових ЗМІ роль короткотермінових виконують, іноді – місячні плани. Для газет, журнальних й електронних ЗМІ перспективні плани складають, як правило не більше ніж на квартал, іноді місяць. На основі цих внутрішніх планів електронні ЗМІ готують зовнішні – програми передач, які публікують у пресі. Розрізняють видання, що містять одне повідомлення (моновидання), й видання, що містить більше одного повідомлення (збірники). Збірники поділяють на неперіодичні, періодичні й продовжувані. Неперіодичні збірники бувають: авторські (одного автора), тематичні (різних авторів на одну тему), організацій (різних авторів, що працюють в одній організацій, на різні теми за певний період). Залежно від змісту повідомлень неперіодичні збірники поділяють також на: збірники документів, наукових праць, збірники художніх або публіцистичних творів. Критеріями добору повід. служать належність твору авторові, тематика, праця автора в певній організації. Для періодичних збірників, такі критерії:

– тематика видання, тематика постійних рубрик;

– кількість нової інформації;

– цінність для реципієнтів поданої в повідомленні інформації;

– обсяг повідомлення.

3. Ефективність методів редагування (контролю й виправлення).

Для знаходження і виправлення одних і тих самих помилок можна використовувати різні методи редагування, які мають, звісна річ, різну ефективність. Наприклад, якщо перевіряти правильність тексту за правилами орфографії, то результат буде одним, а якщо за орфографічним словником, — то іншим. Оскільки ідеальних методів не існус, іноді постає потреба кількісно порівняти різні методи редагування, щоб виявити найдосконаліший. Проте на практиці до цього вдаються не часто через брак об'єктивних критеріїв оцінки.

Усі способи визначення ефективності методів редагування базуються на підрахунку кількості помилок.

З урахуванням сказаного окремо розглянемо способи визначення ефективності методів контролю, виправлення, а далі — редагування в цілому

Для оцінки методів контролю слід використовувати такі критерії:

а)ефективність контролю — це відношення кількості помилок, виявлених певним методом контролю, до кількості помилок, які виявляють найкваліфікованіші редактори-експерти (цей показник повинен прямувати до 100%):

б)коефіцієнт хибної діагностики (//) — це відношення кількості виявлених певним методом контролю помилок, що насправді помилками не є, до кількості по¬милок, які виявляють найкваліфікованіші редактори-експерти (цей показник повинен прямувати до 0%):

в)інтегральний показник ефективності контролю (/) — різниця між ефективністю контролю й коефіцієнтом хибної діагностики

Виправлення (реконструкція) — це послідовність процедур приведення помилок, виявлених у процесі контролю повідомлення, у відповідність до чинних норм.

Методи редагування — це процедури (алгоритми), які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення помилки і/чи виправляти їх. Так, методом контролю є процедури перевірки тексту за орфографічним словником (наприклад, як у комп'ютерній системі перевірки орфографічної правильності тексту).

Методи редагування пов'язують редактора, норми редагування, мову, інструменти редагування, а також повідомлення в одне ціле.