3) Виробничий етап

Виробничий етап редакційно-видавничого процесу починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та складання договору з ним на друк видання та передачі оригінал-макету з усіма необхідними документами (лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація і договір з поліграфічним підприємством).

З цієї хвилини вся подальша робота з перетворення оригінал-макету в конкретне видання здійснюється поза межами видавництва. І хоча серйозне поліграфічне підприємство саме зацікавлене у якісному виконанні замовлення видавця (адже від цього залежить подальша співпраця партнерів), на цьому етапі є кілька важливих процесів, які не можуть завершитися без участі редактора.

1. Звірка та підписання до друку відбитків художнього оформлення, зроблених після кольороподілу.

2. Звірка та підписання до друку чистих аркушів внутрішньої частини видання перед формуванням книжкового блоку.

3. Звірка та підписання до друку сигнального екземпляра.

Видавнича практика переконує, що редакторський контроль на цьому, завершальному відрізку складного шляху проходження видавничого оригіналу таїть у собі чимало прикрих несподіванок.

Наведемо деякі з них.

Можливі помилки в художньому оформленні:

невідповідність гами кольорів, запропонованих у макеті художником видавництва, і реальним друкованим відбитком (певний колір може зникнути або замінитися на іншу в результаті якогось дрібного втручання оператора-комп'ютерщіка на етапі кольороподілу після підписання макета художнього оформлення до друку);

літерні помилки в прізвищах авторів і заголовках видань, які з'явилися в результаті поверхневого читання редактором (наприклад, Макаренко замість Маренко).

літерне або і текстове розбіжність між написами на обкладинці і корінці видання;

розбіжність у назвах розділів змістовної частини видання та шмуцтитул.

Можливі помилки в книжковому блоці:

численні випадки буквених помилок (культура видання вимагає в спеціальній вклейці перед кінцевим форзаці вказати виявлені на етапі звірки сигнальних примірників помилок і правильного варіанту прочитання);

незаповнені текстом суміжні сторінки будь-якого листа;

невідповідність ілюстрації змісту тексту;

перегорнута сторінка (а то й цілий лист).

Як бачите, якісне завершення виробничого етапу, як і в цілому редакційно-видавничого процесу, значною мірою залежатиме від того, наскільки злагоджено попрацювали всі служби видавництва на двох попередніх етапах. Якщо не враховувати технічних недоліків друку, які іноді трапляються з вини друкарні, витоки всіх інших, явних і прихованих, помилок, які стають помітними вже після виготовлення готового тиражу, беруть початок все ж таки у видавництві. А якщо користуватися давнім визначенням редактора як директора конкретного видання, тоді зрозумілою стає роль і відповідальність представника цієї професії в створенні і подальшому побудові будь-якого видавничого продукту.

4) Маркетинговий етап

Непросто визначити, звідки починається цей етап. У переважній більшості середніх і великих видавництв він наступає після отримання редактором первинних документів від автора. Адже чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на просування на книжковому ринку конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати.

Завданням редактора на цьому етапі є написання такого рекламного тексту, який би відразу «заробив» на створення високого іміджу майбутнього видання. Нерідко буває, що слабке зміст книги компенсується успішної рекламою та іншими маркетинговими акціями. І, навпаки, прекрасне за змістом видання може осісти на складі, так як і каталожна картка, і анотація, і рекламні тексти для друку зроблені бездушно і не професійно.

Одне істотне зауваження щодо форми реалізації редакторських виправлень і вказівок на всіх етапах редакційно-видавничого процесу. Будь-які письмові вказівки редактора іншим учасникам видавничого процесу (оператору, автору, верстальщику, технічному або художньому редактору) є недоречними, оскільки на книжкових гранках для цього немає місця. Видавничо-поліграфічна практика виробила цілу серію простих, доступних для розуміння знаків, які стали називатися «коректурним». Вони існують вже протягом століть і дійшли до сучасного, майже повністю комп'ютеризованому, видавничої справи практично без істотних змін. До того ж, коректурні знаки, як і знаки дорожнього руху, дуже схожі між собою і в інших країнах. Незнання цих знаків, або невміння ними користуватися (незалежно від того, є у видавництві коректорська служба чи ні) однозначно буде характеризувати професійний рівень працівників такого видавництва, загальну культуру організації видавничого процесу.