МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ
КІРОВОГРАДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ
ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ №2
Предмет: Технічна експлуатація автомобілів
Спеціальність: 5.07010602 “Обслуговування і ремонт
автомобілів та двигунів”
Курс ІІІ Семестр 5,6
Розробив викладач Р.М. Маєвський
Розглянуто та схвалено на засідання предметної комісії Обслуговування і ремонт автомобілів та двигунів
Протокол № від 2011р.
Голова комісії Р.М.Маєвський
м. Кіровоград
2014 рік
Анотація
Дана методична розробка містить рекомендації до у вивченні тем для самостійного опрацювання з предмету «Технічна експлуатація автомобілів».
Складається з двох частин, налічує двадцять дев’ять завдань для виконання лабораторних робіт та детальний опис їх виконання. Також надано теоретичні відомості, які забезпечують виконання лабораторних робіт без використання додаткових інформаційних джерел. Питання для контролю знань та умінь, подані в кінці кожної лабораторної роботи, дозволяють визначити рівень оволодіння матеріалом та його застосування на практиці.
Перша частина налічує п’ятнадцять завдань для виконання лабораторних робіт (завдання з першого по п’ятнадцяте). Друга частина налічує чотирнадцять завдань для виконання лабораторних робіт (завдання з п’ятнадцятого по двадцять дев’яте).
Розроблено для студентів, які вивчають предмет «Технічна експлуатація автомобілів» у навчальних закладах першого та другого рівня акредитації, для закріплення базових знань та набуття практичних навичок.
Рецензія
на методичні вказівки до виконання лабораторних робіт
з дисципліни “Технічна експлуатація автомобілів”
для студентів ІІІ курсу
спеціальності: 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»
Автор Маєвський Р.М.
Обсяг методичних вказівок дисципліни:
кількість сторінок 92
кількість висвітлених лабораторних робіт 29
кількість літературних джерел 7
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт складаються з теми, мети та завдань.
Методичні вказівки містять загальні положення до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Технічна експлуатація автомобілів”. Відповідають навчальній програмі з дисципліни “Технічна експлуатація автомобілів”. Доповнюють і поглиблюють відомості з предмету, наведені в підручниках та конспектах лекцій. В доступній формі викладаються основні терміни, поняття, процеси з розгорнутим поясненням. Ілюстрації сприяють кращому засвоєнню теоретичних положень.
Методичні вказівки містять актуальну і важливу інформацію, відповідають сучасним вимогам оформлення.
Рекомендовані для проведення лабораторних занять, поглиблення знань з дисципліни “ Технічна експлуатація автомобілів ”.
Голова комісії
«Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів» ___________ Маєвський Р.М.
Лабораторна робота № 16
Тема: Регулювання фар автомобіля , світлової та звукової сигналізації.
Мета: Засвоїти на практиці перевірку та регулювання напрямлення світла фар, перевірка роботи та регулювання приладів світлової та звукової сигналізації.
Завдання: Освоїти на практиці перевірку та регулювання напрямлення світла фар, перевірка роботи та регулювання приладів світлової та звукової сигналізації.
Обладнання та матеріали:
1. Автомобіль ЗиЛ-130.
2. Прилад для перевірки світла фар модель К-303.
3. Екран для регулювання фар.
4. Викрутка.
Короткі теоретичні відомості
Установку фар перевіряють за допомогою переносного приладу НИИАТ 3-6. Прилад контролює правильність положення світлового пучка фари відносно полотна дороги при увімкненому дальньому світлі. Перед перевіркою прилад тарують за нахилом площадки. Також для перевірки технічного стану фар використовують прилад "Новатор", який призначений для встановлення ближнього та дальнього світла фар незалежно від виду використовуємо лап. Особливістю приладу "Новатор" є те, що він дозволяє перевіряти усі системи розподілення світла транспортних засобів як симетричного, так і асиметричного ближнього світла.
Прилади освітлення. Відмови приладів освітлення виявляються у відсутності світлового потоку при справних акумуляторній батареї і генераторі.
Несправністю фар є порушення регулювання їх положення на автомобілі, від чого залежить інтенсивність освітлення дороги видимість перешкод і безпека руху.
Причинами несправностей фар і ліхтарів можуть бути: перегорання лампочок, несправність центрального перемикача короткі замикання в ланцюзі або приладах освітлення. Відсутність в стоп-сигналі (в задньому ліхтарі) викликається несправністю гідравлічного вмикача, відокремленням дротів або окисленням контактів.
У об'єм роботи по ТО системи освітлення входять: перевірка освітлювальних ламп і проводки; заміна несправних ламп усунення пошкоджень ізоляції дротів, огляд сполучних клем і їх кріплень; перевірка цілості гумових втулок в місцях де проходять дроти через отвори металевих деталей кузова, очищення від бруду і пилу відбивачів і розсіювачів фар і ліхтарів, перевірка їх дії; періодичне регулювання установки фар. Автомобілі з фарами, що не забезпечують освітлення дороги на відстані 30 м при ближньому світлі і 100 м при дальньому, не допускаються до експлуатації. Регулювання фар проводять на окремому посту або лінії за допомогою спеціальних оптичних приладів і настінною або переносного екрану.
Пересувний оптичний прилад моделі К-303 для контролю і регулювання положення фар (рис. 1) складається з оптичної камери 5, яка складається з збірної лінзи 5, екрану 4 і фотометрії, що складається з фотоелемента 13 і електрично пов'язаного з ним міліамперметром 12.
Правильність положення фари визначають по напряму її світлового потоку. Оптичну камеру орієнтують щодо осі розсіювача повертаючи і переміщаючи по вертикалі по стойці 9.
Пучок дальнього світла фари, направлений в оптичну камеру, фокусується лінзою і проектується у вигляді світлової плями на екрані. По положенню плями судять про напрям світлового потоку. Силу світла фари оцінюють по силі струму, реєстрованому на міліамперметрі 12.
Корекція положення оптичної камери досягається за допомогою щілистого прожектора 6. Для регулювання напряму світлового проміння фар автомобіля використовують екран розміром 2,5 X 1,5 м. На екрані наносять три вертикальні і одну горизонтальну лінію (рис. 2).
Середня вертикальна лінія 0 - 0 повинна співпадати з осьовою лінією автомобіля. Вертикальні лінії 1 - 1 і 2 - 2 наносяться на відстані а, рівному половині відстані між центрами розсіювача фар. Горизонтальна лінія 3 - 3 наноситься на висоті А, від підлоги, залежної від висоти центрів розсіювача фар над майданчиком (табл. 1). Для регулювання фар автомобіль повинен бути встановлений на відстані 1 від екрану, яке залежно від типу автомобіля встановлюється від 5 до 12 м (табл. 1).
При перевірці навантажений автомобіль встановлюють на горизонтальному майданчику перед екраном так, щоб його подовжня вісь співпала з осьовою лінією, нанесеною на підлозі перед екраном. Всередині її тиск в шинах повинен відповідати нормі. Перед регулюванням обох фар знімають ободи і включають дальнє світло. Одну фару закривають світлонепроникним чохлом.
Якщо центр світлової плями не співпадає з перетином вертикальний і горизонтальній лінії екрану, проводять регулювання поворотом оптичних елементів, користуючись для цього регулювальними гвинтами, або поворотом всієї фари (МАЗ-500) після ослаблення гайки кронштейна. Таким же чином регулюють іншу фару. ТО приборів освітлення проводять шляхом заміни несправних деталей.
Хід роботи:
1. Продіагностувати систему запалення осцилографом.
2. Перевірити та при потребі відрегулювати світло фар.
Таблиця 1 – Регулювання освітлення автомобіля
Марка автомобіля |
Відстань |
Висота |
Відстань |
ГАЗ-24(Волга) |
7,5 |
623 |
685 |
ГАЗ-53 03 |
7,5 |
1060 |
740 |
ЗИЛ-130 |
10,0 |
1030 |
800 |
МАЗ200 |
5,0 |
1157 |
710 |
КамАЗ |
10,0 |
1043 |
695 |
Рисунок 1 - Оптичний прилад моделі К-303 для контролю і регулювання фар автомобіля: а- прилад ; б- оптична схема
1 - Основа; 2 - противага; 3 - корпус оптичної камери; 4 - екран; 5 – лінза; 6 - щілистий прожектор; 7 – блок; 8 - трос противага; 9 - порожниста стійка; 10 - ковзаюча опора; 11 - фара автомобіля ; 12 - міліамперметр; 13 - фотоелемент .
Рисунок 2 – Екран для регулювання фар.
Контрольні питання:
1. Як проводиться діагностування системи запалення за допомогою
осцилографа?
2. Порядок перевірки світла фар приладом НИИАТ Э-6?
3. Порядок регулювання світла фар за допомогою приладу НИИАТ Э-6?
Література: [1] стор. 122-124, [5] стор. 211-212.
Лабораторна робота № 17
Тема: Виявлення несправностей контактно-транзисторної системи запалення.
Мета: Засвоїти на практиці регулювання приводу стартера та його реле вмикання. Набути навички по виявленню несправностей контактно-транзисторної системи запалення найпростішими способами.
Завдання: Освоїти на практиці виявлення несправностей контактно-транзисторної системи запалення найпростішими способами.
Обладнання та матеріали:
1. Макети.
2. Комплект системи запалення.
3. Стартер.
4. Реле вмикання стартера.
5. Джерело напруги.
6. Переносні лампи.
7. Набір викруток.
8. Лінійка ,щуп, плоскогубці.
9. Контрольно-випробний стенд Э-211.
10. Прилад моделі Э-203.
Короткі теоретичні відомості
При обслуговуванні переривача розподільника змащують валик приводу кулачка та ротора , вісь важеля переривача. Використовують мастило ЦИАТИМ-201, ЯНЗ-2 або солідол. Вісь важеля змащують моторним маслом .Якщо на поверхнях контактів є нагар, то їх зачищають абразивною пластиною, потім протирають бензином. Натяг пружини, яка стискає контакти переривача, перевіряють динамометром (0-10м.) значення натягу фіксують, поки контакти розмикаються. Свічки запалення очищують від нагару на приладі моделі Э-203. Перевіряють зазор між електродами. Зазор дорівнює 1,0-1,2 мм.
Технічне обслуговування транзисторного комутатора полягає в протиранні його зовнішньої поверхні. У разі відмови транзисторний комутатор підлягає заміні. Термін служби свічок при контактно-транзисторній систему запалення збільшується на 25-30%.
Несправностями відмовами електричній частині стартера є: обриви або короткі замикання в області стартера, пошкодження або поганий контакт в місцях з'єднань зовнішнього ланцюга на лінії стартер - акумуляторна батарея, забруднення, обгорання колектора, забруднення або знос щіток колектора, обгорання контактів, обрив і короткі замикання в обмотках реле (включення і тягового), поганий контакт вимикача тягового реле стартера і щіток з колектором. Вказані несправності приводять до зменшення частоти обертання якоря стартера і відповідно валу двигуна. Можливо, що якір стартера взагалі не обертатиметься.
До несправностей і відмов приводу (механічної частини) стартера відносяться: вигин валу якоря, знос торців зубів шестерень, знос муфти вільного ходу, поломка важеля приводу, поломка або ослаблення поворотної пружини важелів приводу, заклинювання або поломка зубів шестерень приводу, знос підшипників і ін. З вказаних причин колінчастий вал двигуна не провертається або провертається з шумом і стукотами.
При ТО стартера перевіряють полягання і кріплення контактів дротів зовнішнього ланцюга, очищають їх від забруднень і перевіряють кріплення стартера до картера двигуна. Через 5-10 тис. км залежно від умов експлуатації визначають полягання колектора і щіток, перевіряють густину їх прилягання до колектора, відсутність заїдання в щіткотримачах і зусилля натиснення пружин на щітки, яке повинне складати 10-15 Н, оглядають і зачищають контакти включення стартера, продувають стислим повітрям колектор, щітки і вмикачі. За наявності на стартері масельничок необхідно змазати підшипники маслом для двигуна.
Працездатність стартера може бути перевірена безпосередньо на автомобілі контрольним включенням (при прогрітому двигуні і повністю зарядженій акумуляторній батареї). Якщо стартер працює, а колінчастий вал не обертається, це указує на відсутність зачіпляє шестерень стартера з вінцем маховика, несправність тягового реле і вмикача стартера (струм в обмотку збудження стартера поступає до моменту включення шестерень приводу).
Якщо вал стартера не обертається, слід визначити, чи є причиною цього несправності самого стартера або є обриви, ослаблення або окислення контактів в його зовнішньому ланцюзі. В останньому випадку яскравість світла фар, включених одночасно із стартером, а також свідчення переносного вольтметра, підключеного до акумуляторної батареї і маси автомобіля, не змінюються. Якщо при включенні стартера світло фар різко зменшується, а вольтметр, приєднаний до клеми стартера, показує напругу, рівну напрузі акумуляторної батареї, і при цьому вал стартера не обертається, це указує на несправність стартера. Повільне обертання валу стартера може служити ознакою розрядженій батареї, окислення контактів в затисках дротів або слабкого їх затягування.
При включенні стартера можливе виникнення шумів і стукотів. Причинами їх можуть бути знос зубів шестерень маховика і стартера, ослаблення буферної пружини приводу стартера, перекіс корпусу стартера, неправильне регулювання ходу шестерень приводу і моменту замикання контактів вмикача.
Несправний стартер знімають, перевіряють на контрольно-випробному стенді (Э-211 і ін.), після чого він підлягає регулюванню або ремонту. Стартер випробовують при роботі на холостому ходу і на величину моменту, що крутить, в режимі повного гальмування.
При ТО стартерів усувають несправності і відмови, причиною яких можуть бути зношені щітки, ослаблення пружин щіткотримачів, знос контактних болтів вмикача, поломка зубів вінця маховика двигуна, ослаблення буферної пружини, заїдання якоря тягового реле у втулці котушки електромагніту і ін.
Контактні болти вмикача стартера при незначному підгорянні зачищають напилком, неспівпадіння площин контактів повинне бути не більше 0,2 мм. Обгорілий із слідами вироблення колектор проточується на токарному верстаті з подальшим фрезеруванням ізоляції між пластинами. Перевірку ізоляції обмотки якоря проводять аналогічно перевірці якоря генератора на приладі Э-202. Ізоляцію котушок обмотки збудження випробовують на пробій під напругою 220 В на стенді 532-М. Несправні котушки і дефектні якорі замінюють. Після ремонту перед установкою на двигун стартер необхідно перевірити на контрольно-випробним стенді моделі 532 МилиЭ-211. Перевірка проводиться випробуванням стартера при роботі на холостому ходу і під навантаженням. Для цього стартер встановлюють на стенді в затискному пристосуванні і підключають його до акумуляторної батареї (мал.3) при включенні не більше ніж на 1хв. При цьому тахометром вимірюють число оборотів якоря і амперметром - споживану величину сили струму. Ці параметри повинні відповідати технічній характеристиці випробовуваного стартера. Величину моменту, що крутить, і споживану при цьому силу струму визначають випробуванням стартера під навантаженням при режимі повного гальмування. Тривалість перевірки не більше 5 с.
Хід роботи:
Перевірити первинний ланцюг та котушку запалення.
Перевірити переривач - розподільник
Перевірити переривач - розподільник та свічні проводи.
Перевірити ротор розподільника.
Перевірити свічки запалення.
Перевірити первинний ланцюг.
Перевірити дільницю "АКБ-КЛЕММА- ПРЕРИВАЧ- РОЗПОДІЛЬНИК".
Перевірити дільницю "КЛЕММА – ПЕРЕРИВАЧА- РОЗПОДІЛЬНИКА-КОНТАКТИ-КОРПУС".
Перевірити дільницю "КЛЕММА ПРЕРИВАЧА-РОЗПОДІЛЬНИКА - КОНТАКТИ ПРЕРИВАЧА-РОЗПОДІЛЬНИКА".
Перевірити первинний ланцюг на обрив.
Перевірити первинний ланцюг на замикання на корпус.
Перевірити транзисторний комутатор.
Рисунок 3- Схема підключення стартера при випробуванні на холостому ході.
1 - акумуляторна батарея; 2 - вольтметр; 3 - амперметр; 4 - шунт;
5 - вимикач; 6 - стартер.
Рисунок 3.1 - Схема регулювання приводу стартерiв СТ - 117А, СТ-103А, СТ-130АЗ:
1 – нерухомий контакт стартера; 2 – рухомий контакт тягового реле;
3 – якiрець тягового реле; 4 – гвинт; 5 – палець; 6 – важiль приводу;
7 – регулювальний гвинт; 8 – кришка стартера; 9 – упорнее кiльце;
10 – шестiрня приводу.
Контрольні питання:
1. Порядок перевірки ланцюга та котушки запалення?
2. Мета та порядок перевірки переривача розподільника, свічних дротів, ротори розподільника?
3. Порядок регулювання зазору у свічних запаленнях?
4. Порядок перевірки транзисторного конденсатора?
Література: [1] стор. 118-122.