1. Діагностика

Діагностичний процес складається із етапів:

1. анамнез;

2. об`єктивні методи дослідження;

3. клінічні та лабораторні методи дослідження;

4. лабораторні дослідження;

5. встановлення нозологічної форми захворювання;

6. етіологія, що викликала захворювання;

7. патогенезу і протікання хвороби;

8. встановлення діагнозу.

Спеціальні (додаткові) методи обстеження

рентгенографія — дослідження морфологічних і частково функціональних особливостей організма допомогою зобра­жень на спеціальній плівці, яка засвічується рентгенівськими променями після проходження їх через об'єкт, що обстежу­ється.

Иснують різноманітні методики: внутрішньо- та позаротова рентгенографія, томографія, панорамна рентгенографія, рентгеновізіографія.

• гальванометрія — метод визначення електричного струму невеликої сили або напруги, що може виникати у порожнині рота через використання зубних протезів, виготовлених із різних металів.

• вивчення діагностичних моделей - позитивного зображенії і тканин протезного ложа (зубів, слизової оболонки, кісткового остова щелеп) і прилеглих ділянок, відтворених у гіпсі або пластмасі за відтиском • мастикаціографія — метод вивчення жувальних рухів нижньої шелепи.

• електроміографія - метод функціонального дослідження м'язової системи, що дозволяє графічно реєструвати біопотенціали м'язів щелепно-лицевої ділянки.

• реографія — метод дослідження пульсових коливань, кровона-повнення судин органів і тканин зубощелепної системи, який полягає в графічній реєстрації змін повного електричного опо­ру тканин.

• термоодонтодіагностика — визначення реакції зуба на темпе­ратурні подразники.

• електроодонтодіагностика — метод дослідження елекірозбуд­ження чутливих нервів пульпи зуба шляхом їх електростиму­ляції.

• гнатодинамометрія — визначення витривалості опорних тка­нин зуба до тиску і визначення сили жувальних м'язів.

• методи визначення ефективності жування:

- статичні.

визначення жувальної ефективності ґрунтуються на встановленні для кожного зуба коефіцієнта, який визначає частку його участі у процесі жування.

М.І. Агапов запропонував жувальну ефективність зубних рядів визначити за 100%. За одиницю жувальної ефек­тивності взятий латеральний різець. Відповідно кожний зуб отримує свій коефіцієнт у %, за винятком восьмих зубів, які не враховуються. У визна­ченні жувальної ефективності враховуються не тільки відсутні зуби, але і їх­ні антагоністи (табл.1):

Жувальні коефіцієнти зубів за м.І. Агамовим

Зуби	1	2	3	4	5	6	7	8	Всього
Жувальний коефіцієнт (у %)	2	1	3	4	4	6	5	-	25

І.М. Оксман запропонував прийняти ефективність жувального апарату за 100%, проте враховуючи і восьмі зуби (табл. 2): Жувальні коефіцієнти зубів за І.М. Оксманом

Щелепа	Зуби								Всього
	1	2	3	4	5	6	7	8
Верхня	2	1	2	3	3	6	5	3	25
Нижня	1	1	2	3	3	6	5	4	25

-функціональні

за І.С. Рубіновим: пацієнта просять розжувати 0,8 гр. лісового горіха до появи рефлексу ковтання, виплюнути , висушування ,просіюють через сито , зважують , визначають втрату жувальної ефективності: Н - 100% ;П - х

П х 100% Х = ---------------------

Н

Х - відсоток порушення жування; П - вага залишку; Н - початкова вага горіха. Ефективність жування (ЕЖ) визначається таким чином:

ЕЖ=- 100-Х

• дослідження оклюзійшіх контактів.

Вимірювапня оклюзійшіх співвідношень проводиться за допомогою копіювального паперу або воскових пластин.

2. Вініри: показання, клінічні етапи Керамические виниры – это микропротезы, покрывающие поверхность зубов и предназначенные для коррекции их эстетических недостатков. Показания:

• Коррекция цвета зубов

• Коррекция положения и формы зубов

• Функциональные показания

• Виниры на коронках

• Закрытие диастем и трем

• Корекція аномального положення зубов

• тетрациклиновые зубы

• Врожденные пороки зубов

• Флюороз

• Гипоплазия

• Патологическая стираемость твердых тканей.

а) Препаровка 0,5 мм эмали, алмазным бором конусообразной формы с закругленным концом. В начале специальным калибровочным шаровидным бором проводится маркирование глубины препарирования. Но по режущему краю и проксимальным поверхностям препарирование должно проводиться в пределах эмали

б) Если у пациента неровные зубы, их контуры выравниваются

в) Препарируемая поверхность расширяется до десневого гребешка и на проксимальные поверхности без нарушения контакта. При наличии открытых межзубных промежутков возле десны проксимальная линия винира должна быть расположена как можно дальше лингвально, чтобы края были невидимы.

г) Закрытие диастем винирами требует, чтобы линия края располагалась как можно ближе к углу лингвопроксимальной линии.

д) Если под винир препарируется зуб, стоящий рядом с препарируемым под коронку, очень важно отнести проксимальную линию к углу лингвопроксимальной линии.

е) При подготовке винирового моста необходима дополнительная подготовка проксимальных поверхностей.

з) После завершения основной подготовки размещается нить, для того чтобы хорошо видеть края подготавливаемой полости.

3. Выбор оттенка

4. Получение оттиска

силиконовые материалы. Для получения оттиска применяют корригирующую или дополняющую (двухэтапную) и смешанную или одноэтапную методику формирования

5. Изготовление временных реставраций

6. Припасовка 7. Постаянная фиксация