1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері податкового регулювання в частині формування доходних статей бю­джетів різних рівнів і державних цільових фондів.

Предметом злочину є податки, збори та інші обов'язкові платежі, що вхо­дять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Податки, збори, інші обов'язкові платежі, як предмет злочину, передбачено­го ст. 212 КК, — це фізичні (матеріальні) платежі, що мають нормативний характер і певний вартісний критерій, а також виконують функцію попов­нення доходної частини бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів.

Предмет злочину має такі ознаки: матеріальну, нормативну, функціональ­ну, вартісну. Фізична (матеріальна) ознака полягає в тому, що тільки такі матеріальні утворення (які мають грошовий або натуральний вираз), як по­датки, збори та інші обов'язкові платежі можуть бути предметом цього зло­чину. Нормативна ознака предмета злочину обумовлена бланкетним характе­ром ст. 212 КК. Це означає, що види податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) можуть встановлюватися лише Законами України про оподаткуван­ня. Функціональна ознака предмета злочину визначає його призначення для поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. Тому платежі, які повинні надходити в інші фонди або інші ор­ганізації у випадку ухилення від їх сплати, не є предметом злочину, який розглядається. Вартісна ознака визначає межу між злочинним і незлочинним ухиленням і означає, що предметом злочину можуть бути податки і збори (обов'язкові платежі), що складають кошти, які фактично не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів у значних, великих чи особливо великих розмірах.

Саме за розміром сум, що не надійшли до бюджетів або державних цільових фондів, визначається межа між злочинним і незлочинним ухиленням від сплати податків, а також про­водиться диференціювання видів цього злочину — простого, кваліфіковано­го і особливо кваліфікованого.

2. Об'єктивна сторона цього злочину полягає в ухиленні від сплати по­датків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподат­кування, введені у встановленому законом порядку, якщо ці діяння призве­ли до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Ухилення, як суспільне небезпечне діяння, безпосередньо виявляється в бездіяльності, яка може в певних випадках обслуговуватися дією (під ухи­ленням від сплати податків слід розуміти невчинення дій, тобто невиконан­ня покладених на особу обов'язків по сплаті податків, що дійсно могли і по­винні були бути сплачені, так само, як і неналежне здійснення таких обов'язків з метою уникнути повністю або хоча б частково сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів).

Бездіяльність — ухилення від сплати податків розглядається як злочин­на, коли встановлено правовий обов'язок особи сплачувати відповідні подат­ки, існує можливість такої сплати і має місце невиконання такого обов'яз­ку, що призводить до ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у визначених законом розмірах.

Ухилення від сплати податків може виявлятися в різних формах: непо­данні документації з оподаткування; приховуванні (заниженні, необчис-ленні) об'єктів оподаткування; простій несплаті податків; незаконному отри­манні пільг по податках; іншому незаконному ухиленні від сплати податків.

Проста несплата податків буде мати місце тоді коли певні суми подат­ку просто не сплачуються і не надходять у бюджети чи державні цільові фонди у відповідні строки.

Вчинення усіх вищезазначених діянь неможливе без підроблення доку­ментів, тому цей злочин при внесенні в офіційні документи завідомо неправ­дивих відомостей, складанні завідомо неправдивих документів, та ін. треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 212 та 358 чи 366 КК.

Ухилення від сплати податків — це злочин з матеріальним складом, для його кваліфікації потрібно встановлення певних суспільне небезпечних наслідків. Під наслідками слід розуміти фактичне ненадходження до бюд­жетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих або в особ­ливо великих розмірах (див. коментар до поняття предмета злочину ст. 212 КК). Ненадходження коштів повинно бути безпосередньо зумовлене ухиленням від сплати податків.

Ненадходження коштів, як наслідок ухилення від сплати податків, озна­чає відсутність коштів, які повинні були бути перераховані на рахунки бю­джетів різних рівнів або державних цільових фондів у встановлені законо­давцем строки, якщо не передбачено інших форм і способів перерахування таких коштів.

Для об'єктивної сторони обов'язковим є встановлення причинного зв'яз­ку між власне ухиленням і ненадходженням коштів до бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів.

Виходячи з теорії необхідного заподіяння, можна зробити висновок, що для цього складу характерний саме необхідний, безпосередній (інколи його називають прямим) причинний зв'язок, про наявність якого свідчить ненад-ходження коштів у певних розмірах як наслідок злочину.

Відповідальність за ст. 212 КК виключається тоді, коли ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів стало наслідком невико­нання відповідними установами (банками тощо) своїх обов'язків щодо своєчасного виконання платіжних доручень платників податків на перераху­вання обов'язкових платежів податкового характеру. Днем подання платіжного доручення до банківської установи вважається день його реєстрації в цих установах.

Злочин вважається закінченим з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, а коли закон пов'язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фак­тичного ухилення від їх сплати.

Коли ухилення від сплати податків здійснювалося у різні проміжки часу, суму несплачених обов'язкових платежів потрібно встановлювати окремо що­до кожного терміну. При цьому має враховуватись те, яким було чинне подат­кове законодавство на той час і неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Згідно з ч. 1 ст. 212 КК суб'єктами злочину визнаються: службові осо­би підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної осо­би; будь-які інші особи, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Службова особа як спеціально-конкретний суб'єкт ухилення від сплати податків: це службова особа, що займає постійно або тимчасово на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності, посади, пов'язані зі здійсненням повноважень по веденню бухгалтерського обліку та звітності про фінансово-господарську діяльність та поданню по­датковим органам бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків по податках та інших необхідних документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, або яка виконує ці функції за спеціальним дорученням.

Зазначені повноваження можуть мати особи, які обіймають такі посади:

а) керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас­ності (юридичних осіб); б) заступників керівників підприємств, установ, ор­ганізацій незалежно від форм власності (юридичних осіб); в) головних бух­галтерів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (юридичних осіб); а також г) службові особи бухгалтерій підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності (юридичних осіб) тощо.

3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мотив для кваліфікації значення не має.

Умисел при ухиленні від сплати податків є прямим, заздалегідь обдума­ним; він може бути як визначеним (простим, альтернативним), так і не-визначеним.

7. Спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за ухилен­ня від сплати податків передбачено у ч. 4 ст. 212 КК.

Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за ухилен­ня від сплати податків у тому разі, коли: вперше вчинила діяння, передба­чені частинами 1 та 2 ст. 212 КК; до притягнення до кримінальної відпо­відальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі); відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

До моменту притягнення до кримінальної відповідальності означає що особа повинна сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відшкоду­вати шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) до моменту предявлення підозри у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Рішення КСУ (справа про депутатську недоторканність)

27 жовтня 1999 року N 9-рп/99

Справа N 1-15/99

1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.