- •Загальні питання теорії фізичного виховання дітей
- •§ 1. Предмет теорії фізичного виховання та його основні поняття
- •§ 2. Завдання теорії фізичного виховання
- •§ 3. Зв’язок фізичного виховання з іншими науками
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2 Розвиток теорії фізичного виховання дітей
- •§ 1. Зарубіжні системи фізичного виховання дітей
- •§ 2. Розвиток теорії фізичного виховання в Росії
- •§ 3. Вітчизняна система фізичного виховання
- •§ 4. Козацька система тіловиховання
- •Питання для самоконтролю
- •§ 1. Засоби фізичного виховання
- •§ 2. Характеристика фізичних вправ
- •Біомеханічна характеристика фізичних вправ
- •§ 3. Класифікація фізичних вправ
- •§ 4. Принципи навчання дітей рухам
- •§ 5. Методи та прийоми навчання дітей рухам
- •§ 6. Способи організації дітей під час навчання рухам
- •§ 7. Етапи навчання дітей фізичним вправам
- •§ 8. Закономірності формування рухливих навичок у процесі навчання дітей
- •§ 9. Розвиток психофізичних якостей у дітей
- •Розділ 4.
- •§ 1. Гімнастика як засіб і метод фізичного виховання дитини.
- •§ 2. Види гімнастики
- •§ 3. Основна гімнастика в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку
- •Стройові вправи
- •Розділ 5.
- •§ 1. Характеристика рухливої гри
- •§ 2. Класифікація рухливих ігор
- •§ 3. Теорія рухливих ігор
- •Методичні прийоми варіювання ступені фізичного навантаження у рухливих іграх
- •§ 4. Спортивні ігри
- •§ 1. Характеристика спортивних вправ
- •§ 2. Навчання ходьбі на лижах
- •§ 3. Катання на ковзанах та санчатах
- •§ 4. Катання на велосипеді
- •§ 5. Навчання плаванню
- •Питання для самоконтролю
- •§ 1. Навчальні форми роботи з дітьми: заняття, урок
- •Показники правильно складеного комплексу та правильно проведеного заняття
- •§ 2. Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми
- •§ 3. Активний відпочинок
- •§ 4. Самостійна рухова діяльність та завдання вдома
- •§ 5. Індивідуальна та корекційна робота
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8.
- •§ 6. Профілактика плоскостопості у дітей
- •§ 7 Профілактика ожиріння
- •§ 8. Порушення постави
- •Список використаної літератури
- •Список рекомендованої літератури
Розділ 5.
Рухливі ігри як засіб гармонійного розвитку дітей
§ 1. Характеристика рухливої гри
Рухлива гра з правилами – це свідома, активна діяльність дитини, що характеризується точним і своєчасним виконанням завдань, пов’язаних з обов’язковими для усіх гравців правилами [8, с. 188]. У дошкільній педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності житини, де творчо прямо або опосередковано відбиваються явища навколишньої дійсності (праця і побут людей, імітація рухів тварин та ін.).
Рухлива гра – незамінний засіб розвитку мислення кмітливості, спритності, швидкості, цінних морально-вольових якостей. Підкреслюючи універсальність цього засобу виховання, А.С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те значення, яке у дорослих має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте». Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі [4, с. 172].
Як важливий засіб фізичного виховання, рухлива гра одночасно оказує оздоровчий вплив на підростаючий організм дітей та психічну діяльність. В грі вони вправляються у різноманітних рухах: бігу, стрибках, лазінні, перелізанні, кидані, ловінні та ін. велика кількість рухів активізує дихання, кровообіг і обмінні процеси. Так, для розвитку швидкості проводять ігри, які потребують негайних рухових відповідей в обставинах, що швидко змінюються, а також ігри з подоланням певної відстані за найкоротший час («Біжіть до прапорця», «Хто перший», «Квач» та ін.). Для розвитку в дошкільників спритності використовують ігри, де діти виконують більш складні за координацією рухи («Прокоти м’яч у ворота», «Не зачепи брязкальце», «Серсо» та ін.). розвивати силу окремих м’язів рук, ніг, і тулуба можна в іграх, які потребують короткочасного силового напруження («Хто далі кине», «З купинки на купинку», «Ведмідь і бджоли»). Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але оптимальною в часі для кожної вікової групи («Дожени свою пару», «Рибалки і рибаки», «Вудочка» та ін.) [4, с.202].
Надзвичайно важливо враховувати роль зростаючої напруги, радості, сильних переживань дитини у гри. Захопленість дитини покращує результативність рухів. Крім того, у процесі гри активізується пам'ять, уявлення, розвивається мислення, уява. Рухливі ігри часто супроводжуються піснями, віршами, лічилками, ігровими зачинами. Такі ігри поповнюють словниковий запас, збагачують мову дітей.
Рухливі ігри мають значний вплив на виховання морально-вольових та естетичних якостей у дошкільників. Свої дії учасники гри підпорядковують її правилам. Правила регулюють поведінку, сприяють вихованню свідомої дисципліни, розвивають почуття товариськості. Крім того діти пізнають красу рухів, їх образність, у них розвивається почуття ритму. Вони оволодівають поетичною образною мовою.
Рухлива гра готує дитину до праці: діти виготовляють ігрові атрибути, розташовують їх і прибирають на відведені місця, вдосконалюють свої рухові навики [8, с. 192 – 194].
Таким чином, рухлива гра – незамінний засіб поповнення дитиною знань і уявлень про оточуючий світ. У процесі гри відбувається не тільки вправляння в тих навиках що вже є, їх закріплення і вдосконалення, а й формування нових психічних процесів, нових якостей особистості.
