4.Міждисциплінарна інтеграція:

Дисципліни	Знати	Вміти
І.Забезпечуючі:
1Анатомія з топографічною анатомією голови та шиї.	Функціональну анатомію та фізіологію жувального апарату.Онтогенез первинного та вторинного жувальних апаратів.	Порівнювати особливості анатомічної будови жувального апарату пацієнтів різних вікових груп. Аналізувати особливості еволюційних та інволюційних процесів жувального апарату.
2.Охорона праці в галузі.	Правила техніки безпеки при роботі з стоматологічним обладнанням та інструментарієм..	Використовувати засоби індивідуального та колективного захисту під час проведення стоматологічного прийому..
3.Стоматологічне матеріалознавство,інструменти та обладнання	Сучасне стоматологічне обладнання та апаратуру,інструменти і матеріали.	Користуватися сучасним стоматологічним обладнанням,інструментами та матеріалами.
ІІ.Забезпечувані:
Внутрішньопредметна інтеграція з наступними темами.	- класифікацію зубних протезів, дефектів коронок зубів та зубних рядів у дітей; -конструктивні особливості незнімних протезів: вкладок, полукоронок, трьох четвертних та екваторних коронок, штифтових зубів, коронок і мостоподібних протезів (демонстрація готових робіт) в дитячому віці; -клінічні і лабораторні етапи виготовлення незнімних зубних протезів в дитячому віці. Види відбитків та етапи їх зняття; -техніку виготовлення моделей з гіпсу; -класифікацію дефектів зубних рядів за Кеннеді; -конструктивні особливості знімних протезів в дитячому віці; -порівняльну характеристику знімних і незнімних протезів в дитячому віці; -визначення конструкції знімних протезів при часткових і повних дефектах зубних рядів в дитячому віці; -клінічні і лабораторні етапи виготовлення знімних часткових, повних і бюгельних протезів в дитячому віці.	-проводити первинну діагностику та визначати конструкцію зубного протеза при огляді порожнини рота в дитячому віці; -визначати конструктивні особливості незнімних протезів: вкладок, полукоронок, трьохчетвертних та екваторних коронок, штифтових зубів, коронок і мостоподібних протезів в дитячому віці; -підбирати відбиткові ложки в дитячому віці; -знімати відбитки та виготовляти моделі з гіпсу; -визначати показання та протипоказання до виготовлення протезів знімних конструкцій (часткових, повних, бюгельних) в дитячому віці; -визначати клініко-лабораторні етапи виготовлення знімних конструкцій зубних протезів в дитячому віці; -проводити припасування готового знімного протеза на щелепах в дитячому віці; -надавати рекомендації пацієнтам щодо догляду за знімними протезами і порожниною рота в дитячому віці.

5.План та організаційна структура лекції:

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення.	Розподіл часу
1. 2. 3.	Підготовчий етап Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивація Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом: 1 Клінічна картина захворювань пародонта зубів. 2.Ортопедичне лікування пародонтопатій. 3.Види стабілізації зубних рядів при пародонтопатіях. 4. Огляд конструкцій знімних і незнімних шин і вимоги до них. 5.Шарнірне з’єднання кламерів з протезами-шинами при захворюваннях пародонта зубів. 6.Професійна гігієна та догляд за порожниною рота. 7.Рекомендації пацієнту щодо догляду за протезами-шинами при захворюваннях пародонта зубів. 8.Роль гігієніста зубного в пародонтологічному кабінеті. . Заключний етап Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання. Завдання для само- підготовки студентів.		Див. п.1 і 2 Тематична лекція. Питання, проблемні ситуації, задачі. Навчальна література. Питання. Завдання.	3хв. 80хв 7хв.

6.Зміст лекційного матеріалу:

План.

1) Значения ортопедичиого лікування у комплексному лікуванні

пародонтоза.

2. Біомеханічні основи шинування при парадонтозі.

3. Класифікація шин і вимоги до них.

4. Покази до включення зубів у шину.

5. Тимчасові шини, методика виготовлення шини з швидкотвердіючої

пластмаси.

6. Постійні знімні шини.

7. Постійні незнімні шини.

8. Основні види шинування.

При лікуванні пародонтоза використовують комплексне лікування.Одне з головних місць при лікуванні парадонтоза займає ортопедичне лікування.

Ортопедичне лікування при парадонтозі має за мету усунення або послаблення при пародонтозі функціонального перевантаження парадонта, яке на певній стадії розвитку хвороби являється одним з головних потогенетичних факторів, визначаючих протікання парадонтоза. Усунення або зменшення функціонального перевантаження ставить пародонт у нові умови, при яких дистрофія розвивається повільніше. Тим самим протікання хвороби змінюється в кращу сторону, а терапевтичні заходи стають більш ефективними.

Для того щоб зменшити функціональне перевантаження і полегшити пародонту виконання його функцій, необхідно:

1) Повернути зубній системі втрачену єдність і перетворити зуби

з окремо діючих елементів в єдине ціле;

2) вжити заходів для правильного розприділення жувального тиску серед зубів, які залишилися і розвантажити зуби з найбільш пошкодженим пародонтом за рахунок зубів, в яких він краще зберігся;

3) зберегти зуби від травмуючої дії горизонтальної перегрузки.

4)при частковій втраті зубів, крім того, необхідне протезування.

Ортопедичне лікування повинно починатися одночасно з терапевтичним, але після того, як будуть проведені необхідні санаційні процедури(зняття зубних відкладень, видалення зруйнованих зубів, коренів, зняття запальних процесів).

Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.

Ортопедичне лікування пародонтоза пов’язане з застосуванням різних конструкцій шин. Лікувальний ефект тої чи іншої шини базується на законах біомеханіки, знання яких дозволяє розумно використовувати у відповідності з конкретною клінічною картиною.

Шинування основано на слідуючих біомеханічних принципах:

1. Шина, закріплена на зубах, внаслідок її твердості обмежує свободу їх рухомості. Зуби можуть здійснювати рухи лише разом з шиною і в одному з нею направленні. Амплітуда коливань шини набагато менша амплітуди коливань окремих зубів. Зменшується патологічна рухомість зубів, що благопрємно впливає на хворий пародонт.

2. Шинуюча конструкція, об’єднуючи в блок всі передні зуби або бокові, розвантажує їх пародонт при відкушуванні або розжовуванні їжі. Цей ефект збільшується зі збільшенням кількості шинуючих зубів. На малюнку видно, що при відкушуванні їжі до шинування тиск падає на два нижніх і верхніх різці. Після шинування цей таки самий тиск розприділяється на всю передню групу зубів, пародонт який вдвоє-троє більше володіє можливостями до амортизації жувального тиску.

3. Навантаження в шинуючому блоці в першу чергу сприймається зубами, які мають меншу патологічну рухомість. Вони, таким чином, розвантажують зуби з більш пошкодженим пародонтом.

Ортопедичне лікування є одним із діючих лікувальних методів, що змінюють протікання хвороби, і дозволяють на довго зберегти зуби. Зменшення функціонального перевантаження благоприємно впливає на трофіку пародонту. Одночасно поліпшується жування, зменшується гноєтеча і запальні явища, змінюється настрій хворого.

Класифікація шин і вимоги до них.

Розрізняють слідуючі види шин:

1.Тимчасові;

2.Постійні;

3.Знімні і незнімні.

Для того, щоб краще виконувати свою функцію лікувального апарату, шина повинна:

1) Створювати щільний блок з групи зубів, обмежуючи їх рухи в тьох напрямках: вертикальному, вестибуло-оральному, медіо-латеральному(для передніх зубів), передньо-задньому(для бокових зубів).

2) Бути стійкою і щільно фіксуватися на зубах.

3) Не викликати подразнюючої дії на пародонт.

4) Не перешкоджати медикаментозній і хірургічній терапії ясневої кишені.

5) Не мати ретенційних пунктів для затримки їжі.

6) Не створювати своєю оклюзійною поверхнею блокуючих моментів для рухів нижньої щелепи.

7) Не порушувати мови хворого.

8) не викликати грубих порушень зовнішнього виду хворого.

9) Виготовлення шини не повинно бути зв’язане з видаленням більшого шару твердих тканин коронок зубів.

Покази до включення зубів в шину:

Покази до включення зубів в шину залежить від ступені атрофії пародонта і форми пародонтоза. Зуби зрухомістю 3-ої ступені видаляються. Необхідно видалити і зуби з рухомістю 2-ої степені, якщо атрофія більше 2/3 комірки. Зуби зрухомістю 1-ої степені видаляються в рідких випадках по особливим показникам при атрофії комірок на2/3 при запально-дистрофічній формі пародонтоза, а при склеротичній формі вони можуть включатися в шину. При хронічних періапікальних змінах зуби з рухомістю 1-ої степені і з добре пломбрваними кореневими каналами підлягають шинуванню. При погано пломбуванні кореня зуб можна включити вшину тільки при відсутності змін верхівкового періодонту. При загостренні хронічного періодонтиту, зуб включати в шинуючий блок не слід. Зуби з рухомістю 2-ої степені і хронічними біляверхівковими вогнищами, навіть якщо канали добре запломбовані шинуванню не підлягають. Також не слід включати в шину зуби з хронічним гранулюючим періодонтитом. Наявність нориці також являється протипоказом до включення зуба в шинуючий блок , навіть якщо канали добре запломбовані.

Тимчасові шини. Методика виготовлення. Тимчасові шин із швидкотвердіючої пластмаси.

Тимчасові шини використовуються на певний строк ( тимчасово ), після чого знімають. Тимчасове шинування проводять під час виготовлення постійної шини. При загострені процесу знімають стару шину та після ліквідації загострення накладають постійну. Тимчасова шина також може бути використана як ретенційний апарат для утримання переміщуваних зубів на період виготовлення постійної шини.

Найбільш вигідними виявилися кругові ( вестибуло-оральні ) шини з швидкотвердіючих пластмас. Ці шини покривають тільки частину вестибулярної

поверхні зуба, не заважають змиканню антагоністів і не відтісняють ясневий край.

Розглянемо спосіб виготовлення такї шини описаний М.Р.Мареем.

Для виготовлення шини по цьому способу необхідно зробити алюмінієву форму у вирляді жолобка, вігнутого по формі зубної дуги. Форму роблять з алюмінієвої пластинки шириною 1 см, товщиною 0,25-0,Зомм і довжинюю13-14см. Якщо не має пластинки то її можна одержати із звичайного алюмінієвого дроту товщиною 2-3мм. Для того, щоб одержати форму жолобка, пластинку відштамповують на свинцевій плитці проволокою товщиною 3-3.5 мм. Перед вигинанням форми по зуній дузі її прокалюють над полумям спиртівки. Вона стає мягкою, добре піддатливою. Краї пластинки підгинають крампонами так шоб вони не загина лись всередину, а навпаки розходилися дозовді. Це дозволяє зняти форму із затверділої шини.

Накладання шини складається із слідуючих технічних прийомів:

1. Накладання лігатури на зуби, що підлягають шинуванню. В якості лігатури беруть жилку товщиною 0,3-0,4мм, яку завязують потрійними вузлами на вестибулярній поверхні. Кінці нитки відрізають.

2. Готують тісто із швидкотвердіючої пластмаси.

3. Формування шини. Приготоване тісто швидкотвердіючої пластмаси вложують в попередньо змащену вазеліном форму і прижимаюгь до зубів, щоб вузли лігатур занурилися в пластмасу. Залишки пластмаси, які вийшли за краї форми забирають шпателем. Після затвердіння пластмаси алюмінева форма легко відділяється від шини шпателем. Нерівності, гострі виступи на шині забирають карборундовими головками. Шина не повинна лежати на яснах, а наложена на нижній зубний ряд не повинна мішати змиканню зубів. Лігатури шини не слід заводити і ясневу кишеню.

Знімні шини

Знімні шини мають ряд позитивних якостей, так як не вимагають препарування зубів і видалення пульпи. Вони можуть бути суцільними і розбірними. Для накладання перших шин необхідні умови: відносно паралельне розміщення зубів в дузі і відсутність різко вираженого язичного(піднебінного) нахилу. При нахиленому або віялоподібному розміщенні зубів застосовують розбірну шину із шарнірами, розміщеними на зєднанні щічної і язичної лапки.

Знімні металеві шини повинні вільно вводитися і виводитися, не завишуючи прикусу і мішаючи жуванню, розміщуючись на зубах в одному і томуж положенні. Шини, які побудовані по типу багатоланкових кламерів, забезпечують іммобілізацію зубів тільки в горизонтальному направленні, залишаючи незахищеними від дії вертикальних сил, які розвиваються при жуванні. Це їх недолік. Найбільш зручні в цьому відношенні знімні пластинкові капи, які об’єднують зуби в блоки і протистоять дії горизонтальних і вертикальних сил. Однако вони хрупкі, збільшують висоту прикусу і не мають жувальних горбиків.

Під ними, крім того, скопичується їжа і навіть при хорошому догляді часто виникає некроз емалі. Знімні шини зручні в естетичному відношенні.

Незнімні шини.

Із точки зору лікувальних властивостей незнімні шини мають всі переваги над знімними, так як забезпечують надійну фіксацію рухомих зубів, створюючи із них блок, який здатний протистояти як єдине ціле горизонтальним і вертикальним тискам, що утворюються при жуванні. І в естетичному відношенні вони найкращі, менше спотворюють мову, і хворі швидше звикають до них. Недоліками незнімних шин є необхідність шліфування зубів. Крім того, якби не була гарно виготовлена шина, завжди будуть утворюватись ретенційні пункти, де затримується їжа і можливий розвиток карієсу. Незнімні шини діляться:

1. Шини для передніх зубів.

2. шини для бокових зубів.

Шини для передніх зубів

Для іммобілізації рухомих передніх зубів застосовують шини:1)кільцеві; 2) напівкільцеві; 3)вкладкові; 4)коронкові; 5)ковпачкові; 6)напівкоронкові та ін. Кільцева шина являє собою систему спаяних кілець і покриває зуби з вестибулярної сторони до екватора, а з язичної або піднебінної заходять за зубний горбок(мал.172). Ріжучий край зуба залишається вільним. Підготовка зубів заключається лише в сепарації контактних поверхонь. Це роблять для того, щоб створити простір на товщину 2-ох кілець, кожне з яких має товщину 0.2-0.25 мм. Кільцеві шини не покривають ріжучі краї коронок, у зв’язку зчим можливі ізольовані рухи зубів у вертикальному напрямку. Це призводить до розсмоктування цементу і розхитування шини. Кільцева шина не зручна в естетичному відношенні. Напівкільцева шина має той самий принцип, але для усунення естетичного недоліку вестибулярна поверхня зуба звільняється і на ній лишаються короткі кламери, які охоплюють зуб. З язичної сторони укріплюється лише полоскою металу, яка спаюється з язичною поверхнею кілець. Ковпачкова являє собою систему спаяних ковпачків, які покривають ріжучий край зубів, контакні поверхні, а на язичній поверхні до екватора. Величина перекриття ріжучого краю залежить від степені рухомості зубів: чим більша рухомість тим більше перекриття. Для кращої фіксації її спаюють із повними коронками. Препарування зуба заключається в зішліфуванні ріжучого краю і сепарацію контактних поверхонь на товщину металу. До її недоліків відносять розсмоктування цементу під ковпачком. Шини із напівкоронок

Ця шина являє собою блок спаяних разом напівкоронок. Вона забезпечує надійну іммобілізацію і естетичний вигляд. До недоліків цього методу відносять складність препаровки, труднощі виготовлення.