Показання та протипоказання до використання бюгельних протезів

Важливим клінічним завданням для лікаря стоматолога-ортопеда є визначення показань та протипоказань до використання бюгельних протезів. Бюгельні протези показані у разі дефектів зубних рядів з достатньою кількістю природних зубів, які дозволяють ефективно й раціонально розподілити жуваль­ний тиск між ними та м'якими тканинами протезного ложа. Бюгельні протези показано виготовляти у разі одно- та двобічних кінцевих дефектів, комбінова­них дефектів, а також включених дефектів, коли неможливо застосувати мос-гоподібні протези.

Необхідно зазначити, що топографія дефекту не відіграє основної ролі. Ве­лике значення має його форма та величина. Наявність включених дефектів ве-тіикої протяжності, обмежених іклами та зубами мудрості, є прямим показан­ням для застосування пластинкових протезів. Те ж саме стосується і включе­них дефектів середньої величини за умови низьких клінічних коронок опор­них зубів.

Під час визначення показань до застосування бюгельних протезів необхід­но враховувати такі чинники:

1) кількість зубів у зубному ряді повинна бути не меншою ніж 6-8 або зільшою, щоб забезпечити раціональний розподіл жувального тиску; важливе значення має не тільки кількість зубів, але і їх розміщення;

2) у ділянці періапікальних тканин опорних зубів не повинно бути вогнищ іатологічних процесів;

3) коронки опорних зубів повинні бути високими, з добре вираженим по-ісом; така вимога є відносною, адже форму клінічної коронки можна змінити іітучною коронкою;

4)фісури на опорних зубах повинні бути добре виражені — ця вимога є також відносною, фісури можна поглибити за допомогою препарування;

5)обов'язковим чинником, який необхідно враховувати, є характер прикусу;

6)стан та податливість слизової оболонки беззубих ділянок коміркових йдростка і частини;

7)на нижній щелепі — глибину розміщення дна ротової порожнини;

8)величину та характер атрофії коміркових відростків або частин;

9)обов'язкове врахування загального стану організму хворого.

Балкова система фіксації бюгельного протеза

Б алкова система фіксації використо­вується у разі протезування включених де-фектів зубних рядів. її суть полягає в наступ­ному: на опорні зуби виготовляють корон­ки, до яких припаюють штанги. Уперше таку конструкцію запропонував Вайсер (1911). Удосконалили цю систему ЗсЬгосіег та Кшпреї, під іменами яких балкова система і стала відомою.

Названа конструкція складається із опорної незнімної частини у вигляді коронок або надкоронкових ковпачків, між якими є штанга, або балка (патриця); відповідно у ба­зисі розміщується металева контрштанга (матриця), яка точно повторює форму штан­ги (мал. 104).

Таку конструкцію краще виготовляти су-цільнолитою з кобальто-хромового сплаву. Штанга повинна мати висоту не меншу ніж З мм та ширину близько 2 мм і розміщувати­ся на відстані від ясен не меншій ніж 1 мм. У знімному протезі фіксують покривну части­ну штанги, що являє собою поздовжню плас­тинку, яка щільно прилягає до приясенної ча­стини штанги і має зазор по вертикалі 1 мм. Закордонні фірми випускають пластмасові та металеві заготовки телескопічних штанг (Румпеля-Дольдера) з квадратним (Рум­пель), еліпсоподібним та краплиноподібним (Дольдер) січенням (мал. 105).

Описані штанги добре фіксують протез під час усіх жувальних рухів, крім того, за­безпечують надійну стабілізацію опорних

зубів.

Найкращий варіант застосування таких штанг включені дефекти у бічних відділах у разі високих клінічних коронок. Якщо ко­ронки низькі, для штанги і базису не виста­чає місця.

коміркових відростка і частини, верхньощелепних горбів, скле­піння твердого піднебіння, внутрішніх косих ліній на нижній щелепі.

Лінійна фіксація з точки зору статики доцільніша, ніж точкова. Тільки за відсутності можливості вибору створюють сагітальну кла-мерну лінію, не вигідну з точки зору стійкості опорних зубів і са­мого протеза. Під час створення кламерної лінії необхідно добива­тися того, щоб частини протеза знаходилися по обидва боки від неї, тобто кламерна лінія повин­на бути уявною віссю обертання протеза, на нижній щелепі —

трансверзальною, на верхній — діагональною. Але навіть найраціональніша лінійна фіксація має суттєві недоліки відносно стійкості зуба. Під час жуваль­них рухів протез рухається важелеподібно, у різних напрямках. Сила цього руху вимірюється довжиною плеча важеля. Плече дорівнює перпендикуляру, віднов­леному із середини кламерної лінії, тобто лінії, яка з'єднує середини опорних зубів. Чим більше плече важеля, тобто чим більша сила жувального тиску, тим більша бічна дія на опорні зуби.

Площинна фіксація. Для збереження опорних зубів від ротації повинна бути протиставлена друга сила — центр протидії, для чого і служить площинна фіксація, коли утворюється система важелів, які мають центри опору. Залежно від кількості центрів бувають системи трикутні, чотирикутні тощо (мал. 107).

Для стійкості протеза необхідно, щоб опір був більшим від сили ротації під час жувальних рухів. Тому для центру опори вибирають міцні багатокореневі зуби. Використанням їх стійкості в якості позитивного чинника для протезу-

вання і включенням великої кількості зубів для передачі жувального тиску до­сягається рівновага протезів.

Кламерна система може бути визнана задовільною, якщо вона відповідає таким вимогам:

1)здійснює фіксацію в однаковій мірі на всіх опорних зубах;

2)запобігає перевантаженню або обертанню протеза;

3)не підвищує висоту прикусу (міжкоміркову) на оклюзійних накладках;

4)мінімально порушує естетичні норми;

5)не створює травматичну оклюзію.

З метою запобігання цьому одне пле­че повинно фіксувати протез, а друге протидіяти йому, тобто запобігати руху протеза в той або інший бік.