Замкові і суглобові кріплення

Замкові кріплення складаються із двох частин. Перша закріплюється на опорних зубах, на вкладках, напівкоронках або повних коронках.

Вона нерухома і називається матрицею. Друга частина замкового кріплення входить у мат­рицю і називається патрицею. Вона жорстко з'єднана з протезом і здійснює рухи тільки разом з ним

(мал. 26, див. кольорову вклейку).

Усі замкові з'єднання забезпечують рухомість протеза у вертикальному напрямку, що дозволяє вільно вводити і виводити його. В одних конструкціях рухомість вставної частини цим і обмежуєься, в інших можливі рухи типу шар­нірних.

Між дією кламера і замковим кріпленням існує різниця. Кламер можна виготовити так, що у стані спокою протеза він не буде мати активної сили, а знаходитися під напругою лише під час руху останнього. Дещо інше станови­ще складається у замкових кріпленнях.

Щоб створити силу тертя, одна із зовнішніх частин повинна знаходитися весь час у стані напруження. Це призводить до швидкого зношування матеріа­лу і поломки замкового кріплення. Замкові кріплення можна використовувати за наявності достатньої висоти клінічної коронки. Для їх виготовлення корис­туються сплавом золота і платини з добавкою іридію. Важкість заміни замко­вого з'єднання обмежує ділянку його використання.

З'єднання кламера з протезом

У разі протезування частковими знімними протезами із застосуванням різних систем кламерної фіксації постає питання про спосіб з'єднання кла-мерів з базисом протеза. Проблема виникає через різницю податливості періодонта і слизової оболонки коміркових відростка і частини. За даними В.І. Кулаженко, податливість слизової оболонки приблизно у 20-60 раз більша, ніж податливість опорних тканин зуба. У результаті такої різниці виникає відмінність у навантаженні окремих ділянок слизової оболонки і пародонта опорних зубів. Звідси і складність розподілу жувального тиску між коміркови­ми відростком і частиною та опорними зубами.

Існує жорстке (стабільне), пружинисте і суглобове з'єднання кламера з ба­зисом протеза. У разі першого кламер з'єднаний з протезом нерухомо і жуваль­ний тиск, який припадає на протез, передається опорним зубам через кламер. У разі другого способу плечі кламера з'єднані з протезом за рахунок довгого пружинистого відростка. У такому разі на зуби передається частина тиску про­теза, друга частина передається пружинистим "важелем". Ефективність пру­жинистого відростка залежить від його довжини та профілю поперечного роз­різу, характеру матеріалу і його термічної обробки. Кращі ресорні властивості має відросток з дроту. Плоскі чи напівкруглі литі пружинисті відростки з не­ржавіючої сталі, поставлені на ребро, недостатньо еластичні.

У разі третього способу (суглобове з'єднання) передбачено шарнірний пристрій. Кламер лише утримує протез, не передаючи тиску на опорний зуб. У разі суглобового з'єднання навантаження передається на слизову оболонку ко­міркового відростка і коміркової частини. Пружинисте з'єднання передає навантаження на слизову оболонку коміркових відростка і частини пізніше, коли періодонт зуба вже знаходиться у відповідному напруженні. За умови жорст­кого з'єднання підвищується функціональне навантаження на пародонт опор­них зубів і одночасно знижується навантаження на тканини коміркового відро­стка. У разі використання суглобового з'єднання, навпаки, опорні зуби наван­тажуються менше, ніж коміркові відросток і частина.