Клінічна оцінка мостоподібних протезів

Найбільшого поширення у клініці ортопедичної стоматології для лікуван­ня часткової втрати зубів набули мостоподібні протези. Оскільки вони є ліку­вальними засобами, їм можна дати оцінку з клінічних позицій. Мостоподібні протези є незнімним видом зубних протезів, що є неперевершеною перевагою у всіх відношеннях перед знімними конструкціями зубних протезів. За своїми конструктивними особливостями мостоподібні протези, маючи малі розміри та майже не контактуючи зі слизовою оболонкою ротової порожнини, за ви­нятком ясенного краю, легко сприймаються хворими і адаптація до них прохо­дить швидко й без особливих ускладнень.

Необхідно також зазначити, що мостоподібні протези мають хороші функ­ціональні властивості. Використання сучасних матеріалів та технологій дозво­ляє виготовляти мостоподібні протези з високими естетичними показниками.

Однак захоплення лікарів-ортопедів лікуванням часткової втрати зубів мостоподібними протезами без достатніх на те показань призводить, на жаль, до ускладнень. Не можна не згадати також про побічну токсичну та алергійну дію мостоподібних протезів. Негативним у разі застосування мостоподібних протезів є необхідність препарування опорних зубів. Недотримання суворих правил препарування призводить до серйозних ускладнень і навіть до вида­лення опорних зубів та переробки мостоподібних протезів.

До побічної негативної дії мостоподібних протезів належить функціональ­не перевантаження опорних зубів, яке можна зменшити правильним вибором кількості опорних зубів, але повністю виключити, як вважають більшість до­слідників, напевно, неможливо. Негативним моментом є, безумовно, обмежен­ня природної рухомості зуба внаслідок включення його в шинувальну конст­рукцію. Негативний вплив на тканини маргінального пародонта залежить від співвідношення краю коронки і ясенної борозни або кишені. Справа в тому, що як би правильно не була припасована коронка, її край завжди буде подразню­вати слизову оболонку ясен, а занурюючись у ясенну борозну, порушувати її самоочищення. На тканини ротової порожнини токсично впливають паяні мо­стоподібні протези. Окисли таких металів, як цинк, мідь, кадмій тощо, мають токсичні властивості. За наявності в ротовій порожнині протезів із різних ме­талів (золото, нержавіюча сталь, КХС, амальгамові пломби) виникають мікро-струми. З їх появою у ротовій порожнині пов'язують такі клінічні симптоми, як металевий присмак, потемніння золотих коронок, відчуття печії, зміна сма­ку, хронічне запалення слизової оболонки. Не можна забувати і про можливість появи в ротовій порожнині продуктів корозії металів.

Проблема виникнення алергійних проявів у ротовій порожнині у разі ліку­вання мостоподібними протезами залишається спірною, але в клініці бажано уникати виготовлення мостоподібних протезів з різнополюсних металів та сплавів.

Недопустимо використовувати як опорні зуби, у яких є амальгамові плом­би, для коронок, виготовлених із золота, оскільки відбувається процес амаль­гамування, коронка змінює колір і через деякий час у місцях контакту з'яв-ляється п дефект. В останній час з появою нових стоматологічних матеріалів та новітніх технологій використання золотих сплавів різко зменшилося, але лікарю-стоматологу необхідно знйти про існування такого ускладнення і не до­пускати зазначених помилок у своїй практичній діяльності.

ПОМИЛКИ ТА УСКЛАДНЕННЯ, ЩО МОЖУТЬ ВИНИКАТИ У РАЗІ ЗАСТОСУВАННЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Під час лікування хворих мостоподібними конструкціями зубних протезів найчастіше спостерігаються такі помилки та ускладнення:

1) завжди результатом поверхового обстеження хворого є неправильна оцінка клінічного стану опорних зубів;

2) розширення показань до використання мостоподібних протезів має місце тоді, коли не враховується патогенез патології, яка розвинулася, або характер взаємовідношення мостоподібних протезів із тканинами протезного ложа, яки­ми в даному випадку є тканини пародонта;

3) перевантаження опорних зубів та їх передчасне видалення — в резуль­таті неправильного вибору кількості зубів, пов'язаного з неправильною оцін­кою їх функціональних можливостей;

4) незадовільна попередня спеціальна підготовка, яка не ліквідувала по­рушення оклюзії;

5) травмування слизової оболонки коміркового відростка (у разі помилок, допущених під час моделювання проміжної частини, що полягають у створенні великої площі контакту з його слизовою оболонкою);

6) відсутність множинних оклюзійних контактів штучних зубів зі своїми антагоністами;

7) неправильне моделювання горбків штучних зубів без урахування їх віко­вих особливостей;

8) підвищення міжальвеолярної висоти на мостоподібному протезі;

9) незадовільні естетичні якості мостоподібного протеза;

10) технічні помилки. До них відносять погану спайку частин протеза, не­якісне лиття, деформацію протеза під час спайки, зтоншення коронок під час відбілювання та поліровки.

Перераховані помилки та ускладнення звичайно є наслідком недостатньої кваліфікації лікаря стоматолога-ортопеда. Зі збільшенням стажу практичної оти кількість таких помилок зменшується. Необхідно правильно підходити до таких понять, як помилка лікаря та ускладнення. Ускладненням називають відхилення від класичного перебігу хвороби, що патогенетично пов'язане з ос­новним захворюванням. До ускладнень звичайно відносять побічні явища від фармакотерапії. Що стосується клініки ортопедичної стоматології, то усклад­ненням є функціональне перевантаження пародонта у разі часткової втрати зубів та малої кількості пар зубів-антагоністів, і навпаки, функціональне пере­вантаження пародонта, зумовлене конструкцією зубного протеза з попередні­ми оклюзійними контактами, є помилкою лікаря стоматолога-ортопеда. Умін­ня аналізувати свої помилки, робити правильні висновки, постійна робота над підвищенням свого професійного рівня — це найкращий шлях підвищення ква­ліфікації лікаря та становлення його як клініциста.

ТЕХНІКА РОЗРІЗАННЯ І ЗНЯТТЯ МЕТАЛЕВИХ КОРОНОК

Лікарю стоматологу-ортопеду часто доводиться у своїй практиці розріза­ти і знімати металеві штамповані коронки, як одиночні, та і в складі мостопо-дібних протезів. Причини можуть бути різні: протерлися коронки, виникли за­хворювання зуба (пульпіт, париодонтит), загострення гінгівіту (коронка стає перешкодою для доступу до тканин маргінального пародонта), функціональне перевантаження опорного зуба, заміна незнімної конструкції зубного протеза.

Коронку, яку треба зняти, звичайно розрізають із присінкового боку, після чого краї коронки відвертають шпателем і знімають її за допомогою шпателя або апарата Коппа. Розрізати золоту коронку можна за допомогою спеціаль­них щипців з ножем, колесоподібним або фісурним бором, карборундовим се­параційним диском.

Методика розрізання коронки спеціальними щипцями з ножем викорис­товувалася раніше і її опис має більш історичний ракурс, ніж практичний. Отже, щипці, які мають ніж для розрізання, розкривають. Опорний кінець щипців установлюють на різальний край коронки, відсуваючи край ясен. Потім посту­пово стискають бранші щипців, дещо спрямовуючи їх донизу у разі розрізання коронки на нижній щелепі. Розрізавши коронку, її краї відгинають від лінії розрізу шпателем, після чого підводять кінець шпателя під край коронки і обе­режно знімають її із зуба. Для роботи зі щипцями необхідно мати великий досвід та добре володіти цією методикою, інакше можуть бути серйозні ускладнення, аж до перелому зуба.

Найчастіше нині для розрізання коронок застосовують колесоподібні бори. Ними розрізають штамповані металеві коронки. У такому разі правою рукою добре фіксують прямий наконечник бормашини зі вставленим у нього колесо­подібним бором. Пальцями знаходять опору для руки на зубах або підборідді, підводять бор до коронки і, спрямовуючи його від ясен до різального краю або жувальної поверхні, обережно розрізають її. Рука має бути добре фіксованою, у протилежному разі існує загроза травмування м'яких тканин порожнини рота (ясен, язика, щоки). Коронку розрізають і, розвівши краї, обережно знімають за допомогою шпателя. Якщо процедура не призводить до успіху, використо­вують апарат Коппа. У тому разі, коли стінки коронки товсті і їх не вдається розвести у боки після розрізання, необхідно розрізати коронку додатково че­рез жувальну поверхню або різальний край за допомогою карборундового або алмазного прорізного диска. Від того, на якому зубі необхідно розрізати ко­ронку, залежить положення лікаря біля хворого та місце початку розрізання коронки й обертання колесоподібного бора.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. За якими критеріями проводять клінічну оцінку мостоподібних протезів?

2. Яка побічна дія мостоподібних протезів на опорні зуби? З.Яка дія пластмасового облицювання на слизову оболонку

ротової порожнини?

4. Що таке процес "амальгування" золота?

5. Які є інструменти для розрізання золотих та металевих коронок?

6. Які є інструменти для збивання коронок?

7. Які помилки допускають під час розрізання та збивання коронок?

Відновлення цілісності зубних рядів знімними