Скронево-нижньощелепний суглоб

Це суглоб парний, комбінований, утворений головками вінцевих відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та суглобовими горбками скро­невих кісток (мал. 11).

Форма головки нижньої щелепи еліпсоподібна, витягнута у поперечному напрямку. Осі, проведені вздовж вінцевих відростків, не проходять чітко у ло­бовій площині, перетинаються перед великим (потиличним) отвором, утворю­ючи кут 155-170°.

Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки у 2-3 рази більша, ніж суглобова поверхня головки, волокнистим хрящем покрита тільки передня її частина, що розташована перед кам'янисто-барабанною щілиною скроневої кістки і входить до суглобової порожнини. Хрящ покриває також суглобовий горбок. Передня частина нижньощелепної ямки та горбок оточені суглобовою капсулою, що має форму конуса з основою угорі. Передній край основи суглобової капсули розташований перед суглобо­вим горбком, задній досягає кам'янисто-барабанної щілини. Капсула на вирос­тковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої ще­лепи, ззаду — на 0,5 см нижче від заднього її краю.

мал. 11. Скронево-нижньощелепний суглоб: а — верхньосуглобова щілина; б — нижньосуглобова щілина; в — суглобовий горбок;

г — суглобова капсула; д — суглобовий диск; є — головка нижньої щелепи;

У порожнині суглоба міститься суглобовий диск з во­локнистої хрящової тканини, подібний до двоввігнутої лінзи. Він ділить сугло­бову порожнину на два ізольовані один від одного поверхи.

У верхньому поверсі суглобова поверхня нижньощелепної ямки сполу­чається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка покриває внутрішню поверхню суглобової капсули, при­кріплюючись до зовнішнього краю суглобового хряща.

У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверхнею суглобового диска, а нижня синовіальна перетинка крім суглобової капсули вистиляє ще й задню поверхню ший­ки виросткового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суг­лобового диска є те, що він може переміщатися по суглобовому горбку. Це зу­мовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього поверху суглобової по­рожнини міцніша і краще натягнута, а в передньо-присередній край суглобо­вого диска вплітаються сухожилкові волокна бічного крилоподібного м'яза.

Зв'язковий апарат скронево-нижньощелепного суглоба складають бічна, клино-нижньощелепна та шило-нижньощелепна зв'язки. Це потовщені фасці-альні тяжі, розташовані за межами суглоба, присередньо від нього.

Бічна зв'язка зміцнює скронево-нижньощелепний суглоб збо­ку. Вона віялом починається від основи виличного відростка скроневої кістки, спускається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки вінцевого відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а й гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік.

Клино-нижньощелепна зв'язка тягнеться тонким фіброзним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, за­тримує її бічні й вертикальні рухи.

Шило-нижньощелепна зв'язка натягнута між шило­подібним відростком скроневої кістки і внутрішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; вона гальмує висування нижньої щелепи вперед.

Завдяки особливостям будови у скронево-нижньощеяепному суглобі мож­ливі різноманітні рухи. Це пов'язано також зі складністю акту жування в лю­дини як всеїдної істоти. Складні рухи нижньої щелепи під час жування скла­даються з окремих простих рухів: опускання, піднімання, зміщення вперед, назад, убік. Нижня щелепа може опускатися під час руху її головки по нижній поверхні суглобового диска в нижньому поверсі скронево-нижньощелепного суглоба. В цей час в обох суглобах одночасно відбуваються однакові рухи по осях, що проходять уздовж найбільшої довжини еліпсоподібної головки ниж­ньої щелепи. Для більшого опускання нижньої щелепи і широкого розкриван­ня рота суглобовий диск ковзає вперед, виходячи на суглобовий горбок, тобто рух відбувається також у верхньому поверсі суглобової порожнини. Під час надто широкого розкривання рота головка нижньої щелепи може зісковзувати з суглобового горбка вперед у підскроневу ямку з виходом у скронево-нижньощелепний суглоб. Під час піднімання щелепи всі рухи здійснюються у зворот­ному напрямку.

Під час руху нижньої щелепи вперед в обох суглобах одночасно висува­ються головки вінцевих відростків разом з дисками та суглобові горбки скро­невих кісток. Основний рух відбувається у верхньому поверсі суглобової по­рожнини, зуби верхньої й нижньої щелеп весь час торкаються одні одних і ков­зають. Кожна людина має індивідуальне співвідношення форми руху в суглобі та ковзання передніх нижніх зубів по внутрішній поверхні верхніх.

Повернення нижньої щелепи назад також здійснюється переважно завдя­ки рухам у верхніх поверхах суглобових порожнин, а диски, повертаючись у нижньощелепні ямки, дають змогу зубам нижньої щелепи змикатися з верхні­ми в звичайному положенні.

Під час бічного руху нижньої щелепи однобічно висувається лише її го­ловка разом з диском та суглобовий горбок. Щелепа у такому разі зміщується своєю передньою частиною у протилежний бік. Якщо такий рух відбувається у лівому скронево-нижньощелепному суглобі, то щелепа зміщується праворуч, а суглоб з протилежного боку не є пасивним, а виконує інший рух, диск зали­шається у суглобовій ямці, але головка нижньої щелепи під ним повертається навколо вертикальної осі.

Під час руху нижньої щелепи неможливо виділити окремо кожен з описа­них вище елементів складного переміщення. З цих елементів складаються три колових рухи. Один коловий рух здійснюється тільки у сагітальній площині без зміщення нижньої щелепи вбік. Цей рух властивий для жування однорічної дитини (якщо прорізалися лише фронтальні зуби) та в старечому віці (якщо збереглися різці).

За наявності достатньої кількості зубів коловий рух у сагітальній площині відбувається лише на початку жування під час відкушування їжі. Другий коло­вий рух здійснюється у лобовій площині й складається з почергових опускань та піднімань нижньої щелепи, а також з бічних рухів. Цей рух властивий для другої фази жування — фази розчавлювання і подрібнення їжі. У прикінцевій фазі жування щелепа зміщується вперед і вбік переважно в горизонтальній площині, завдяки чому забезпечується розтирання їжі жувальними зубами. Отже, у процесі жування залежно від характеру їжі усі види рухів чергуються, доповнюючи один одного.

Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними власти­востями глотки та вібрацією голосових зв'язок гортані є елементами артикуляції.

М'ЯЗИ ЖУВАЛЬНОГО АПАРАТУ

В акті жування беруть участь кілька м'язів, проте жувальними називають тільки чотири, які починаються на кістках черепа й прикріплюються до ниж­ньої щелепи. Крім того, жувальні м'язи здійснюють ковтальні рухи й частково беруть участь в акті мовлення.

МЯЗИ, ЩО ПІДНІМАЮТЬ НИЖНЮ ЩЕЛЕПУ

Жувальний м'яз (мал. 11, див. кольорову вклейку) має чотири­кутну форму, розташований ззовні від гілок нижньої щелепи, чітко вирізняється під час жування та міцного стискування зубів, коли можна добре пропальпувати його передній край (орієнтир для виявлення пульсації лицевої артерії на нижнь­ому краї нижньої щелепи за 1 см до жувального м'яза).

Жувальний м'яз має дві частини: поверхневу (велику) і глибоку (меншу). Поверхнева частина починається досить потужним сухожил­ком від зовнішньої поверхні виличної кістки й передніх двох третин виличної дуги. Пучки м'язових волокон ідуть донизу і дозаду. Глибока частина м'яза починається від задньої третини нижнього краю і всієї внут­рішньої поверхні виличної дуги, пучки м'язових волокон її прямують донизу і вперед, прикріплюються до сухожилка скроневого м'яза.

М'яз прикріплюється до жувальної горбистості гілки нижньої щелепи.

Функція. Під час скорочення піднімає нижню щелепу, притискуючи нижні зуби до верхніх. Дуже тисне на задні верхні зуби, тому найбільше розви­нутий, якщо збережені всі зуби.

Поверхнева частина м'яза бере участь також у висуванні нижньої щелепи вперед, а під час однобічного скорочення — у протилежний бік.

Скроневий м'яз належить до багатоперистих м'язів з вели­ким фізіологічним поперечником (мал. 12, а, див. кольорову вклейку).

М'яз починається від усієї поверхні скроневої ділянки, тобто від лобової луски, лускової частини скроневої кістки, великого крила клиноподібної кістки. Крім того, м'яз має початок на внутрішній поверхні скроневої фасції (мал. 11, див. кольорову вклейку), яка закриває скроневу ямку від верхньої скроневої лінії до виличної дуги, перетворюючи її на кістково-волокнистий футляр. Пучки воло­кон скроневого м'яза сходяться в один потужний тяж, що переходить у сухо­жилок, який, пройшовши під виличною дугою, прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи, охоплюючи його з усіх боків. Прикріплення скро­невого м'яза до вінцевого відростка настільки міцне, що під час резекції ниж­ньої щелепи відросток звичайно відтинають разом із сухожилком.

Функція. Передні й середні пучки м'яза піднімають опущену нижню щелепу, найдужче діють на змикання передніх зубів, задні — тягнуть висунуту нижню щелепу назад. У разі бічного зміщення щелепи задні пучки скроневого м'яза протилежного боку повертають її у звичайне положення.

Присередній крилоподібний м'яз (мал. 12, б, див. кольорову вклейку) починається від крилоподібної ямки та присередньої пла­стинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки, опускається донизу й назовні, прикріплюється до крилоподібної горбистості кута нижньої щелепи. .

Функція. Піднімає нижню щелепу, найдужче тисне на задні зуби, під час двобічного скорочення сприяє висуванню нижньої щелепи вперед, під час однобічного — зміщенню її у протилежний бік.