- •1.Основні підходи розуміння прироДи доказового права.
- •2.Структура дп.
- •3.Принципи дп.
- •4.Поняття і сутність судового доказування в цп
- •5.Судове пізнання в структурі судового доказування
- •6.Суб’єкти судового доказування
- •7. Поняття та сутність предмету доказування.
- •8. Структура предмету доказування
- •9. Факти, які не включаються до предмету доказування.
- •10. Поняття та сутність судових доказів
- •11. Процесуальна форма судових доказів
- •12. Класифікація судових доказів
- •13. Поняття та класифікація етапів процесу судового доказування.
- •14. Визначення предмету судового доказування.
- •15. Способи та процесуальні форми збирання доказів у цив. Справі. Забезпечення доказів та судові доручення по їх збиранню
- •16. Поняття та способи дослідження доказів. Критерії дослідження
- •17. Поняття та види оцінки судових доказів. Принципи оцінки судових доказів.
- •18. Поняття та зміст пояснення сторін та третіх осіб як засобів доказування.
- •19. Види пояснень сторін та третіх осіб.
- •20. Надання та дослідження пояснення сторін і третіх осіб.
- •21. Оцінка пояснення сторін і третіх осіб.
- •23. Свідок як інший учасник процесу
- •24. Процесуальний порядок залучення свідка до цивільної справи
- •25.Дослідження та оцінка показів свідка
- •26. Поняття письмових доказів.Їх відмінність від пояснень сторін ,третіх осіб та показів свідків
- •27 Класифыкація письмових доказів
- •34. Дослідження та оцінка речових доказів
- •35. Поняття та види судової експертизи
- •36. Процесуальний порядок призначення судової експертизи.
- •37. Судовий експерт як інший учасник процесу
- •38. Поняття та структура висновку експерта як процесуального документу
- •39. Дослідження та оцінка висновку експерта.
- •40. Доказування при розгляді справ наказного провадження.
14. Визначення предмету судового доказування.
Факти, які входять в предмет доказування і є об’єктом пізнання суду для ухвалення рішення по справі можна поділити на 4 групи:
1) юридичні факти матеріально-правового характеру;
2) доказові факти;
3) факти, які мають виключно процесуальне значення;
4) факти виховного та попереджувального характеру.
Отже, предмет доказування необхідно визначити як сукупність фактів, встановлення яких забезпечує правильне, законне та обґрунтоване вирішення цивільної справи.
Визнано, що предмет доказування по цивільній справі позовного характеру має два джерела формування:
1) підстави позову та заперечення проти позову. Предмет доказування по цивільним справам визначається ствердженнями та запереченнями сторін. Саме вони вказують на обсяг фактичного матеріалу, який необхідно буде потім встановити в судовому засіданні.
2) гіпотеза і диспозиція норми або ряду норм матеріального права, які необхідно застосовувати.
Особливу складність в судовій практиці викликає правильне визначення предмету доказування, при вирішенні спорів, що врегульовані нормами матеріального права з відносно визначеною диспозицією (спори про позбавлення батьківських прав, спори про відшкодування моральної шкоди тощо). Такі норми в теорії цивільного процесу отримали назву „ситуаційних” норм. Закон містить в ряді норм узагальнюючі поняття, такі як „інтереси дитини”, „майновий стан відповідача”, “конкретна обстановка, при якій були заподіяні збитки” тощо. При вирішення цивільних справ суд конкретизує дані узагальнюючі поняття, оскільки вони проявляються в житті в більш конкретних формах, які повинні бути обґрунтованими певними доказами.
На підставі аналізу джерел формування предмету доказування видно також хто визначає предмет доказування в цивільній справі – особи, які беруть участь в справі (в першу чергу сторони) та суд. Суд як учасник визначення предмету доказування необхідний, оскільки все-таки завданням цивільного судочинства є не формальний підхід у вирішення цивільних справ, а реальний їх захист.
15. Способи та процесуальні форми збирання доказів у цив. Справі. Забезпечення доказів та судові доручення по їх збиранню
Збирання доказів — це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо залучення доказів, яка складається з: 1) подання доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; 2) витребування доказів судом; 3) надання судових доручень щодо збирання доказів.
Збирання доказів може здійснюватись і шляхом надання судових доручень щодо збирання доказів. Так, суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії (ч. 1 ст. 132 ЦПК). В ухвалі про судове доручення, що є обов'язковою для суду, якому вона адресована, коротко викладається суть справи, що розглядається, а також зазначаються: 1) особи, які беруть участь у справі; 2) обставини, що підлягають з'ясуванню; 3) докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення; 4) перелік питань, поставлених особами, які беруть участь у справі, та судом свідку.
Забезпечення доказів – це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як доказів при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів – це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Способами забезпечення судом доказів є:
1) допит свідків (ст. 136 ЦПК України);
2) призначення експертизи (ст. 143-145 ЦПК України);
3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням (ст. 137, ст. 140 ЦПК України).
У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Наприклад, суд може одержати пояснення сторони, які вона дає як свідок; заборонити вчиняти дії, що приводять до знищення доказів; тимчасово вилучити докази.
За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред’явлення нею позову.