18.Компресія тексту. Правила конспектування і скорочення слів.

Компресія - це основний вид переробки тексту. На основі певних операцій з текстом-джерелом можна побудувати тексти нових жанрів - конспекти, анотації, тези, реферати, резюме. Для цього необхідно чітке розуміння змісту тексту, розуміння смислового зв'язку частин тексту між собою.

Компресія (стиснення) заснована на розкритті смислової структури тексту-першоджерела і виділенні в ньому основної інформації. Тільки той текст буде по-справжньому осмислений, якщо основний зміст його можна виразити в як завгодно стислій формі.

Компресія тексту заснована на трьох головних правилах: 1. Уважне читання тексту і виділення ключових слів і пропозицій. Ключові слова - це слова, які містять основний зміст висловлення. Щоб знайти ключовий елемент тексту необхідно знати будову абзацу.

2.Напісаніе вторинного тексту. Для виявлення своїх позицій, автор вторинного тексту по відношенню до першоджерела, використовує спеціальні стандартні вирази (кліше), вибір яких розкриває і відображає структуру тексту-першоджерела.

3.В планах, тезах, анотації та при реферування для називання основних положень тексту використовуються ключові слова і словосполучення, або слова з узагальнено-конкретним значенням (їх необхідно визначати самостійно) для короткої передачі основного змісту абзаців або частин тексту.

Конспектування — один зі складних видів самостійної роботи. На жаль, немає єдиних правил, прийомів чи методів конспектування. Проте існують деякі загальні правила, які виправдали себе на практиці. У конспекті (від лат. conspectus — огляд) мають відображатися основні принципові положення матеріалу, те нове, що дослідив автор, загальні методологічні положення роботи, аргументи, етапи доказу і висновки. Уміння викладати думки автора коротко та власними словами формуються поступово, набуваються з досвідом та знаннями. Але їх накопичення відбувається за умов дуже важливого правила — не поспішати щось записувати зразу після першого читання, вносити до конспекту лише зрозуміле.

Починати конспект необхідно із зазначення прізвища, ім'я та по батькові автора, повної назви роботи, місця/міста і року видання та кількості сторінок. Якщо матеріал міститься у часопису, то слід указувати крім року номер видання та сторінки журналу, на яких є інформація. Доцільно також проводити поля, на яких потім можна буде коротко визначати своє ставлення до матеріалу, згоду чи критику, а також деякі думки, що виникають під час конспектування. До того ж на полях зручно подавати додатковий матеріал з інших джерел, посилання, питання, які необхідно з'ясувати, або думки, що виникли після складання конспекту (під час його доопрацювання).

Оформлення конспекту.

Конспект не повинен складатися лише з суцільного тексту. Особливо важливі думки, яскраві приклади можна виділити кольоровим підкресленням, нотатками на полях за допомогою спеціальних позначок (1, ? та ін.), що допомагає скоріше знайти необхідне положення. Конспектовані записи можуть чергуватися з дослівним цитуванням найбільш важливих визначень, положень, висновків і фактів. Конспективний запис робить переказ коротшим, об'єднує окремі положення, відображає власне ставлення до матеріалу.

Доопрацювання конспекту є важливою складовою процесу засвоєння матеріалу лекції. Робота студента на лекції вимагає уміння правильно фіксувати матеріал, робити короткі нотатки, вести записи, які відображають найважливіші питання, загальні положення, що викладає лектор. У конспект лекції включають таблиці, креслення, рисунки, схеми і діаграми та їх пояснення, цитати тощо. Доцільно порадити студентам розробити свою систему умовних позначень, скорочень, спираючись на загальноприйняті або на власні скорочення слів, які використовуються на певному предметі чи лекції, наприклад: Ұ — кожний, для кожного; 3 — існує; Є — належить; =^ — випливає з цього (математичні позначки); *Р-я — психологія; Ч'-ий — психологічний тощо. У процесі доопрацювання конспекту важливо визначити у кожній частині ключові слова, коротку узагальнюючу фразу або визначення, що передають основу змісту тієї чи іншої .

Основні правила скорочення слів

1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу.

2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних за значенням слів без додаткового пояснення.

3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, незалежно від прийому, який використовується. Під час відсікання крапка ставиться, а під час стягування – ні.

4. Скорочення слова до однієї початкової літери припускається тільки для загальноприйнятих скорочень: к. (карта), м. (місто), с. (сторінка) та ін.

5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень слів. Під час скорочення іменників ураховуються відмінкові закінчення однини і множини: д-р (доктор), д-ри (доктори); м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін.

6.        Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на:

 

-авський	-ентальний	-ільський
-адський	-енький	-інський
-ажний	-ерський	-ірський
-азький	-еський	-істий
-айський	-ецький	-ічий
-альний	-євий	-ічний
-альський	-ивний	-кий
-аний	-инський	-ний
-анський	-ирський	-ній
-арський	-истий	-ований
-ативний	-иський	-овий
-атський	-ицький	-овський
-ацький	-ичий	-одський
-евий	-ичний	-ольський
-ейський	-іальний	-орський
-ельний	-івний	-ський
-ельський	-івський	-уальний
-ений	-ійний	-чий
-енний	-ійський	-яний
-енський	-ільний	-янський

 

скорочують відсіканням цієї частини слів.

7. Прикметники, що закінчуються на: графічний, -логічний, -номічний, -навчий скорочують відсіканням частини слова: -афічний, -огічний, -омічний, -авчий: географічний - геогр., соціологічний - соціол. і под.

8. Прикметники, що утворені від власних імен, скорочуються відсіканням частини -ський: шевченківський - шевченків., франківський - франків. і под.

9. У прикметників, утворених від географічних назв і назв народів (як в етнографічному, так і в адміністративному значенні), зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення: грузинський народ – грузин. народ, Луганська облась – Луган. обл. і под.

Якщо назви району й області збігаються, то вони скорочуються ідентично: Запорізька область - Зап. обл., Запорізький район - Зап р-н і под.

10. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голосний, то слід зберігати наступниц за ним приголосний: калійний – калійн., червоний – червон. і под.

11. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують: вищий – вищ., але вища – не скорочують, учений – учен., але вчена – не скорочують і под.

12. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний: торф'яний – торф'ян., слов'янський – слов'ян і под.

13. Якщо відсіченій частині передує літера ь, то скорочувати слід на приголосний, що стоїть перед ним: грецький – грец., гуцульський – гуцул. і под.

14. Якщо відсіченій частини передує подвоєний приголосний, то скорочене слово зберігає один із приголосних: законний – закон., іменний – імен. і под.

15. Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікають максимальну, слідкуючи лише за тим, щоб не затемнювалося безпосереднє значення скорочуваного слова: експериментальний – експерим., а не експериментал., експеримент; графічний – графіч, комічний – коміч. і под.

16. У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсікають кожну складову частину або одну з них: обліково-видавничий аркуш – обл.-вид. арк.

17. У словосполученнях скорочують кожне слово: видавничий відділ – вид. від. В окремих усталених словосполученнях слова скорочують тільки в складі даного словосполучення: без року – б. р., без ціни – б. ц., і так далі – і т. д.

18. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, відсікають другу складову частину, якщо вона має закінчення -ський: місто Кам'янець-Подільський – м. Кам'янець-Поділ. Географічні назви, що є складними іменниками та пишуться через дефіс, не підлягають скороченню: Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка.

19. У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікають кожну складову частину або одну з них відповідно до загальних правил скорочення: греко-католицький – греко-католиц., фізико-математичний – фіз.-мат. і под.

20. У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають другу частину слова відповідно до загальних правил скорочення: лісогосподарський – лісогосп. і под.

21. Однокорінні прикметники та дієприкметники, що відрізняються лише префіксами, скорочуються однаково: карпатський – карпат., закарпатський – закарпат., прикарпатський – прикарпат. і под.

22. У складених словах, що пишкуься разом, скорочують або першу, або останню частину слова чи залишають перші літери слів, які утворюють складне слово: відеофонограма – відеофоногр., діафільм – дф. і под.

23. Якщо слово є єдиним членом речення (у відомостях, що відносяться до назви), його не відсікають: Лікарські рослини: Словник-довідник, а не Лікарські рослини: Слов.-довід.; але Лікарські рослини: Словник-довідник лікаря – Лікарські рослини: Слов.-довід. лікаря.