Догляд за хворим під час кашлю

1. Хворому слід надати зручного по­ложення (сидячи або напівсидячи), при якому зменшується кашель;

2. Дають тепле питво, бажано молоко з натрієм гідрокарбонатом.

3. Хворих тепло вкривають, щоб запобігти переохолодженню організму.

4. Забезпечу­ють доступ свіжого повітря, запризначенням лікаря – інгаляції лікарських речовин.

5. Таким хворим показані гірчичники, банки на грудну клітку.

6. При наявності у хворого мокротиння треба визначити його харак­тер і добову кількість, результати щоденно записувати у відповідну медичну документацію.

7. Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості мокротиння, його не слід намагатися придушити, щоб не виникла закупорка дихальних шляхів. Такому хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у положенні, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

8. Щоб уникнути зараження осіб, які його оточують, хворого треба навчити правильно поводитись. При спілкуванні зі здоровими людь­ми хворий повинен стримувати кашель, якщо ж це не вдається, то треба прикривати рот хустинкою, щоб частинки мокротиння не пот­рапили на інших людей. Не треба спльовувати мокротиння на підло­гу, бо коли воно висихає, то заражує повітря, а через нього й інших людей. Не можна його спльовувати у хустинку, оскільки воно може потрапити на одяг хворого, і під час прання служити джерелом зара­ження інших людей. Збирати мокротиння треба тільки в плювальницю темного кольору або баночку з щільною кришкою, яку бажано обгорнути папером, щоб вид мокротиння не справляв неприємного враження на інших людей.

Патологічні типи дихання

В нормі дихання здорової людини рівномірне за глибиною, ритмом дихання.

Внаслідок порушення діяльності дихального центру вини­кають патологічні типи дихання.

Нормальне дихання

Дихання Куссмауля – рівномірні рідкі дихальні цикли: глибокий шумний вдих і посилений видих, після якого настає пауза. Таке дихання характерне для азотемічної уремії та діабетичної коми. Це дуже сповільнене та глибоке дихання («велике дихання»). Дихання Куссмауля

Дихання Чейна – Стокса – зміна ритму дихання, при якій хвилеподібно збільшується, а потім зменшується глибина дихання, після чого настає пауза тривалістю від декількох секунд до 1 хв, під час якої дихання відсутнє. Після паузи виникають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі й часті, надалі дихальні рухи знову стають поверхневими та рідкими, що триває до нової паузи. Таке дихання свідчить про тяжке захворювання мозку і спостерігається при крововиливі в мозок, пухлині мозку, менінгіті, при важких інтоксикаціях та отруєннях наркотичними засобами (морфін), іноді воно виникає у людей похилого віку під час сну. Дихання Чейна-Стокса

Дихання Біота – рівномірне за глиби­ною дихання з періодичним виникненням тривалих пауз (від кількох секунд до півхвилини), тобто воно характеризується тим, що правильні дихальні рухи перериваються паузами, які можуть тривати від кількох секунд до хвилини. Такий тип дихання часто спостерігається в агональному стані, при менінгітах та інших захворюваннях головного мозку.. Воно є показником погіршення стану тяжкохворого. Дихання Біота