Послідовність дій під час підрахунку частоти дихання

1. Слід пам'ятати, що пацієнт може самовільно затримувати або прискорювати дихання, тому під час обстеження треба відволікати його увагу або вести підрахунок непомітно для нього.

2. Дуже зручно рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу, не віднімаючи руки від променевої артерії – тоді хворий буде впевнений, що в нього рахують пульс.

3. Якщо дихання поверхневе і рухи грудної клітки або живота важко вловити, сестра, роблячи вигляд, що рахує пульс, непомітно кладе свою руку разом з рукою хворого йому на груди (при грудному типі дихання) або на живіт (при черевному типі дихання) і протягом 30 с або 1 хв рахує кількість вдихів.

4. Можна також рахувати дихання, спостерігаючи за рухами грудної клітки і передньої черевної стінки зі сторони.

5. Отримані дані щодня записують у температурний листок та медичну картку стаціонарного хворого.

Глибина дихання

• Поверхневе дихання спостерігається в спокої, а також при захворюваннях легень, плеври, пригніченні дихального центру.

• Глибоке дихання виникає при фізичній роботі, емоційному збудженні, а також при діабетичній комі, уремії та інших патологічних станах.

Ритм дихання

У здорової людини ритм дихання правильний.

Основними ознаками захворювань органів дихання є задишка, кашель,біль у грудній клітці, кровохаркання.

ЗАДИШКА – розлад частоти та ритму дихання, яке супроводжується відчуттям нестачі повітря та утрудненим диханням.

• фізіологічна задишка – після значного фізичного навантаження у здорових людей

• патологічна задишка – при захворюваннях легень, серця, головного мозку.

Типи задишки (за своїм характером )

• Інспіраторна (вдихальна) задишка – утрудне­ний вдих через перешкоду для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, стороннє тіло, пухлина, запальні процеси в гортані, трахеї). Дихання при такій задишці глибоке і сповільнене.

Стридорозне дихання – дихання, прир якому в разі значного збудження вдих утруднений і відбувається з шумом, свистом та хрипінням, неначе повітря насмоктується в легені. Таке дихання зустрічається при звуженні та набряку слизової гортані, стисненні трахеї пухлиною.

• Експіраторна (видихальна) задишка – видих утруднений і дуже тривалий, вдих короткий; хворий не встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих, дихання при цьому може бути свистячим.

Видих утруднений внаслідок спазму дрібних бронхів і скупчення в їхньому просвіті в’язкого секрету.

Така форма задишки спостерігається при бронхіальній астмі.

• Змішана задишка – вини­кає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмонії, туберкульозі легень, плевриті. Змішана задишка звичайно супроводжується прискореним, а іноді й глибшим диханням.

ЯДУХА – раптовий напад задишки, з утрудненим видихом, під час якого хворий задихається.

Ядуха є основною ознакою бронхіальної астми.

Облич­чя хворого і руки синіють, шкіра вкривається холодним липким потом. Під час дихання чути хрипи, хворого турбує сухий, гавкаючий кашель без мокротиння або з виділенням незначної кількості в'язкого мокро­тиння, яке погано відхаркується. Коли у хворого починає відходити мокротиння, кашель пом'якшується і стан хворого поліпшується. Задишка також зменшується, і напад ядухи може припинитися.