
- •Практичне заняття № 1 «спостереження і догляд за хворими із порушенням фукції терморегуляції. Термометрія»
- •Стаціонарний медичний термометр для дистанційного вимірювання.
- •Індивідуальний термометричний блок.
- •Термометр «Термотест» на основі рідких кристалів.
- •Занесення даних в температурний листок
- •Види гарячки в залежності від ступеня підвищення температури тіла
- •Види гарячки
- •Стадії гарячки
- •Практичне заняття № 2 «спостереження і догляд за хворими із порушенням фукції дихання. Спірометрія»
- •Частота дихання
- •Послідовність дій під час підрахунку частоти дихання
- •Глибина дихання
- •Ритм дихання
- •Надання допомоги хворому під час виникнення ядухи
- •Догляд за хворим під час кашлю
- •Патологічні типи дихання
- •Надання допомоги хворому при кровохарканні та легеневій кровотечі
Занесення даних в температурний листок
Дані вимірювання температури заносять у температурний листок графічно у вигляді кривої.
(шкала «T» – ціна однієї поділки становить 0,2 °С).
Рівень систолічного та діастолічного тиску заносять у вигляді стовпчиків.
(шкала «АТ» – ціна однієї поділки – 5 мм рт. ст.).
Частоту пульсу записують графічно у вигляді кривої
(шкала «П» – ціна однієї поділки до позначки «100» – 2 удари; вище позначки «100» – 4 удари).
У графі «Дихання» цифрами проставляють кількість дихальних рухів за 1 хв.
Після кожного вимірювання температури тіла на відповідному рівні температурної сітки проставляють точки, які з'єднують прямими лініями. Отримана крива виявляє хід коливань температури тіла за період спостереження за хворим.
Гіпотермія – зниження температури нижче норми.
Гіпотермія зустрічається при різних станах:
колаптоїдних (важкої недостатності кровообігу),
при масивних кровопотерях,
при голодуванні й виснаженні;
у період видужання після інфекційних хвороб,
при сильному охолодженні,
при критичному спаді температури.
Гіпертермія – підвищення температури понад норму.
Гарячка – патологічний процес,який характеризується підвищенням температури тіла і зумовлений порушенням процесів терморегуляції.
Види гарячки в залежності від ступеня підвищення температури тіла
субфебрильпа – від 37 до 38 °С;
помірно підвищена – від 38 до 39 °С;
висока – від 39 до 40 °С;
надвисока – від 40 до 41 °С;
гіперпіретична – понад 41 °С.
Види гарячки
в залежності від тривалості
Види гарячки |
Характерні особливості |
(ефемерна) |
триває декілька годин, трапляється при грипі, ГРВІ; |
(febris acuta) |
триває до 15 днів, характерна для гострого бронхіту, пневмонії; |
(fabris subacuta) |
триває 15 – 45 днів, характерна для хронічного бронхіту, ревматизму в стадії загострення,; |
(febris chronica) |
триває понад 45 днів, характерна для туберкульоз, сепсису. |
Стадії гарячки
Підвищення температури
Збереження сталої температури тіла на високому рівні
Зниження температури.
І. Стадія підвищення температури тіла.
Тривалість цього періоду – від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів.
Патогенез характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується внаслідок звуження периферичних судин, зменшення припливу крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Теплопродукція збільшується за рахунок активізації обміну речовин у скелетних м'язах (скорочувальний термогенез) на тлі підвищення м'язового тонусу та виникнення м'язового тремтіння.
Клінічна картина: хворий скаржиться на погане самопочуття – озноб, головний біль, слабкість, розбитість, біль у м'язах, ниючий біль в усьому тілі, посилене серцебиття, задишку, спрагу. З'являється синюшність шкіри і видимих слизових оболонок, шкіра холодна на дотик, виникає скорочення непосмугованих м'язових волокон волосяних цибулин, утворюється так звана «гусяча шкіра». Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвищений. Язик обкладений. Іноді виникають закрепи, затримка сечовиділення.
Догляд за хворим:
Ліжковий режим.
Часте провітрювання приміщення. Не можна робити протягів, хворого при провітрюванні треба вкривати ковдрою, а голову прикривати рушником або шапочкою.
Постійне зігрівання хворих шляхом теплого вкривання ватною або вовняною ковдрою, обкладання теплими грілками, особливо ступнів ніг.
Вживання рідини – слід давати у великій кількості гарячі напої (відвар шипшини, чай з малиною, калиною чи липовим цвітом, соки, молоко з медом або натрію гідрокарбонатом, узвар, мінеральні лужні води).
Харчування: годувати хворих потрібно невеликими порціями 5 – 6 разів на день, слід давати рідку або напіврідку висококалорійну їжу (дієта № 13). Іноді застосовують парентеральне живлення.
Здійснення догляду за ротовою порожниною, шкірою.
Введення за призначенням лікаря серцевих засобів, оксигенотерапія.
Спостереження за пульсом, артеріальним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, шкірою.
ІІ. Стадія збереження сталої температури тіла на високому рівні.
Тривалість цього періоду – від кількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.
Патогенез: на початку стадії процеси тепловіддачі і теплопродукції на високому рівні посилені та врівноважені. У подальшому тепловіддача збільшується, переважаючи теплопродукцію. У цей період порушуються обмін речовин за рахунок розпаду вуглеводів, жирів, білків, через відсутність апетиту та порушення секреції травних залоз, зменшується всмоктування поживних речовин. Це приводить до того, що починають "горіти" власні тканини організму, вуглеводи печінки, жири жирової клітковини. Піддаються розпаду білки. Посилюється процес автоінтоксикації організму.
Клінічна картина: хворі скаржаться на відчуття жару, різку слабкість, ломоту у всьому тілі, сухість в роті, безсоння, відсутність апетиту. Блідість шкіри змінються почервонінням, а в подальшому шкіра хворого гаряча, червона. Пульс і дихання прискорені, артеріальний тиск нормальний або знижений. При значному підвищенні температури у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.
Догляд за хворим:
По можливості біля хворого встановлюють індивідуальний сестринський пост. Якщо це неможливо, те можуть бути допущені родичі, з якими медсестра провела бесіду, що роз'ясняє особливості догляду за важкохворим. Залучення родичів неможливо при інфекційному захворюванні (при накладенні карантину).
Суворий ліжковий режим.
Часте провітрювання приміщення. Не можна робити протягів, хворого при провітрюванні треба вкривати ковдрою, а голову прикривати рушником або шапочкою.
Вживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим, оскільки це потрібно для виведення токсичних продуктів. Потреба у вітамінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини.
Годування хворого часте – 6 – 7 разів на добу (навіть у нічний час) висококалорійною, вітамінізованою, рідкою та напіврідкою їжею, яка легко засвоюється (бульйон, картопляне пюре, молоко, вершки, сметана, кефір, фрукти, ягоди, соки, компоти). Годування слід здійснювати невеликими порціями, більшу частину їжі слід давати зранку і вдень, коли температура тіла не така висока, як увечері. Обмежують вживання солі.
Здійснення догляду за ротовою порожниною. Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часто спостерігається сухість слизових оболонок ротової порожнини аж до утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому після прийому їжі хворий повинен прополоскати рот перевареною водою або потрібно допомогти хворому кілька разів на добу здійснити туалет ротової порожнини – слизову оболонку рота, язика, ясен, щік протирають зволоженою ватою, язик очищають від нальоту. Тріщини на губах та язику треба змазати обліпиховою або звіробійною олією.
Здійснення догляду за шкірою. Потрібно здійснювати часткове оброблення шкіри, своєчасно змінювати білизну, особливо в разі посиленого потовиділення, проводити профілактику попрілостей та пролежнів. З метою профілактики запалення легень слід стежити, щоб хворий тривалий час не залишався в одному й тому положенні, особливо лежачи на спині, повертати його в ліжку, можна надати йому положення напівсидячи.
Спостереження за пульсом, артеріальним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, шкірою. Прискорення пульсу, дихання, поява ціанозу, холодного поту є важливими ознаками розладу серцевої діяльності та вимагають термінових лікарських маніпуляцій.
Заходи, що зменшують гарячку і головний біль:
холодні водно – оцтові примочки на лоб (1 ст. л. оцту на 1 склянку холодної води); обтирання тіла;
вологе обкутування оголеного хворого простирадлом (змоченим водно – оцтовим розчином);
застосування міхура з льодом: підвішують міхур з льодом над головою на відстані 5 – 7 см
(у міру танення льоду його потрібно міняти);
застосування жарознижувальних препаратів: амідопірин у таблетках по 0,5 г 3 рази на день, ацетилсаліцилову кислоту по 0,5 г 3 рази на день після приймання їжі (запивати молоком).
Потрібно пам'ятати, що в умовах підвищення температури тіла понад 38 – 38,5 °С фізичні методи охолодження можна застосовувати лише після уведення жарознижувальних засобів, які усувають спазм судин шкіри та впливають на центри терморегуляції, інакше охолодження буде посилювати теплопродукцію та збільшувати гіпертермію.
При гіпертермії тяжкого перебігу рекомендують:
обкладання хворого міхурами з льодом;
внутрішньовенне краплинне уведення 5 % розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду,
постановка клізми з водою температури 18 – 20 °С.
Догляд за хворими, які перебувають у стані марення, галюцинації.
При появі перших ознак марення, галюцинації необхідно сповістити про це лікаря і пильно стежити за хворим.
Хворого необхідно ізолювати, забезпечити для нього повну тишу, за можливості, встановити індивідуальний пост. Це може бути санітарка чи родичі хворого.
Необхідно зафіксувати хворого до ліжка за допомогою спеціальних поясів, але стежити, щоб його руки не лежали оголеними на металевих частинах ліжка з метою профілактики запалення серединного нерва. У такому разі під руки підкладають ковдру з підковдрою.
За призначенням лікаря уводять внутрішньом'язово:
50 % розчин анальгіну 2 мл;
1 % розчин димедролу 1 – 2 мл;
2,5 % розчин аміназину 2 мл.
У випадку, коли не вдається вивести хворого із стану марення, галюцинацій, потрібно у відділення стаціонару терміново викликати психіатричну бригаду станції швидкої допомоги, лікар якої вирішує індивідуально питання про проведення більш інтенсивної терапії або тимчасове переведення пацієнта в психоневрологічний диспансер.
Запам'ятайте! Треба бути дуже уважними до хворого, котрий перебуває в стані марення та галюцинацій, оскільки такий хворий може травмувати себе й оточуючих.
ІІІ. Стадія зниження температури тіла.
Тривалість цього періоду залежить від характеру зниження температури тіла.
Зниження температури тіла може відбуватися:
Літично – повільно (від 3 діб до 2 тижнів)
Критично – швидко (протягом кількох годин)
Патогенез: Різко підвищується тепловіддача організмом, а теплоутворення зменшується.
Літичне знаження температури тіла (лізис) – характеризується поступовим, повільним зниженням температури тіла з високих до нормальних цифр протягом 2 – 3 діб і поступовим зникненням симптомів хвороби. Це безпечно для хворого.
Лізис хворі переносять добре: слабкість, на шкірі з’являється невеликий піт, пульс повільний, дихання рівне, нечасте, свідомість прояснюється, збудження і безсоння змінюються глибоким сном. Стан хворого поступово поліпшується.
Догляд за хворим:
Сон є кращими ліками.
Ліжковий режим.
Часте провітрювання приміщення (не допускаючи протягів).
Вживання рідини – слід давати у великій кількості гарячі напої (відвар шипшини, чай з малиною, калиною чи липовим цвітом, соки, молоко з медом або натрію гідрокарбонатом, узвар, мінеральні лужні води).
Харчування: вживання висококалорійної вітамінізованої їжі; годувати хворих потрібно невеликими порціями 5 – 6 разів на день.
Здійснення догляду за ротовою порожниною, шкірою (часта зміна постільної та натільної білизни).
Спостереження за пульсом, артеріальним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями.
Критичне зниження температури тіла (криза) – характеризується швидким падінням температури тіла і різким переломом у перебігу хвороби. Спостерігається при крупозному запаленні легенів і ряді інфекційних захворювань.
Температура тіла може швидко протягом декілька годин знизитися з 41 – 40 °С до 37 – 36 °С. Іноді перед кризою настає так звана псевдокриза. При цьому температура тіла знижується, але не досягає нормальних цифр, наступного дня спостерігається деякий її підйом, а потім настає справжня криза.
Криза може мати сприятливий перебіг, коли зниження температури супроводжується рясним потовиділенням, пульс і дихання не прискорюються, свідомість не порушуєтьс, а безсоння змінюється сном.
При несприятливому перебігу криза може супроводжуватися погіршенням стану хворого. При швидкому зниженні температури тіла відбувається різке послаблення серцево – судинної діяльності, що важко переноситься хворим і називається гостра серцево – судинна недостатність (колапс).
Клініка колапсу: артеріальний тиск різко знижується та іноді падає до загрозливих цифр, ниткоподібний пульс, дихання часте і поверхневе, може бути нудота та блювання. Виникають сильна слабість, озноб, відчуття холоду, спрага, серцебиття, задишка, безсоння. Шкіра його блідне, потім синіє, покривається холодним потім, холодіють кінцівки. Спостерігається потовиділення, часом дуже сильне. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.
Догляд за хворим та надання невідкладної допомоги в разі виникнення колапсу:
Негайно повідомити чергового лікаря про погіршення стану хворого. У випадку зволікання й несвоєчасності надання допомоги може наступити летальний результат. Черговий лікар оцінює стан хворого, надає невідкладну допомогу, робить відповідні призначення, до виконання яких постова медсестра повинна приступити негайно.
До приходу лікаря слід відповідно доглядати за хворим:
якщо пацієнт притомний, дати випити йому міцного солодкого чаю або кави;
до ніг прикласти гарячі грілки;
з – під голови хворого забрати подушку або підняти ніжний кінець ліжка на 30 – 40 см.
приготувати препарати, які збуджують дихальний і судиноруховий центр
і ввести їх за призначенням лікаря підшкірно:
1 мл 10 – 20 % розчину кофеїну – бензоату натрію або
2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну або
1 – 2 мл кордіаміну.
Також призначенням лікаря вводять хворому препарати, які сприяють покращенню серцевих скорочень і підвищенню артеріального тиску: 0,2 % розчин норадреналіну 2 мл або 1 % розчин мезатону 1 мл розчинити у 200 мл 5 % розчину глюкози і вводити внутрішньовенно краплинно під контролем артеріального тиску.
У разі поліпшення стану медична сестра повинна здійснити часткове оброблення шкіри, змінити натільну і, у разі потреби, постільну білизну. Білизна повинна бути теплою, міняти її слід швидко, щоб не переохолодити хворого.
Всі фізіологічні відправлення хворі з важкою гарячкою повинні робити в ліжку (хворому подають підкладне судно).
При закрепах ставлять очисну клізму.
Надалі здійснювати ретельне спостереження за загальним станом хворого, визначати властивості пульсу, артеріальний тиск та здійснювати відповідний догляд.