Практичне заняття № 1 «спостереження і догляд за хворими із порушенням фукції терморегуляції. Термометрія»

Максимальна температура тіла, яку переносить людина, дорівнює 42 – 43⁰C, мінімальна – 28⁰C.

Протягом доби температура тіла здорової людини може коливати­ся до ±1 °С.

Фактори фізіологічних коливан­ь температури тіла:

• Місце вимірювання:

• у пахвовій ямці 36,4 – 36,9 °С;

• у порожнині рота – 37,1 – 37,3 °С;

• у прямій кишці та вагіні – 37,3 – 37,5 °С.

• Час вимірювання:

• у здорової людини температура тіла коливається протягом дня в межах 36,4 – 36,9⁰C,

зранку вона на 0,3 – 0,5 ⁰C нижча, ніж увечері;

• найвища температура тіла з 16.00 до 18.00;

• найнижча температура тіла з 3.00 до 6.00.

• Вік людини:

• у людей середнього віку температура тіла у пахвовій ямці становить 36,4 – 36,9 °С;

• у дітей внаслідок більшої інтенсивності процесів обміну речовин та окисних процесів, що є необхідним для росту організму, температура тіла дещо підвищена, ніж у дорослих (36,9 – 37,5 °С);

• у людини похилого та старечого віку внаслідок фізіологічного зниження інтенсивності процесів темпера­тура тіла є нижчою, ніж у людини середнього віку (35,5 – 36,5 °С).

• Температура навколишньо­го середовища (особливо при неправильному вдяганні);

• Інтенсивність праці м'язів (після посиленої фізичної роботи температура тіла незначно підвищується);

• Характер харчування (проводити термометрію після прийому їжі не ба­жано, оскільки її показники будуть дещо вищими);

• Стать (у жінок спостергіється підвищення температури в менструальний період і може становити 36,9 – 37,1 °С);

• Емоційний стан лю­дини (у період емоційного напруження (у студентів перед іспитами, в акторів, спортсменів) температура тіла може підвищуватись порів­няно зі спокійним станом на 0,2 – 0,6 °С;

Час, коли здійснюється вимірювання температури тіла.

Температуру тіла хворим в ЛПЗ вимірюють двічі на добу:

1. між 7.00 – 9.00 год.

2. між 17.00 – 19.00 год.

Іноді, за призначенням лікаря окремим хворим температуру тіла вимірюють частіше – 3 – 4 рази на день, або кожні 2 год.

Це дозволяє виявити короткочасні коливання температури тіла.

Прилади для вимірювання температури тіла

1. Медичний термометр – це тонка, скляна, запаяна з обох боків, капілярна трубка, з якої видалено повітря.

На нижньому кін­ці ця трубка переходить у резервуар, заповнений ртуттю.

Об’єм ртуті, що заповнює резервуар і невелику частину капілярної трубки термометра, при нагріванні збільшується.

Рівень ртутного стовпа в капілярі піднімається. Самостійно опуститися після припинення нагрівання ртуть не може.

Цьому перешкоджає штифт, упаяний у дно резервуара. Повернути ртуть у резервуар можна, тільки струснувши його

кілька разів.

Ртут­ний стовпчик повинен бути нерозривним; розірваність стовпчика ртуті можна з'єднати за допомогою струшування.

Якщо це не вдаєть­ся, термометр потрібно вважати непридатним для користування.

Зовнішню трубку термометра виготовляють із тугоплавкого скла. Вона дещо сплюще­на, щоб термометр не скочувався

з поверхні, де його поклали.

Шкала ме­дичного термометра виготовлена із матового скла та алюмінію і має поділки від 34 до 42 °С.

Кожна поділка відповідає цілому градусу за Цельсієм. Кожен градус поділяється на 10 менших поділок (по 0,1 °С).

Шкала поділок, виражена в градусах, дозволяє називати термометр градусником.

На рівні 0,5 °С поперечна лінія є довшою за інші.

Зберігання термометрів

Для зберігання термометрів використовують склянку, яку на 1/3 або 1/2 обсягу заповнюють 70% спиртом.

При відсутності 70% спирту можна використати будь – який дезінфікуючий розчин. Наприклад – 0,5 % розчин хлораміну.

В такому випадку слід зберігати термометри в посудині з темного скла з 0,5 % (на світлі хлорамін втрачає свої властивості),

зануривши їх резервуаром униз на 2/3 довжини.

Також можна зберігати термометри в сухому вигляді. Для цього на дно посудини кладуть кульку вати, щоб не розбити

резервуар із ртуттю.

Дезінфекція термометрів

Після використання термометри укладають у лоток, заливають 3 % розчином перекису водню на 80 хв або 1 % розчином хлораміну на 30 хв. Потім їх виймають, насухо витирають і зберігають у сухому вигляді.

Після вимірювання температури в прямій кишці медичний термометр слід замочити у 3% розчині хлораміну на 1 год, за необхідності знежирити, промити водою й висушити серветкою.

Загальні правила вимірювання температури тіла медичний термометром:

• Вимірювати температуру хворого бажано одним і тим самим термометром.

• Якщо термометр зберігався в дезінфіку­ючому розчині, то перед використанням його ополіскують під проточною водою і витирають серветкою насухо, щоб не спричинити алергічного подразнення шкіри у хворого.

• Перед вимірюванням температури тіла потрібно впевнитися, що ртутний стовпчик термомет­ра стоїть не вище 35 °С. Якщо він вище, то термометр струшують.

• Струшувати термометр можна тоді, коли він охолоне після попереднього вимірювання, оскільки при струшуванні теплого термометра стовпчик ртуті може розірватися. Якщо це трапилося, треба де­кілька разів повторити струшування.

• Для правильного струшування верхню частину термометра захоплюють в кулак таким чином, щоб його головка упиралася в долоню, а се­редина була між великим та вказівним пальцями. Декількома відривчастими рухами у ліктьовому суглобі з силою опускають руку донизу, роблячи при цьому раптову зупинку.

• Струшувати треба обережно, щоб не упустити термометр або не вдарити його об предмети, що перебувають поблизу. Щоб при струшуванні термометр не вискочив з руки, на верхній його кінець надягають гумовий ковпачок.

• Ртуть дуже небезпечна, при аварії потрібно негайно спробувати її зібрати, перебуваючи в рукавичках або респіраторі, й повідомити лікареві або завідувачеві відділенням. Хворі повинні бути евакуйовані із приміщення, також повинна бути викликана спеціалізована токсикологічна бригада. Отруєння парами ртуті може привести до важких наслідків аж до смертельного результату.